Україна: Найважливіші події 2009 року

2009 рік для України розпочався одним із найгучніших конфліктів в історії відносин з Росією – "газовою війною". Весь грудень 2008 року Україна спочатку не могла погасити борги за газ перед РФ, а потім – укласти новий контракт на поставки блакитного палива. Росія спочатку перекрила газ Україні, а потім, 7 січня, Володимир Путін розпорядився припинити будь-які поставки газу на кордон з Україною.

У підсумку без необхідного взимку палива залишилися не тільки Україна, а ще й більша частина Європи. Європейці почали панікувати, запасатися дровами та електрообігрівачами, навіть мерзнути. В цей час Україна і Росія обмінювалися взаємними звинуваченнями – РФ говорила, що її сусіди крадуть газ і перекрили його транзит в Європу. Україна не погоджувалася із запропонованою їй "європейською ціною" на блакитне паливо та звинувачувала Росію в агресії.

Завершилася "війна" 19 січня у Москві підписанням угоди про поставки і транзит Україною російського газу на 2009-2019 роки. Україна, зокрема, отримала газ зі знижкою, а Росія – незмінні ціни на його транспортування. Втім, газові проблеми укладанням угоди не завершилися.

Протягом усього року президент Віктор Ющенко і його команда звинувачували уряд, який уклав газовий контракт, у здачі національних інтересів і загрозі для української економіки укладених угод. Лунали, зокрема, закиди в тому, що Україна влізе у штрафи і в підсумку втратить свою газотранспортну систему. Втім, по справжньому газовий конфлікт загострився лише одного разу, коли в України не було грошей на те, щоб взяти всі зазначені в контракті обсяги газу. Але поки все завершилося благополучно – Путін особисто не став штрафувати Україну за недобір російського блакитного палива. Ще був випадок, коли СБУ намагалася захопити будівлю "Нафтогазу" і вилучити контракти з Росією, проте цей скандал теж нічим особливим не завершився.

Незважаючи на те, що фінансова криза, падіння курсу гривні, звільнення та інші економічні негаразди в Україні почалися ще минулого року, весь 2009 рік пройшов під знаком кризових явищ. В той же час, наприкінці року стало зрозуміло, що незважаючи на всю важкість кризи, найгірші прогнози в Україні не справдилися.

Українську валюту лихоманило протягом усього року, долар частенько стрибав вище 10 гривень, євро – 12-ти. Почалася хвиля неповернень валютних кредитів, банкрутств тощо. Утім, до кінця року гривня трохи одужала. Долар, звичайно не впав до старих позицій але закріпився на позначці 8 гривень, і пробуде там, за переважною більшістю прогнозів, щонайменше до завершення президентських виборів.

На початку року Україну також стрясла хвиля банківських криз. Допомоги держави і введення тимчасової адміністрації зажадали великі українські банки – "Надра", "Укрпромбанк", "Родовід", "Київ" та інші. У підсумку деяким пощастило, як наприклад "Родовід Банку", який став державним і почав повертати гроші своїм вкладникам.

А деяким ні, наприклад, "Укрпромбанку", що фактично припинив своє існування і чекає на ліквідацію. Втім, рік Україна завершує із 14-ма проблемними банками, а постраждалі вкладники час від часу проводили акції протесту проти банківського свавілля, а деякі навіть намагалися силою забрати свої внески.

І, нарешті, кризовий рік, який Україна завершує із боргами із зарплат в понад 1,5 мільярда гривень та іншим негараздами, пройшов під знаком нарощування боргів і співпраці з Міжнародним валютним фондом. Цього року Україна отримала другий і третій транші антикризового кредиту від МВФ – 2,8 і 3,3 мільярда доларів відповідно. А от четвертого траншу, 3,5 мільярда, фонд вирішив не давати до президентських виборів, коли в Україні визначиться нова влада і припиняться політичні чвари. І боротьба з кризою наприкінці року знову загострилася.

