друкувати
Українська книга в контексті сьогодення
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-12-28 05:31:30
Завжди важка тема, завжди бажана... Книга в усі часи примушувала про себе говорити. ЇЇ шлях ніколи не був простим, але був славним. Найбільша цінність книги в тому, що в ній увіковічено весь досвід, всі невидимі скарби людства. Вона є альфа і омега усякого знання, початок початків кожної науки. Друкованого слова завжди боялися і бояться, адже воно має силу просвіти. Зараз дуже актуально зрозуміти що коїться з книгою, а заразом і з суспільством.
Видавнича справа любить ентузіастів. Минулого тижня всі книголюби зібралися в храмі Книги – обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка. Там відбулася зустріч з генеральним директором літературної агенції "Піраміда", кандидатом історичних наук, Василем Гутковським та з головним редактором науково-популярного журналу "Воєнна історія", доктором історичних наук, професором, Сергієм Литвиним. На зустрічі також були присутні письменники, видавці, краєзнавці та всі, кому небайдужа книга. Організували форум обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Франка спільно з Коломийським представництвом телерадіокомпанії "Бриз" Військово-Морських Сил України.
"Книговидавнича справа – це насіння, з якого виростуть плоди, що змінять на краще нашу Україну", – твердження, з якого розпочав свій виступ Василь Гутковський. Для кращого розуміння книговидавництва як бізнесу гендиректор "Піраміди" доступно розтлумачив весь процес створення книги та навів цифри, які красномовно свідчать про її стан в умовах кризи. Видавництво дало дорогу в світ молодій когорті українських письменників, класиці, перекладній літературі на українській мові. Тішить той факт, що зміст літератури, яка друкується, не розходиться з його формою. Відразу видно і відношення пана Гутковського до книги як до найбільшої перлини, як до життєдайного вогню, що сколихне душу та покаже шлях у темряві.
Історія літературної агенції "Піраміда" сягає 1995 року, коли працювати було надзвичайно важко – книги практично не продавалися. Починаючи з 2002 року, економічна ситуація сприяла швидкому розвитку книговидавництва. Кількість проданих книг почала зростати в рази щороку до 2008 року, люди почали все більше звертати увагу на якісну книгу. В арсеналі було близько 100 найменувань книг власних та 150 найменувань, які виходили на замовлення. За минулий рік кількість нових видань зменшилася до 35, а продаж книг впав у 8 разів. Власної мережі "Піраміда" не має, але співпрацює з 200 крамницями по всій Україні. Видавництво вже досить зріле, але рости завжди є куди. Кількість дитячих видань сягає лише 5%, а враховуючи той факт, що читача потрібно завойовувати з малих років, то саме цей напрямок має інтенсивно розвиватися.
Літературна агенція "Піраміда" видає також науково-популярний журнал "Воєнна історія", редактор якого поділився своїм досвідом по специфікою роботи в цій ланці. Сергій Литвин зазначив, що ентузіазм – це головна рушійна сила книговидавництва. Журнал "Воєнна історія" є унікальним, адже висвітлює темні плями в українській історії через призму сьогодення. Він заснований у 2002 році на громадських засадах. В найкращі свої часи видання виходило накладом 3000 тисячі, а на сьогодні скоротилося вдесятеро, але продовжує жити і виживати.
Єдине шкода те, що друкарські лінії, папір, чорнило – все закордонне, відповідно – дороге. Винна в цьому, в першу чергу, держава, яка ніяк не може створити сприятливих умов для вітчизняних фірм та заводів, дотичних до книговидавничої справи. По суті, ніколи не була пріоритетом українська книга в Україні, ніколи не існувало дієвої державної політики, яка б захищала національні інтереси. Полиці книжкових магазинів завалені російськомовною літературою, яка є доступнішою по ціні.
На зустрічі була присутня пані Уляна Скальська, яка люб’язно запросила познайомитися з Івано-Франківським обласним клубом української інтелігенції імені Богдана Лепкого. Цікавим виявилося те, що за 18 років своєї діяльності в маленькому приміщенні вдалося зібрати безліч унікальних матеріалів, згрупувати їх та показати в світ. З початку століття близько трьох десятків цікавих книг про світил української культури упорядковано та видано. Це – локальна перемога, яка має загальнонаціональне значення. Книговидавництвом можуть займатися лише справжні цінителі книги, вибрані люди, які розуміють вагу своєї роботи в аспекті історичної пам’яті.
