Die Welt: Нафтова суперечка загрожує німецьким НПК

Блукання судна Elisabeth Knutsen завершилося сьомого січня о восьмій годині у порту Ростока на третьому пірсі. Нафтовий танкер 265 метрів завдовжки став найбільшим кораблем, який коли-небудь заходив до цього східнонімецького порту. Завдання танкера Elisabeth Knutsen звучало так: забезпечити додаткове постачання сировини до нафтопереробного комплексу Шведт на Одері на випадок блокади Білоруссю нафтогону з Росії.

Німецька філія концерну Shell AG ще кілька місяців тому замовила танкер з нафтою для східнонімецького НПК. Проте прибуття танкера через тиждень після Нового року стало щасливим збігом обставин. Оскільки над нафтогоном “Дружба”, яким зазвичай надходить російська сировина до НПК у Шведті, саме зараз нависла загроза закручування краника.

Починаючи з Нового року Росія і Білорусь ув’язли в чергову сварку щодо нафтових цін та цін транзиту нафти на захід через нафтогін “Дружба” (ця назва, зважаючи на останні події навколо нафтогону, нині звучить доволі іронічно). Білоруський президент Олександр Лукашенко чіпляється за старі контракти ще з радянських часів, у яких країні гарантований безмитний імпорт нафти з Росії.

Те, що Білорусь дешеву нафту з братньої держави Росії перепродає за суттєво завищеними цінами західноєвропейським клієнтам, стало для Москви, як більмо на оці. Тож Москва має твердий намір скасувати ці пільги для Мінська.

Існує серйозний ризик, що ця суперечка матиме прикрі наслідки для Німеччини та її автолюбителів. Адже Росія з її часткою у 35 відсотків є найважливішим нафтовим імпортером для Німеччини, а нафтогін “Дружба” залишається найважливішим джерелом поставок “чорного золота”. Трубопровід єднає нафтові родовища Західного Сибіру зі східнонімецькими нафтопереробними комплексами у містах Шведті та Лойні.

Лише в одному Шведті на бензин чи дизель переробляється кожна десята тонна імпортованої Німеччиною нафти. Майже всі автозаправні станції у Берліні, Бранденбурзі і Макленбурзі-Передній Померанії забезпечуються продукцією “Нафтохімічного комбінату” в Шведті.

Саме тому у Шведті почали бити на сполох, коли Росія на початку року тимчасово припинила постачання нафти до Білорусі. А варто пригадати, що 2007-го року вже виникала схожа суперечка між двома країнами, яка призвела до багатоденної зупинки нафтопостачання. Водночас власники нафтопереробних комплексів BP, Shell, Agip і Total з Арґусовими очима спостерігають за тим, як розвиваються переговори між Мінськом та Москвою.

Вже нині падають прибутки на їхніх східнонімецьких НПК від перманентної братерської сварки. Москва вже замислюється над тим, щоб вдатися до довшого й відповідно дорожчого обхідного шляху з використанням танкерів, аби зменшити залежність від нафтогону “Дружба” на білоруській території.

Акваторія Ростоцького порту, який розташований найближче до Шведта, є недостатньо глибокою для великого російського танкера. Окрім того, трубопровід від Ростока є завузьким, аби повністю компенсувати ймовірне припинення поставок нафтогоном “Дружба”.

Потрапивши в скрутну ситуацію нафтові концерни вдалися до експериментів з так званими additive flow improvers: хімічними додатками, котрі настільки сильно розріджують тягучу нафту-сирець, яка надходить у порти, що вона може протікати трубопроводом зі значно вищою швидкістю.

Попри ці проблеми з боку клієнтів, російський державний концерн Транснефть будує нафтовий термінал “Пріморск” на кордоні з Фінляндією, вкладаючи в цей проект мільярдні інвестиції. Ще один нафтовий термінал буде споруджено в приморському місті Усть-Луга (Ленінградська область), котрий стане кінцевим пунктом додаткового нафтогону під назвою Балтійська трубопровідна система-2 (БТС-2), аби можна було заладовуватии нафтою ще більше танкерів.

Російське Північне пароплавство розглядає зараз проект, згідно з яким кількість російських танкерів на Балтійському морі за наступні двадцять років буде збільшено на 130 відсотків. Таким чином Кадетренден – найнебезпечніша у навігаційному плані протока між Данією та Німеччиною, якою вже нині курсують російські нафтові велетні 300 метрів завдовжки й 60 метрів завширшки – перетворюється на найактивніший корабельний шлях у цілому світі.

Наскільки витратні наслідки матиме для східнонімецьких НПК російський тренд переведення нафтопостачання на танкерну основу, продемонстрував уже випадок з Elisabeth Knutsen. Танкер місткістю 120 тисяч тонн, котрий прямував з Приморська до Ростока був змушений спершу зайти в порт Вільгельмсгафен, аби там випомпувати частину вантажу. Лише тоді, з рештою – 80 тисячами тонн – він набув потрібної легкості, аби таки урешті-решт пришвартуватися у порту призначення Росток.

Автор: Даніель Ветцель [Daniel Wetzel]
Назва оригіналу: : Öl-Streit gefährdet die deutsche Versorgung
Джерело: Die Welt. 15.01.2010
Зреферував Любко Петренко, Західна аналітична група
Обговорити на форумі