3 лютого Міжнародний суд ООН в Гаазі ухвалив рішення у кількарічній територіальній суперечці України та Румунії щодо острова Зміїний у Чорному морі. Ще у 2004 році Румунія звернулася до суду з вимогою поділити шельф навколо невеликого скелястого острова, відомого тим, що навколо нього знаходяться величезні поклади газу та нафти. Україна наполягала, що Зміїний – острів, а тому всі корисні копалини належать їй, Румунія вважала, що це лише скеля, яка не дає права на нафту й газ. У підсумку суд віддав Румунії 79,34% спірних територій Чорноморського шельфу, на яких, за оцінками експертів, містяться 12 мільйонів тонн нафти і 70 мільярдів кубометрів газу.

Румунія назвала судове рішення своєю безумовною перемогою, українські дипломати наполягали на тому, що цей вирок компромісний та має вигоду для України. Втім, на Батьківщині їм не повірили, і вже за місяць, 3 березня, Верховна рада відправила у відставку міністра закордонних справ Володимира Огризка.

А потім на цьому тлі між Румунією й Україною виник ще й дипломатичний скандал. Бухарест звинуватив двох українських дипломатів, військового аташе та його помічника без пояснення причин. За неофіційною інформацією, їх звинуватили у причетності до шпигунства. Україна відповіла таким саме вчинком. В румунський пресі певний час тривала антиукраїнська кампанія, втім все досить швидко затихло.

На початку травня німецька газета Bild опублікувала інформацію про затримання українського міністра внутрішніх справ Юрія Луценка в аеропорту Франкфурта-на-Майні. За початковою інформацією український урядовець із сином були п’яні, і їх не хотіли пускати на борт літака. У відповідь вони начебто застосували силу, поранивши кількох німецьких поліцейських.

Пізніше у цій історії з’явилися нові деталі. Зокрема, виявилося, що син Луценка п’яним не був, а сам міністр випив лише кухоль пива і кинувся на правоохоронців,тому що захищав свою дитину. Утім, і сам факт суперечки підтвердився, і стали відомі інші деталі, зокрема образливі слова про "фашистів", які Луценко говорив на адресу своїх німецьких колег.

Луценка тимчасово відсторонили від посади, створили дві парламентських комісії для розслідування його поведінки, але в підсумку міністр виправдався і на посаді таки залишився.

7 травня в одному із залів гральних автоматів мережі "Метро-Джекпот" у Дніпропетровську сталася пожежа. Загинули 9 людей, ще 10 постраждали. Пожежа, причиною якої пізніше було названо підпал, мала великі наслідки для всього українського суспільства.

Спочатку уряд провів масштабну перевірку усіх гральних закладів країни. А вже 15 травня Верховна рада заборонила гральний бізнес в Україні. Заборонено було будь-який бізнес, пов’язаний із іграми в казіно, на гральних автоматах, у букмекерських конторах тощо. Для порушників закону держава отримала право застосовувати штраф у розмірі 5 мільйонів гривень.

Заборона начебто була не остаточною – закон, ветований президентом і повторно ухвалений парламентом, передбачає виділення спеціальних зон для об’єктів грального бізнесу. Втім, раніше, ніж після виборів ця норма ухвалена вже не буде.

16 червня тодішній народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко Віктор Лозінський, прокурор Голованівського району Кіровоградської області Євген Горбенко і начальник міліції цього ж району Михайло Ковальський на території мисливського господарства на Кіровоградщині вбили місцевого мешканця, 55-річного Валерія Олійника. Спочатку офіційно повідомлялося, що загиблий був браконьєром, який напав на трьох чоловіків, але потім з’ясувалося, що вони влаштували на нього справжнє полювання і жорстоко вбили.

В ході розслідування також стало відомо, що Лозінський був справжнім феодалом і незаконно володів у Голованівському районі 26,4 тисячі гектарів землі. При цьому він дуже не любив, коли в його землі заходили "сторонні" люди та часто погрожував їм фізичною розправою.

У підсумку спільників Лозінського заарештували, а самого його позбавили депутатської недоторканності. Утім, сам Лозінський до того часу вже зник. Його шукали в Ізраїлі, Придністров’ї, самій Україні, але досі не знайшли. А нещодавно спільника Лозінського Михайла Ковальського звільнили із в’язниці під підписку про невиїзд. З’явилася навіть версія, що так скандального екс-депутата ловлять “на живця".

21 липня у Житомирській області працівники СБУ та Генпрокуратури заарештували головного підозрюваного у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе – колишнього начальника головного управління кримінального розшуку департаменту пошуково-розшукової діяльності МВС, генерал-лейтенанта Олексія Пукача. Чоловік, якого розшукували з 2005 року, і який вважається головним виконавцем вбивства журналіста, весь час переховувався в звичайному селі у Житомирській області.

Від арешту чекали багато, зокрема того, що Пукач одразу назве імена усіх замовників вбивства журналіста. Крім того, за неофіційною інформацією він вже це зробив, і навіть пролунали імена спікера Верховної ради Володимира Литвина та екс-президента України Леоніда Кучми.

Утім, офіційно єдиним результатом арешту стала знахідка біля села Довгальського Київської області фрагментів черепа, що начебто належав загиблому журналісту.

Інших офіційних результатів найгучніший арешт року поки не дав, і родичі та юристи Георгія Гонгадзе вже висловлюють невдоволення ходом слідства у цій справі.

Наприкінці жовтня в Україні почалася небачена вже багато років паніка – в аптеках зникли захисні марлеві пов’язки та антигрипозні ліки, а експерти почали підраховувати кількість жертв інфекційних хвороб. Цю паніку спричинила епідемія грипу, яка почалася в Західній Україні але швидко розповсюдилася всією територією України.

Вся Україна продовжує потерпати від грипу, що призводить до численних смертельних випадків і важких захворювань. Спочатку кількість жертв дійсно була значною – протягом дня помирали кілька десятків людей. Панічних настроїв додавав і той факт, що в Україні були виявлені випадки свинячого грипу, який вже охопив увесь світ.

У підсумку в Україні було оголошено карантин, почали завозитися великі партії ліків від свинячого грипу "Таміфлю", а Верховна рада спробувала виділити на боротьбу з епідемією мільярд гривень, щоправда, цього не дав зробити президент.

Втім, пізніше і епідемія, і паніка пішли на спад, ліки знову з’явилися в аптеках, а кількість померлих зменшилася до статистики минулих років (зараз таких людей понад 600). Втім, зараз Україна все таки живе в очікуванні ще двох хвиль грипу, які прогнозують вітчизняні медики, і сподівається на вакцинацію від грипу A/H1N1.

Цього року, як і завжди, в україно-російських відносинах переважали напруга, скандали та взаємні образи. Здавалося би, після газової війни напруга у відносинах вщухне але нові конфлікти почалися влітку і тривають досі.

А починалося україно-російське політичне літо не так вже й погано – до України з десятиденним пастирським візитом приїхав обраний на початку року патріарх Російської православної церкви Кирило. Візит пройшов, з одного боку, дуже буремно, бо в багатьох містах українські націоналісти влаштовували пікети та вимагали від "російського попа" Кирила їхати додому. З іншого боку, радісно зустрічали патріарха й цілі натовпи віруючих, крім того, він приязно поспілкувався з усіма керівниками української держави. Утім, минув певний час після від’їзду патріарха, який залишився задоволений своїм візитом, і почалася справжня дипломатична війна.

На початку серпня російський президент Дмитро Мєдвєдєв оприлюднив звернення до українського колеги Віктора Ющенка. Там Ющенка, зокрема, було звинувачено у відмові від принципів дружби і партнерства з Росією, наданні Грузії зброї для війни з росіянами, курсі на вступ України в НАТО, націоналізмі і так далі. Мєдвєдєв фактично сказав Ющенко, що не хоче мати з ним жодної справи, відповіддю на що було прохання українського президента не втручатися у справи його держави. Другою річчю, яку зробив Мєдвєдєв, стало відкладення приїзду до Києва нового посла РФ Михайла Зурабова, який, будучи призначеним влітку, не приступив до роботи досі. І підсумком скандалу стала жовтнева відмова Мєдвєдєва зустрічатися з Ющенком на саміті глав держав країн СНД у Кишиневі. Два президенти за весь час саміту перекинулися лише кількома словами про погоду та краватки.

