У придністровських селах Прикарпаття вирізають льодові хрести

У придністровських селах Прикарпаття цими днями вирізають льодові хрести, перед якими посвячують воду 19 січня, на день Богоявлення.

За древнім обрядом вирізання хреста спостерігала й кореспондент "Експресу". "Благословіть, пане-батьку, хреста вирізати!", - тричі кланяється гурт майстрів із села Буківна Тлумацького району на Івано-Франківщині найстарішому жителю села Василю Онищуку. Ттой повагом обходить їх довкола, окроплює свяченою водою: "Ідіть, діти, лід колоти, хреста виймати, Йордан прославляти! Нехай вас Господь та Божа Мати оберігають!".

Добре одягнені кремезні чоловіки вирішають у дорогу. На околиці села, на правому березі Дністра, є давно знане місце, де хрести вирізають. Іти недалеко, але всі йдуть мовчки. Кожен проказує молитву до Святого Духа, Який має сприяти хресторубам. "Наші діди перед тим, як іти хреста вирізати вже з другого дня різдвяних свят готуватися починали: до загальних веселощів не приставали, мало їли, лихого слова не сміли сказати, а головне - молилися", - розповідає "Експресу" знаний прикарпатський етнограф, житель Буківної Роман Рибчин.

Придністряни століттями знають, якщо чоловік, який іде на таке Боже діло, та щось лихого в думках або серці має, то може щонайменше сильно простудитися, або, не доведи Господи й під лід піти. Тому вирізати хрест ішли тільки статечні поважні ґазди, більшість з яких, як правило, були братами у церкві. Молодих неодружених хлопців до води не допускали, адже у них в голові грішні думки про дівчат. Хоча в цьому нічого дивного немає, зате хтозна, що з ними могло би трапитися.

"Хрестоводнина (так називають місце на ріці, де хрест вирубують—авт.) має бути чистою, - продовжує пан Рибчин, крокуючи по засніженому селу. - Тут ніколи не мало бути утоплеників, бо то вже домівка злої сили. Якби в такому місці лід на хрест вирубали, то водяна святиня може на Богоявлення, під час служби Божої розколотися, розтанути, або впасти". Підходячи ближче до річки чоловіки просять трохи почекати, бо жінкам не варто дивитися, як вони у воду лізтимуть та перші удари робитимуть. "Так уже з правіку повелося, не ображайтеся, - знічено мовить буківнянець.

Стоячи трохи поодаль від Дністра, чую молитву і колядку, за хвилину кілька міцних ударів, згодом дзижчання бензопили - робота почалася. Не дуже товстий лід кришиться легко, але зробити все треба дуже акуратно. по тому наскільки товста льодяна брила ворожили чи буде наступний рік багатим для села: груба студенина (замерзла вода - авт.) - нам весела днина, а як тонкий лід, не чекайте на ситній обід, - згадує, сміючись давню приказку стомлений роботою пан Роман, пильно оглядаючи брилу, яка цьогоріч середньої товщини.—То ще, напевно, криза не минеться".

Витягнути лід на берег - найважча робота. Мотузками незручно обв’язувати, і з руки вислизає. але спільними зусиллями брилу таки поставили на сніг. Згодом почали вирізувати хрест. "Завжди починаємо з верхньої частини, - мовлять селяни, - бо ж Господь спочатку небо створив, а потім землю і нас, грішних". У придністрянських селах, на відміну від Гуцулів, хрести вирізають без особливих прикрас та не фарбують, як на Гуцульщині. Хоча, кажуть, що ще не початку минулого століття такі майстри із сусіднього Поділля приходили, що на льодових хрестах лики Ісуса, Богородиці, Івана Хрестителя вирізали, або й цілі сценки свята Богоявлення. "Усе з пам’яті, ніде не вчилися, тільки на образ в церкві подивляться, і за день уже все на льоді було, - згадують перекази дідів буківнянці. - Тепер таких самоуків також не бракує, тільки в наше село не завертають".

Хрест на свято прикарпатські ґазди робили п’ять години. Але це тільки так би мовити "чорновий варіант". Уже перед 19 січня виріб з льоду добре відшліфують, прикрасять зеленим миртом, різнокольоровими стрічками, вишитими рушниками та…залізними гривнями. Остання традиція з’явилася порівняно недавно. Так люди показують своє прохання Богові, аби той поблагословив їх багатством, адже грошей селянам бракує. Багато людей у пошуках кращої долі закордоном згадуватимуть Йордан на Дністрі "Із їхніх сліз вже не одна така ріка би зробилася", - тихо мовить пан Рибчин.

Перед хрестом поставлять святково прикрашений великий дерев’яний стіл, за яким священик здійснюватиме Йорданське Водосвяття. до хреста після Літургії чолом доторкатимуться усі присутні. Сам хрест при морозній зимі стоятиме на березі Дністра ще довго. Його ніхто не забиратиме, допоки не розтане, хіба що діти навесні металеві гривні прийдуть збирати.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Буківна , "Експрес"
Обговорити на форумі