І.Дебенко: Розставляючи всі крапки над "і"…

Шановна громадськість Прикарпаття, хотілося б ще раз торкнутися теми брудної критики на мою адресу, здійсненою інтернет-виданням "Малакава", щоб прояснити нарешті ситуацію й остаточно розставити всі акценти, адже реакція даного видання на моє звернення дала не стільки відповідей, скільки породила нових запитань й, відповідно, спричинила необхідність реагування на них.

У своєму листі-зверненні на адресу редакції "Малакави", яке було розповсюджено й серед інших ЗМІ, як місцевих, так і всеукраїнських, була зроблена спроба дати обґрунтовану відповідь на звинувачення в тому, що мої статті були опубліковані на різних виданнях. Водночас, хотілося б ще висловити об'єктивну точку зору стосовно коментаря, опублікованого редакцією "Малакави" одразу після звернення.

Редактори цього видання зазначили (цитую): "Ігор Дебенко точно (!!! – авт.) знав, що "Малакава" таки збиралася (!!! – авт.) заплатити йому за статтю (мається на увазі "Що приховують російські "Мульт личности" - авт.). Адже після того, як на адресу видання був надісланий перший матеріал "Особливості президентської кампанії на Прикарпатті", автору зателефонували і повідомили суму гонорару, яку редакція може заплатити за статтю. Так дійсно, тоді у розмові із головним редактором Ігор Дебенко повідомив, що цю статтю вже "взяв" інший сайт". Так ось на словах "точно знав, що йому таки збиралися заплатити за статтю" хотілося б зупинитися більш грунтовно. Офіційно заявляю, що ні перед, ні після опублікування жоден з представників даного видання зі мною не зв'язувався й не обумовлював питання гонорару. Я цього й не прагнув. Тому замість словосполучення "точно знав" в даному реченні доречніше було б вжити "можливо мріяв". Стаття не продавалася жодному виданню.

Водночас, я пішов шляхом редакції "Малакави" й наступного ж дня провів відповідні консультації з фаховими юристами. Так от, Закон України "Про авторське право і суміжні права" у ст.31, п.1 однозначно стверджує, що "Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору". У ст.33, п.1-2 продовжується: "1) Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). 2) Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди".

Таким чином, претендуючи на "ексклюзив", й бажаючи володіти майновими правами на статтю, було необхідно, відповідно до чинного законодавства, укласти авторський договір. Для цього досить було лише зробити телефонний дзвінок й обумовити всі деталі. Зроблено цього ж не було. Цілком можливо, що якби хтось із редакції й зателефонував, то, дізнавшись всі подробиці, матеріал на інтернет-сторінці "Малакави" опубліковано й не було.

Зауважу при цьому, що в листі, який я відправляв виданню разом із статтею, зазначається: "Надсилаю ВАМ матеріал, який, сподіваюсь, ВАС зацікавить й буде вартим бути опублікованим". Як можемо пересвідчитись, жодного згадування про бажання автора продати ексклюзивний матеріал немає. Мова йде лише про те, що автор сподівається, що даний матеріал буде вартим опублікування.

Мене також було звинувачено в тому, що я, продавши статтю "Малакаві", водночас продав це й ж таки матеріал іншим виданням й порушив такими діями права інших осіб, зокрема даного сайту. Змушений ще раз категорично заявити, що жодному виданню свою статтю я не продавав, не ставив за мету продати й не отримував за опублікування жодних гонорарів.

В цьому надзвичайно легко пересвідчитися. Достатньо лише звернутись до редакцій тих видань, що публікували мої матеріали. Можу з впевненістю стверджувати, що всюди підтвердять мої слова. Якщо б я дійсно провинився, то чи б погодились зі мною надалі співпрацювати інші видання?! Натомість, чергову мою статтю "Риторика фальсифікацій як засіб відволікання уваги" було опубліковано на інтернет-сторінці такого авторитетного видання як "Українська правда". Єдина мета, якою я керуюсь полягає у бажанні поділитися своїми думками з іншими. Таким чином, володіючи усіма авторськими правами на матеріал й не продаючи його жодному виданню, не отримуючи за нього жодної компенсації, мною не було порушено закону.

Насамкінець хотів б подякувати всім виданням, на яких було опубліковано мої матеріали, за розуміння, підтримку і бажання допомогти. Вважаю коментарі "Малакави" на мою адресу безпідставними, аморальними й такими, що принижують людську честь та гідність.

Дякую за увагу.

Автор: Ігор ДЕБЕНКО
Обговорити на форумі

 друкувати