Gazeta Wyborcza: Колумб відкрив Україну?

У 1990-х роках я придумав дослідницький проект, який полягав у порівнянні Львова і Донецька, але на тлі всієї України. Перші дослідження ми провели 1994 р. під час других президентських виборів. Тоді здавалося, що Україні загрожує розпад – ЦРУ опублікувало відповідні прогнози. Антагонізм між Леонідом Кравчуком і Леонідом Кучмою виразно ділив країну на дві частини – україно- та російськомовну.

Ми створили таблиці, які показували, що люди в різних частинах України думають про себе. Мене вразило те, що на сході люди мислили переважно не в національних категоріях, а в суспільних: відмінностей статей, віку, професій і т.д., або в категоріях регіональних відмінностей. Я зрозумів, що для більшості мешканців декотрих регіонів національна ідентичність не найважливіша. Для нас, українців з Галичини, як і для поляків, таке явище мало зрозуміле. Наш і ваш світ крутиться навколо національності, національної культури, оскільки ми походимо від однієї західноєвропейської культури.

Ми побоювалися, що після падіння СРСР Україні загрожуватиме сильний російський націоналізм і він спричинить розпад держави. Але коли я поглянув на наші таблиці, то зрозумів, що російський націоналізм не має шансів – значна частина населення, особливо на сході та півдні України, розмовляє та думає по-російськи, проте не має відчуття виразної російської національної ідентичності. Багато не мають також відчуття виразної української ідентичності. Проте криза російської ідентичності значно сильніша, ніж криза української.

Потім я побачив результати досліджень, що охоплювали Литву та Росію. Вони показали, що "польський" чи "галицький" спосіб мислення в категоріях національної ідентичності є не нормою на теренах колишнього СРСР, а радше відхиленням від неї. Він домінує тільки в Литві та Західній Україні.

Іза Хруслінська [Iza Chruślińska]: Переломною датою для історії України Ви називаєте 1492 рік, відкриття Америки Колумбом. Чому це такий важливий момент?

Ярослав Грицак: Разом з відкриттям Америки відбуваються серйозні зміни в історії нашої цивілізації, зміна домінування з лінії Північ – Південь на Схід – Захід. Піднесення Заходу починається лише тоді.

Наприкінці XV ст. Європа і християнська цивілізація ще не домінують. Окрім міст північної Італії, домінують Схід і Південь, а в нашій частині світу – "степ", татарські орди, турки. Символом цього домінування стало здобуття ними 1453 р. Константинополя, який став мусульманським. Відтоді, аж до кінця XVII ст., Центрально-Східній Європі загрожує ісламське панування.

Проте 1492 р. в іншому кінці Європи починається ухил до домінування західної культури. Іспанська монархія виганяє арабів з Іберійського півострова. Східнохристиянська Європа бореться з ісламською загрозою – західнохристиянська набирає сили і кладе край цій загрозі. І тут вирішальне значення має власне відкриття Америки.

Ще перед цією подією християнська Європа мала технологічну перевагу над рештою світу. Як написав один з істориків, коли Колумб відпливав у свою експедицію, Європа була єдиним континентом, який знав окуляри. Виглядає так, що сучасність з її постійним прагненням до наукових відкриттів і винаходів могла виникнути лише в західнохристиянській традиції. Проте технологічна перевага не означала військової переваги. У світі, в якому силу вимірювали ще числом поголів’я живих коней, більше число коней, яке припадало на одного мешканця, було важливою умовою військових успіхів – кочові народи мали перевагу над тими, хто вів осілий спосіб життя.

Відкриття Америки уможливило приплив великих багатств, золота до Західної Європи, яка завдяки цьому почала швидко розвиватися. Тепер до її технологічної переваги додалася військова, оскільки за золото можна було створювати й озброювати великі армії, які могли значно ефективніше боротися зі "степом" і навіть вирушити на завоювання нових земель. Західна Європа почала проектувати свою силу на решту світу, спричиняючи, nolens volens, процеси окциденталізації. Вони означали прийняття іншими народами і країнами західноєвропейських політичних, суспільних і культурних моделей, включно з новими течіями, "-ізмами", наприклад, ідеології націоналізму.

Моя теза є такою, що Україна виникла як наслідок піднесення Заходу й окциденталізації. Без цього її не було б. Окциденталізація на більшості української території тривала аж до Першої світової війни, а в західній частині – до Другої світової війни, коли вся українська територія була включена до СРСР. Якби не відкриття Колумба, сьогодні на території України, Росії, Білорусі існувала б стара, консервативна велика "Свята Русь", позбавлена чітко визначених національних ідентичностей. Формування України означало знищення Русі, дроблення православної цивілізації.

Для мене Україна – це найбільш окциденталізована територія православного світу.

У Росії також була окциденталізація; внаслідок неї наприкінці XIX ст. там виникла прекрасна культура західного типу, яка донині впливає на людей Заходу, чим значною мірою можна пояснити популярність проросійських настроїв у західному світі. Але протягом тривалого часу ці процеси охоплювали в Російській імперії тільки еліти. Традиція, яка виробилася в Росії, унеможливлювала переорієнтацію різних груп населення. Не було там і незалежної Церкви.

В Україні ж, де православ’я конкурувало з католицизмом, Церква, щоб вижити, мала пройти через процеси реформації, мусила змінитися. Так само, як і Католицька церква, починала створювати місцеву високу культуру за західними зразками, засновувати університети, школи, видавати книжки і т.д. У XVIII ст. вона також стала чинником окциденталізації для Росії, на яку здійснювала свій вплив.

Фрагмент книжки "Ukraina. Przewodnik Krytyki Politycznej" – розмови Ізи Хруслінської з Ярославом Грицаком, з передмовою Адама Міхніка

Автор: Ярослав Грицак [Jarosław Hrycak] – професор, український історик, викладач Українського католицького університету у Львові, а також Львівського університету ім. І. Франка
Назва оригіналу: Czy Kolumb odkrył Ukrainę
Джерело: Gazeta Wyborcza, 09.01.2010
Зреферував: Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі