В стіні знайдено документи часів Другої світової війни

Документи часів Другої світової війни, що пролежали в замуровані в стіні івано-франківського будинку понад 70 років, знайшли власника на Заході Польщі.

…Кілька робітників обережно виймають пожовтілий паперовий згорток. Бояться, аби папір від часу не розпався. Зі згортка випадають кілька світлин. На них — молоді чоловіки у польській військовій формі, а ще німецька перепустка на ім’я Зигмунта Княжатка, дозвіл на працю, календарик з 1940-их років та блокнот, де вписані якісь імена, адреси та прізвища, поштівки із пейзажами Франції, документи з місцевої гімназії та рахунки за здані шкури. А ще переписана вручну військова присяга.

Знайдене принесли вчительці польської мови івано-франківської ЗОШ №3 Ренаті Кленчанській, яка приїхала на Прикарпаття із сусідньої Польщі та живе тут протягом кількох років. "Документи були написані польською мовою, я їх швидко переклала, - розповідає "Експресу" пані Кленчанська. — І раптом мені спало на думку, що їх власник ще може бути живий. Стало цікаво, і я почала пошуки".

Написавши прізвище власника документів у польській пошуковій електронній системі, жінка одразу натрапила на інформацію, що якогось Зигмунта Княжатка та його дружину Францішку Президент Польщі нагородив медаллю за довголітнє подружнє життя. Відомо, що таку відзнаку отримують люди, які прожили разом понад 50 років. Отож за віком цей пан цілком міг би бути саме тим Зигмунтом, якого шукали івано-франківці.

До справи долучилися польські колеги пані Ренати. Керівник товариства шанувальників Львова прислав біографію поважаного і знаного пана Княжатко. І яким було здивування, коли на Прикарпатті дізналися, що з першого разу знайшли колишнього мешканця Станіславова (давня назва Івано-Франківська — авт.), який 60 тому сховав свої документи.

Аби віддати віднайдене в стіні власнику, пані Рената поїхала до польського міста Єлєня Гура, де сьогодні мешкає пан Княжатко. "Я неабияк хвилювалася, адже тоді, коли Зигмунт був у Станіславові (давня назва Івано-Франківська — авт.), йому було 17, тепер поважному пану — 87, - говорить вчителька польської мови. — Раптом я побачила жвавого чоловіка, який неспішно підійшов, привітався та зовсім не хвилювався. Спокійно забрав документи та почав розповідати про своє життя".

Він народився в 1922 році на Тернопільщині. Згодом родина хлопця переїхала до Станіславова. Тут він закінчив навчання та пішов в армію. Був інтернований, служив у Франції. Кілька раз потрапляв у полон та втікав. Згодом опинився в окупованому місті дитинства на Прикарпатті. Тут знову фіктивно працював на шкіряній фабриці та допомагав підпіллю. Діставав зброю і амуніцію. Коли дізнався, що його шукають німці, втік до Львова, а звідти із польською армією переможно дійшов аж до Берліна. Після війни залишився у Польщі, працював механіком таксистом, нагороджений численними військовими орденами і медалями, є комбатантом французького війська армії. Має дітей та онуків.

"Як я заховав усе це вдома, не пам’ятаю, напевно боявся, аби це не потрапило до рук фашистів, бо тоді довелося б, ймовірно, і зі свободою, а то й з життям попрощатися — мовить пан Княжатко, уважно вдивляючись в старі фото. — Напевно, думав, що за кілька днів повернуся та заберу всі документи. Н судилося, але документи з допомогою Бога та добрих людей самі мене знайшли".

Ще довго сидів колишній прикарпатець з пані Ренатою та згадував молодість. Чоловік багато розпитував про теперішнє місто, просив показати сучасні фото, намагався вгадати колишні вулиці, які тепер мають цілком інший вигляд, аніж у 1940-их. На прощання пан Зигмунт сказав, що сподівається незабаром приїхати до Івано-Франківська. Можливо, знайде ще не один такий "архів".



Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі