Frankfurter Allgemeine Zeitung: Таємниця третього призера

Таємничий призер українських президентських перегонів називається Сергій Тігіпко. Перед початком офіційного оголошення передвиборчої кампанії у жовтні минулого року рейтинг колишнього голови Національного банку, згідно з опитуваннями, серед 18-ти кандидатів перебував десь ближче до хвоста. Проте, минулої неділі він зі своїми тринадцятьма відсотками здобув почесне третє місце. Тепер же результати другого туру виборів сьомого лютого, де зустрінуться в двобої прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і лідер опозиції Віктор Януковича, значним чином залежатимуть від того, до кого прихилиться Тігіпковий виборець. Поки що немає чіткої відповіді на це питання. У неділю ввечері Тігіпко категорично відмовився давати своїм прихильникам якісь рекомендації: "Мій виборець – це інтелігентна людина, котра сама здатна поміркувати й вирішити перед тим, як зробити свій вибір. Тому я не даватиму йому жодних порад щодо другого туру виборів".

У виборчій кампанії Тігіпко репрезентував себе як нове обличчя в українській політиці, як людина, котра стоїть окремо від двох головних таборів, конфронтація яких з часів Помаранчевої революції п’ять років тому призвела до політичного хаосу та паралічу господарки. Його кампанія була чітко спрямована на молодих, добре освічених міських мешканців, на середній клас, що сформувався за минулі роки в Україні, котрий прагнув модернізації держави. Проте Тігіпко не є аж таким новим в українській політиці – він лише зробив певну паузу. За той час він, згідно з повідомленнями в пресі, встиг продати комерційний банк ТАС, який він з початку 90-х років розвивав під різними іменами, скандинавським інвесторам за 735 мільйонів євро. 1997-го року Тігіпко, якому тоді виповнилося 37 років, став віце-прем’єром, водночас він обійняв посаду міністра економіки, а з 2002-го до 2004-го очолював український Національний банк.

"Жодних порад щодо другого туру". Причина того, чому Тігіпко на певний час відійшов від політики, слід шукати в ролі, яку він виконував під час Помаранчевої революції. 2004-го року він був керівником виборчого штабу Віктора Януковича, а отже, ймовірно, співвідповідальним за репресії, маніпуляції і фальсифікації, за допомогою яких тодішній режим хотів здобути перемогу над опозиційним кандидатом Віктором Ющенком, котрий зараз відбуває останні дні свого президентства. У будь-якому випадку в Тігіпковій біографії, що розміщена на його офіційному Інтернет-сайті, цей момент його політичної діяльності замовчується – на противагу іншому життєвому моменту, який його певним чином пов’язує з Юлією Тимошенко: наприкінці 1980-х років Тігіпко очолював комсомольську організацію східноукраїнського міста Дніпропетровська, звідки походить чинний прем’єр-міністр. А варто зазначити, що досить багато нинішніх олігархів у Росії та Україні, котрі почали стрімко багатіти наприкінці існування Радянського Союзу, починали свої кар’єри саме в цій організації. Активні функціонери використали комсомол як механізм для заснування своїх фірм, адже приватних підприємств у Радянському Союзі ще не існувало.

Як комсомольський функціонер Тігіпко допоміг Юлії Тимошенко ще 1989-го року (згідно з публікаціями в російській пресі часів Помаранчевої революції) розпочати свій перший бізнес – салон-випозичальню відеокасет. Встановлено також, що ідеологічним відділом дніпропетровської комсомольської організації тоді керував Олександр Турчинов, котрий нині є найпалкішим політичним соратником Юлії Тимошенко, і котрий у разі її перемоги на президентських виборах має всі шанси заступити її на посаді прем’єр-міністра.

Повернення Тігіпка в політику почалося з того, що на початку 2008-го року Юлія Тимошенко зробила його своїм радником з економічних питань. Коли навесні 2009-го року він заявив про своє бажання взяти участь у президентських перегонах, то ходили поголоски, що його кандидатура є нічим іншим, як "технічним проектом" прем’єр-міністра, створеним з єдиною метою – перетягнути на себе частину виборців Януковича.

І насправді, Тігіпко продемонстрував свою силу саме в тих областях, які вважалися вотчиною Януковича – на сході й півдні України. У цих умовах зайве говорити, що голоси, які здобув Тігіпко, Янукович може сміливо записати до своїх втрат. Але це не викликає серйозного занепокоєння в лідера опозиції, адже він і його однопартійці переконані, що більшість Тігіпкових виборців у другому турі віддадуть свої голоси Януковича. Це ж підтверджує й більшість соціологічних досліджень. Проте і Юля Тимошенко висловлює претензії на цей електорат, оскільки вважає, що за Тігіпка проголосували прогресивні громадяни, котрі "виступають за демократичну й проєвропейську Україну й не допустять приходу до влади представників кримінальних кіл та підступних олігархів".

Якщо Юлія Тимошенко бажає перемогти в другому турі сьомого лютого, то вона потребує, щоб свою до неї прихильність продемонстрували виборці не лише Тігіпка, але й різноманітних кандидатів з колишнього "помаранчевого табору". Так ще в недільний вечір вона розпочала боротьбу за електорат свого колишнього коаліційного партнера Віктора Ющенка, з яким вона нині перебуває у непримиримій ворожнечі. Ймовірність того, що його національно й прозахідно орієнтовані прихильники проголосують за Януковича – людини з російськомовної Східної України – є доволі низькою. Найбільшою небезпекою для Юлії Тимошенко є те, що в день виборів вони можуть залишитися вдома.

Автор: Райнгард Фезер [Reinhard Veser]
Назва оригіналу: Die Geheimnisse des dritten Siegers
Джерело: Frankfurter Allgemeine Zeitung. 20.01.2010
Зреферував Любко Петренко, Західна аналітична група
Обговорити на форумі