Читацьке коло Коломиї. Коломия – місто з більш, ніж 60 тисячним населенням має лише декілька книгарень, кожна з яких займає площу однієї маленької кімнати. Там вміщується безліч книг на будь-який смак. Одним з таких книжкових оазисів є магазин "Азбука", що знаходиться в центрі міста.
Знайти можна практично все: від брошурки порад народних цілителів до змістовного багатотомника класичної літератури. Літературної агенції "Піраміда" тут можна знайти 26 найменувань видань. Загалом в магазині близько 10000 книг.
Порадувало те, що в асортименті значне місце займає дитяча книга – така барвиста та весела. Української мовою надруковано близько 95% книжок для найменших читачів. Загальна ж картина, на жаль, має зворотну ситуацію. Приблизно лише 40% книг опубліковано українською мовою. І така картина споглядається в решті магазинів. А це ж Коломия! Місто, де знаходиться колиска української культури, де переважна частина населення – україномовна. Безумовно, що класиків російської літератури необхідно читати в оригіналі, адже будь-який переклад в тій чи іншій мірі викривлює початкову ідею автора. Не можна не погодитися і з тим твердженням, що всі українські автори мають видаватися рідною мовою, мати рівні можливості. Класиків світової літератури легше знайти російською мовою, а винна в цьому знову ж таки держава.
Після такого маленького дослідження не дивно, що українська культура занепадає в цілому. Впевнена, що ситуація погіршується пропорційно руху на схід. Російські політики не соромляться весь час нагадувати про утіснення російської мови на Україні, а насправді ситуація протилежна.
Це ж як треба любити читати, щоб таке читати! Книговидавництвом може зараз займатися практично будь-хто. Головна умова – наявність коштів. Книги писати може будь-хто і видається зараз будь-що. Завітавши в книгарню, голова йде обертом від книжкового різнобарв’я, але почитати не завжди можна знайти щось цікаве та вартісне. В більшості випадків читачі зорієнтовуються на поради близьких, друзів.
Сучасна література неоднозначна, є породженням процесів, що мають місце в суспільстві. Замість того, щоб сіяти зерна добра та мудрості, вона часто робить протилежне. Автори прославляють аморальність, безкультур’я, а підростаюче покоління, наче губка, вбирає це в себе. Ні в якому разі не закликаю вводити цензуру на слово, але якісь канони мають дотримуватися. Книга покликана формувати суспільну думку, тому треба все робити задля того, щоб вона була якомога позитивнішою. Бруду в житті і так вистачає.
Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі
Видавнича справа любить ентузіастів. Минулого тижня всі книголюби зібралися в храмі Книги – обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка. Там відбулася зустріч з генеральним директором літературної агенції "Піраміда", кандидатом історичних наук, Василем Гутковським та з головним редактором науково-популярного журналу "Воєнна історія", доктором історичних наук, професором, Сергієм Литвиним. На зустрічі також були присутні письменники, видавці, краєзнавці та всі, кому небайдужа книга. Організували форум обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Франка спільно з Коломийським представництвом телерадіокомпанії "Бриз" Військово-Морських Сил України.
"Книговидавнича справа – це насіння, з якого виростуть плоди, що змінять на краще нашу Україну", – твердження, з якого розпочав свій виступ Василь Гутковський. Для кращого розуміння книговидавництва як бізнесу гендиректор "Піраміди" доступно розтлумачив весь процес створення книги та навів цифри, які красномовно свідчать про її стан в умовах кризи. Видавництво дало дорогу в світ молодій когорті українських письменників, класиці, перекладній літературі на українській мові. Тішить той факт, що зміст літератури, яка друкується, не розходиться з його формою. Відразу видно і відношення пана Гутковського до книги як до найбільшої перлини, як до життєдайного вогню, що сколихне душу та покаже шлях у темряві.
Історія літературної агенції "Піраміда" сягає 1995 року, коли працювати було надзвичайно важко – книги практично не продавалися. Починаючи з 2002 року, економічна ситуація сприяла швидкому розвитку книговидавництва. Кількість проданих книг почала зростати в рази щороку до 2008 року, люди почали все більше звертати увагу на якісну книгу. В арсеналі було близько 100 найменувань книг власних та 150 найменувань, які виходили на замовлення. За минулий рік кількість нових видань зменшилася до 35, а продаж книг впав у 8 разів. Власної мережі "Піраміда" не має, але співпрацює з 200 крамницями по всій Україні. Видавництво вже досить зріле, але рости завжди є куди. Кількість дитячих видань сягає лише 5%, а враховуючи той факт, що читача потрібно завойовувати з малих років, то саме цей напрямок має інтенсивно розвиватися.
Літературна агенція "Піраміда" видає також науково-популярний журнал "Воєнна історія", редактор якого поділився своїм досвідом по специфікою роботи в цій ланці. Сергій Литвин зазначив, що ентузіазм – це головна рушійна сила книговидавництва. Журнал "Воєнна історія" є унікальним, адже висвітлює темні плями в українській історії через призму сьогодення. Він заснований у 2002 році на громадських засадах. В найкращі свої часи видання виходило накладом 3000 тисячі, а на сьогодні скоротилося вдесятеро, але продовжує жити і виживати.
Єдине шкода те, що друкарські лінії, папір, чорнило – все закордонне, відповідно – дороге. Винна в цьому, в першу чергу, держава, яка ніяк не може створити сприятливих умов для вітчизняних фірм та заводів, дотичних до книговидавничої справи. По суті, ніколи не була пріоритетом українська книга в Україні, ніколи не існувало дієвої державної політики, яка б захищала національні інтереси. Полиці книжкових магазинів завалені російськомовною літературою, яка є доступнішою по ціні.
На зустрічі була присутня пані Уляна Скальська, яка люб’язно запросила познайомитися з Івано-Франківським обласним клубом української інтелігенції імені Богдана Лепкого. Цікавим виявилося те, що за 18 років своєї діяльності в маленькому приміщенні вдалося зібрати безліч унікальних матеріалів, згрупувати їх та показати в світ. З початку століття близько трьох десятків цікавих книг про світил української культури упорядковано та видано. Це – локальна перемога, яка має загальнонаціональне значення. Книговидавництвом можуть займатися лише справжні цінителі книги, вибрані люди, які розуміють вагу своєї роботи в аспекті історичної пам’яті.
Читацьке коло Коломиї. Коломия – місто з більш, ніж 60 тисячним населенням має лише декілька книгарень, кожна з яких займає площу однієї маленької кімнати. Там вміщується безліч книг на будь-який смак. Одним з таких книжкових оазисів є магазин "Азбука", що знаходиться в центрі міста.
Знайти можна практично все: від брошурки порад народних цілителів до змістовного багатотомника класичної літератури. Літературної агенції "Піраміда" тут можна знайти 26 найменувань видань. Загалом в магазині близько 10000 книг.
Порадувало те, що в асортименті значне місце займає дитяча книга – така барвиста та весела. Української мовою надруковано близько 95% книжок для найменших читачів. Загальна ж картина, на жаль, має зворотну ситуацію. Приблизно лише 40% книг опубліковано українською мовою. І така картина споглядається в решті магазинів. А це ж Коломия! Місто, де знаходиться колиска української культури, де переважна частина населення – україномовна. Безумовно, що класиків російської літератури необхідно читати в оригіналі, адже будь-який переклад в тій чи іншій мірі викривлює початкову ідею автора. Не можна не погодитися і з тим твердженням, що всі українські автори мають видаватися рідною мовою, мати рівні можливості. Класиків світової літератури легше знайти російською мовою, а винна в цьому знову ж таки держава.
Після такого маленького дослідження не дивно, що українська культура занепадає в цілому. Впевнена, що ситуація погіршується пропорційно руху на схід. Російські політики не соромляться весь час нагадувати про утіснення російської мови на Україні, а насправді ситуація протилежна.
Це ж як треба любити читати, щоб таке читати! Книговидавництвом може зараз займатися практично будь-хто. Головна умова – наявність коштів. Книги писати може будь-хто і видається зараз будь-що. Завітавши в книгарню, голова йде обертом від книжкового різнобарв’я, але почитати не завжди можна знайти щось цікаве та вартісне. В більшості випадків читачі зорієнтовуються на поради близьких, друзів.
Сучасна література неоднозначна, є породженням процесів, що мають місце в суспільстві. Замість того, щоб сіяти зерна добра та мудрості, вона часто робить протилежне. Автори прославляють аморальність, безкультур’я, а підростаюче покоління, наче губка, вбирає це в себе. Ні в якому разі не закликаю вводити цензуру на слово, але якісь канони мають дотримуватися. Книга покликана формувати суспільну думку, тому треба все робити задля того, щоб вона була якомога позитивнішою. Бруду в житті і так вистачає.
Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі