The Guardian: У новій кібервійні Америки Google – на передовій

Сутичка гіганта інтернету з Китаєм демонструє, як глобальна боротьба за владу змістилася від танків до комп’ютерних систем.

Конфлікт між Google і Китаєм не звичайна бізнес-суперечка. Під час серйозної сутички, результат якої залишається непередбачуваним, корпорація-левіатан і країна-бегемот обмінялися ударами. Хоча при цьому прості смертні повинні перейматися, якщо не відчувати страх, цей конфлікт проливає світло на те, що діється у прихованому світі кібербезпеки.

Без сумніву, китайці задумали щось лихе. Але важко плекати симпатії до Google. Як Фауст, вона, уклавши пакт з Китаєм в обмін на 30% його ринку, погодилася з вимогою цензурувати результати свого пошуку на Google.cn. Не роби зла до тієї міри, до якої воно не впливає на твій бізнес-план. Що ж, тепер Мефістофель вимагає першої плати, і Фауст хоче вийти з договору.

Це не вперше китайці намагаються випередити своїх комерційних конкурентів. Сотні американських й інших фірм побоюються, що компанії або урядові агенції з Китаю проникли у їхні комп’ютерні системи в пошуках конструкторських креслень й іншої інформації.

Але після одкровень Google адміністрація Обами звинуватила Китай у порушенні свободи слова та прав людини. І далі вона висунула звинувачення проти Пекіна в промисловому шпигунстві, тому що атаки, як виявляється, мали на меті розкрити таємниці пошукового механізму Google і Gmail.

Адміністрація ще ніколи публічно не виступала з критикою політики Китаю у сфері прав людини і його неповаги до права інтелектуальної власності. Але не це стало причиною такої активної участі адміністрації в цьому конфлікті. Компанія Google – найпотужніший гравець в інтернеті, з найбільшими базами даних у світі. І незважаючи на всю свою глобальну всеосяжність, це американська компанія. Китайська атака сягає значно далі за задум украсти декілька ідей для покращення виробництва якихось віджетів. Нападіть на Google – і ви нападете на критично важливу інфраструктуру Америки. Вашингтон розглядає це як головне питання безпеки.

Протягом попередніх десятиліть декілька потуг почали інтегрувати кіберсвіт у свої оборонні стратегії. Загалом, кібербезпека передбачає два елементи. Перший не новий: використання передових технологій для покращення звичайних озброєнь. Безпілотні літальні апарати, які тепер здійснюють найбільше бомбардувань в Афганістані, керовані комп’ютерним оператором з Невади.

Другий, цікавіший, стосується критично важливої інфраструктури: водо- та енергопостачання, банків, зв’язку, контролю за польотами літаків, і майже всі військові системи залежать від плавної та безперебійної роботи комплексних комп’ютерних систем. Якщо вірус або хакер можуть спровокувати колапс, тоді з кранів не потече вода, помпи не качатимуть пального, банкомат не видасть готівки, не працюватимуть телефони – і не відбудеться запуск ракет.

У звичайній і навіть ядерній війні ваші активи відносно легко можна протиставити активам вашого опонента. Ви маєте 75 танків, і ваш опонент має 125, але ваші обладнані кращою системою ведення вогню – і шанси приблизно однакові.

Війна в кіберпросторі не схожа на це. Ваші активи складаються з вразливості вашого опонента і вашої здатності використати їх. Це означає, що для того, щоб захистити себе, ви повинні зламати захист опонента: тобто в основу будь-якої стратегії кібероборони має бути закладено розвиток всеосяжної здатності атакувати.

Така ідея була в основі рішення адміністрації Буша створити Бюро тотальної інформації [Total Information Office, TIO], сформоване згідно з Patriot Act, яке фактично змусило секретні служби і Пентагон збирати всю можливу інформацію про фактичних або потенційних ворогів, використовуючи будь-які засоби – включно зі спробами виявити слабкі місця в кіберобороні. TIO ліквідували, хоча більшість основних програм розподілили між департаментами.

Проте, загалом, політиці адміністрації Буша в галузі кібербезпеки були властиві некомпетентність і організаційний хаос. Та Обама дав недвозначно зрозуміти, що тепер це стратегічний пріоритет для США. Нещодавнє призначення Говарда Шмідта – колишнього суворого правоохоронця, надзвичайно технічно освіченого – на посаду головного кіберполіцейського свідчить про те, що Вашингтон не жартує.

Сполучені Штати і НАТО інвестували значні ресурси в моніторинг своїх головних суперників, як і недержавних акторів, яких підозрюють у ворожих намірах. Росія, Китай, Індія й Ізраїль зробили відповідні кроки. Департамент "М" ФСБ Росії пильно слідкує за всією інтернет-активністю, що стосується армії Росії. Китай регулярно мобілізує свою армію "мережевих громадян" для перевірки систем гіпотетичних ворогів поза його кордонами. І Ізраїль, порівняно з іншими країнами, має найскладнішу систему кіберрозвідки на планеті. У військовій сфері інтернет не тільки не зробив світ ближчим, а ще чіткіше означив національні інтереси.

У цьому абсолютно новому секторі безпеки та ведення воєнних дій є декілька правил. Кожен, хто розпочне напад, має здатність приховати своє походження, отже, потенціал для подвійного і потрійного блефу є безкінечним. Описуючи мені цей хаотичний сценарій, один аналітик з питань безпеки порівняв його з "грою в семивимірні шахи, у яких ви ніколи не впевнені, хто є вашим опонентом". Нехай почнеться гра.

Автор: Міша Ґленні [Misha Glenny]
Назва оригіналу: In America’s new cyberwar Google is on the front line
Джерело: The Guardian, 19.01.2010
Зреферував: Михайло Мишкало, Західна аналітична група
Обговорити на форумі