Незважаючи про всі заяви Ющенка щодо бажання співпрацювати з російським керівництвом, така співпраця поки здається дуже малоймовірною. Щоправда брак спілкування керівників двох держав компенсували прем’єри Володимир Путін і Юлія Тимошенко, які зустрічалися кілька разів та навіть встигли пожартувати про спілкування Ющенка і його грузинського товариша Михайла Саакашвілі

Стався між Україною та Росією і справжній дипломатичний скандал. Українська сторона вислала з країни радника посольства РФ з питань Чорноморського флоту Володимира Лисенка та планувала, хоч і передумала потім вислати генконсула в Одесі Олександра Грачова. За неофіційною інформацією, їх звинувачували у створенні цілої агентурної мережі, що заборонено українськими законами. У підсумку й Росія вислала одного українського дипломата.

Наприкінці року відносини двох країн трохи заспокоїлися, але навряд чи поліпшаться у найближчий час.

19 жовтня в Україні офіційно стартувала виборча президентська кампанія. У підсумку для участі у перегонах зареєструвалися 18 кандидатів. Утім, весь політичний рік в Україні проходив під впливом майбутніх виборів.

Чи не головною політичною тенденцією року стало протистояння президента Віктора Ющенка та прем’єра Юлії Тимошенко, яке, щоправда, не у 2009-ме почалося. Втім цього року це протистояння мало свій колорит. Так, Ющенко на початку року сказав Тимошенко прямо на засіданні РНБО: "Якщо не заплатите своїм партнерам у Верховній раді, якщо вони не куплять собі черговий Lexus, то вони до вас, вибачте, жопою повернуться". А вже зовсім нещодавно він назвав Тимошенко бомжем і здивувався, що вона йде у президенти. Прем’єр у відповідь теж наговорила багато: і про те, що Ющенко “тирив" землю, і про те, що президент винен у масових смертях від грипу і багато чого іншого. А були й інші звинувачення, що лунали чи не кожного тижня.

Найгучнішим скандалом року стала справа "артеківських педофілів". Почалося все з того, що регіонал Вадим Колесніченко оприлюднив інформацію про зґвалтування дітей, що було вчинено на території дитячого табору "Артек", і натякнув, що до цієї справи причетні високопосадовці. Через певний час у ЗМІ виплила інформація, що до цієї справи начебто причетні троє народних депутатів від БЮТ – Віктор Уколов, Сергій Терьохін і Руслан Богдан.

Виник бурхливий скандал зі взаємними звинуваченнями, розслідуваннями, коли представники ПР говорили про участь нардепів у розбещенні неповнолітніх, як про доведений факт, а міністр внутрішніх справ Луценко називав це все результатом наклепу і шантажу. Втім, артеківська справа досить швидко згасла, і в ній залишився лише один підозрюваний – прийомний батько постраждалих дітей Дмитро Полюхович. А спроби БЮТ довести, що лідер регіоналів Янукович колись брав участь у зґвалтуваннях, залишилися майже зовсім непоміченими.

Втім, ще влітку в українській політиці ледь не сталася подія, що змінила би всі розклади перед президентськими виборами – найбільші фракції парламенту БЮТ і Партія регіонів зупинилися в кроці від створення широкої коаліції у ВР. Головними завданнями, які ставили собі лідери українського політикуму, були зміна Конституції та перенесення виборів президента до парламенту. Втім, буквально за кілька днів до підписання угоди про широку коаліцію її створювати передумав Янукович. Він захотів піти на всенародні президентські вибори. Тимошенко у відповідь звинуватила його у зраді національних інтересів, і після цього почалася ціла кампанія з обопільної критики, блокування Верховної ради тощо. Завершилося це тим, що після кількамісячної блокади парламенту регіонали домоглися ухвалення закону про підвищення мінімальних зарплат і прожиткового мінімуму в Україні, дуже невигідного для Тимошенко і її уряду, особливо в умовах економічної кризи.

У кризовому 2009 році в Україні було зафіксовано найвищий за всю незалежну історію рівень народжуваності. За рік в Україні наролилися 530 тисяч дітей, що більше на 20 тисяч, ніж торік. Змінився й середній вік жінок, які народжують (з 22 до 25 років) та побільшало багатодітних сімей, повідомляє ТСН.

Обговорити на форумі