Коломийський ветсанзавод: Поменше запаху — побільше продукції

Таких підприємств в Україні всього 24 і лише п’ять із них, в тому числі й Коломийський ветсанзавод, сертифіковано. З лютого минулого року його очолив Юрій Банар, відомий для багатьох як колишній директор Коломийського хлібокомбінату. Сам ветсанзавод, заснований 1983 року, обслуговує тепер Закарпаття, Буковину і Прикарпаття, частково — Тернопільську область. Серед його клієнтів такі відомі брендові виробники м’ясної продукції, як МТЗ "Колос", "Українська продовольча група", "Варто".

Передусім, на підприємстві зробили ремонт, спрямовані на покращення побутових умов працівників. Тут повністю поміняли вікна, паропровід між котельнею і виробничим цехом, водогін, заново запустили очисні споруди, котрі стали одними з кращих у районі. Це, так би мовити, ті невидимі загальному оку зміни, але котрі однак дозволили створити значно комфортніші умови праці для колективу. Юрій Матвійович не без гордості за очолюване підприємство показує відновлену прохідну, яка, на його думку, і є обличчям ветсанзаводу, адже перше враження людина складає, пройшовши крізь неї. Новою плиткою облицьовані і роздягальня та санвузол, і їдальня, а загалом — увесь перший поверх, частково — третій (коридор і актовий зал). Усе зроблено в значній мірі власними зусиллями і за власний кошт. Далі планують заасфальтувати територію. Принаймні, тепер працівники ветсанзаводу можуть після роботи нормально помитися і переодягнутися. Бо, чого гріха таїти, ветсанзавод — не парфюмерна фабрика, тож бувало, що після зміни їх не брали в автобус — через в’їдливий запах, якого нелегко позбутися. Щоби запобігти його, тут тепер працюють "з коліс" — уся сировина відразу йде в утилізацію. Накопичують, хіба що кістки, бо яке м’ясо-кісткове борошно без неї. А воно, слід зазначити, непогана біодобавка до раціону харчування, наприклад, тих же кур.

Звісно, що позбутися повністю запаху в такому виробництві, мабуть, і неможливо. Проте, тут створені всі побутові умови, їдальня для працівників — безкоштовна (ще й заробляють — на тому, що продають у роздрібній мережі пиріжки та пельмені власного приготування, за рахунок чого безкоштовно харчуються працівники підприємства). До цього варто додати, що заробляють тут приблизно по 100 гривень на день.

Держава дотує виробництво десь на сорок відсотків. А тим часом лише газу завод витрачає по 1000 кубометрів щодня. Також потребує виробничий процес чимало пально-мастильних матеріалів. Тим не менше, заводу вдалося в 2009 році встановити власний рекорд — виробити понад 1800 тонн м’ясо-кісткового борошна, що майже вдвічі перевищує показники минулих років його понад чверть столітньої історії. Звісно, що тут заслуга всіх працівників. Є на кого опертися новому директорові. Це — і його заступник Роман Іванишин, і головний інженер Іван Жигалюк, і диспетчер-комірник Ганна Червінська, і водій Михайло Боклащук, і електрик Віталій Люхнич, і Василь Онисько, Ігор П’ятничанський, Степан Свачій, загалом, доброго слова, за словами керівництва, вартують усі 52 працівники підприємства.

Попри свої виробничі проблеми, які ще належить вирішити, тут намагаються допомогти і Годи-Добровідській сільській раді. Зокрема, сприяли в облаштуванні сільського стадіону, допомагають школі, клубові. А ще планують не обмежуватися тільки власним виробництвом, а розвивати й допоміжні промисли; це дасть змогу збільшити кількість працівників до 200, довести до ладу виробничі цехи, остаточно впорядкувати адміністративний корпус, модернізувати обладнання.

Залишається побажати, щоб Юрієві Банару та його команді вдалося реалізувати свої плани, а також висловити сподівання на тіснішу співпрацю в Новому році, адже колектив ветсанзаводу, після нашої зустрічі передплатив .... примірників "Вільного голосу".

Автор: Ольга ГАВРИЛЮК, Олег ПРОСКУРЯКОВ
Джерело: "Вільний голос"
Обговорити на форумі