Україна без’ядерна: Чим заповнити вакуум безпеки

Україна шукає нових гарантій безпеки свого суверенітету, тепер від ЄС. Будапештський меморандум, як довела 18-річна історія української незалежності, не може гарантувати захисту за сучасних викликів.

Нещодавно під час форуму Світова криза: безпекові наслідки та виклики для ширшої Європи заступник міністра іноземних справ України Костянтин Єлісєєв заявив, що Україна вперше в юридичній практиці ЄС вставила в текст угоди окрему статтю, яка передбачає політичні гарантії безпеки з боку Європейського Союзу. Такий відхід пов'язаний з невизначеним статусом гарантій безпеки України, наданих Будапештським меморандумом 1994 року в обмін на знищення української ядерної зброї.

Вихід України з клубу ядерних держав був одним з визначених пріоритетів Декларації про державний суверенітет України. Логіка тодішніх парламентаріїв як демократичного, так і комуністичного табору була зрозумілою. Ядерну зброю контролювали в Москві. Однак не меншими були сподівання їхніх наступників, що добровільна відмова від ядерної зброї буде означати набагато легшу інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур.

Коли 15 років тому, на початку грудня було підписано Будапештський меморандум про гарантії національної безпеки з боку США, Російської Федерації, Великобританії, Китаю і Франції, він сприймався як документ, який мав реальну силу. На той час конфігурація основних геополітичних сил в Європі давала Україні можливість балансу між колишньою імперією СРСР та Заходом. Оптимістичні прогнози Френсіса Фукуями та інших західних футурологів про смерть тоталітаризму та практик авторитарного правління виявилися недалекоглядними.

У річницю прийняття Будапештського меморандуму Президент України Віктор Ющенко, посилаючись на ускладнення архітектури безпеки в світі і в Європі, наголосив на необхідності нового міжнародно-правового документу, який би "міг дати відповідь на сучасні виклики національної безпеки України".

З цими тезами та пропозицією переговорів щодо підтвердження гарантій безпеки України Президент Віктор Ющенко звернувся до лідерів ядерної п’ятірки – Великобританії, Китаю, Російської Федерації, Сполучених штатів Америки та Франції. Таке звернення – це наслідок неефективності використання Будапештського меморандуму українською дипломатією і нехтування принципів цього документу, як мінімум, однією зі сторін.

Звернемо увагу на пункт другий Будапештського меморандуму: "Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй (995_010)".

Активну участь Росії у президентських виборах 2004 року в Україні можна і варто розцінювати як спробу втручання у політичну незалежність країни. Крім того, історія з демаркацією кордону України з Російською Федерацією, яка має гарантувати непорушність територіальної цілісності, виглядає трагікомічно. Інцидент на Тузлі засвідчив, що російська сторона відверто зневажає не тільки міжнародне право, а й навіть лояльного до неї Президента Леоніда Кучму.

Третій пункт Будапештського меморандуму показав свою ціну під час "газових воєн" Росії, які сприяли не тільки зменшенню підтримки чинного Президента, а й погіршенню міжнародного іміджу України, хоча меморандум гарантував з боку країн ядерного клубу: "утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги".

Попри те, що спільна заява Дмитра Медведєва та Барака Обами про підтвердження гарантій безпеки для України мала надихнути українське керівництво на оптимістичні думки, вартість цих заяв доволі сумнівна.

Керівник українського МЗС Петро Порошенко заявив, що слід обговорити форми гарантій. "Підтвердження гарантій безпеки є дуже важливим для України, але ми вважаємо за необхідне продовжувати дискусії з цього приводу, залучити до них експертів, щоб визначитись з тим, якими будуть нові форми цих гарантій", – наголосив він.

У річницю прощання з ядерною зброєю екс-Президент Леонід Кучма навіть пригадав слова Франсуа Міттерана, тодішнього президента Франції, який сказав йому: "Синку, не вір цим документам, тобі збрешуть". Схоже, що Міттеран мав рацію, розуміючи, що декларативний характер меморандуму і відверта слабкість України на міжнародній арені не сприятимуть виконанню його положень.

Лицемірний тон заяви Медведєва і Обами щодо того, що без’ядерний статус зміцнив безпеку країн, які відмовилися від ядерної зброї (Казахстан, Білорусь, Україна), зрозумілий. Відсутність ядерної зброї привела не стільки до посилення безпеки, скільки до маргіналізації міжнародного впливу, як мінімум, Білорусі та України.

Характерно і те, що після того, як Президент України звернувся до країн-гарантів з пропозицією переговорів щодо нових гарантій безпеки, адміністрації та дипломати мусіли (згідно з Будапештським меморандумом) надати свої пропозиції. Як бачимо, жодна зі сторін гарантій не поспішає ініціювати переговори, обмежуючись заявами.

Після російсько-грузинської війни, віри в неможливість конфліктів за участю РФ на теренах інших пострадянських республік немає. Безкарність дій РФ показала, що союз Газпрому та Кремля здатний бути ефективним перемовником із Заходом, навіть якщо ціна переговорів – суверенітет колишніх радянських республік.

Тим часом, в грудні оборонний комплекс України отримав найбільше в своїй історії замовлення на постачання зброї до Іраку. Російська сторона відреагувала доволі болісно, розпочавши чергову інформаційну кампанію проти України (Про це дивись Кольчуга – 3. Ігри дезінформації). Зрозуміло, що політичний вплив США в такому рішенні керівництва Іраку був визначальним. Однак в обмін Україна погодилася знищити ракетні комплекси "Скад", які здатні нести ядерні заряди.

Проте успішні замовлення для оборонного комплексу не вирішать головного питання, яким чином заповнювати "вакуум безпеки" (за висловом Тараса Стецьківа), що утворився в Європі внаслідок неприєднання України до європейських та євроатлантичних систем безпеки, повідомляє Новинар.

Обговорити на форумі