Коломийщина: Невідомий Жукотин

Відома істина: хто не знає свого минулого — не вартий майбутнього. Це стосується в першу чергу історії свого краю, батьківщини, рідного села, міста, району, області. І не тільки як географічної субстанції, а й населяючих їх людей. А ще більше — відомих у тій чи іншій мірі постатей — учених, фахівців чи талановитих, хай навіть і без вчених ступеней, але таких, що своїми справами, вчинками сплітали на різних етапах історії достойний вінок слави своєму краю.

Характерною рисою новітньої історії державотворення, становлення України як суверенної незалежної держави є певні намагання в сфері краєзнавчих досліджень щодо повернення правди про історичне минуле, про життя попередніх поколінь, свідомо чи несвідомо забутих, а, здебільшого, спеціально, зі злим умислом з боку завойовників завуальованих, вирваних з минулого історичних фактів. Спільними зусиллями науковців, а на низовому рівні — місцевих ентузіастів — педагогів, письменників, журналістів, історична правда, історія сіл, міст стає доступною для ознайомлення і вивчення сьогоднішніми нащадками. Багато написано про історичне минуле сіл та міст Коломийщини. А ось про село Жукотин чомусь не доводиться почути, якось село випало з погляду вихідців із села, так і з уваги науковців. А жаль, бо чого вартий тільки один із фактів, який хотілось би донести до відома жукотинців.

Григорій Боднар, уродженець села Жукотин (1815 р.н.), — відомий на той час поет, перекладач, активний громадський діяч краю. Навчався у Львові, належав до "Товариства галицьких старожитностей", ідейний послідовник "Руської трійці". В 1841 році висвятився на священика і був парохом у рідному селі до 1849 року, а відтак до 1885-го, тобто до кінця життя, перебував на парафії в селі Золотий Потік Тернопільської області, де і покоїться його прах. Він — автор численних поетичних творів та перекладів на українську мову творів Ф.Шіллера, Гете, Байрона і навіть Вергілія. Ці переклади друкувались на шпальтах тогочасних часописів, таких, як "Зоря Галицька", "Новини", "Пчела", "Слово".

У 1848 році Григорій Боднар був членом Коломийської окружної ради, учасником Першого з’їзду діячів української культури у Львові, відомого під назвою "Собор руських учених". Спільно з Іваном Озаркевичем та Йосафатом Кобринським заснував театр у Коломиї, а з Миколою Синьовідським — першу публічну бібліотеку-читальню. Про рівень визнання поетичної творчості Григорія Боднара (літературний псевдонім — Боднаренко Г. Жукотинський) можна судити по одному із листів його сучасника Миколи Верещинського до Якова Головацького від 2 лютого 1848 року: "У поета Жукотинського (Григорія Боднара з Жукотина) я вимантив манускрипт поезій і тримаю його в себе. Ах, то буде прекрасний вінок, коли вони будуть напечатані. Але, щоб не позбавити їх поетичної краси, треба видати їх у руській барві, тобто треба задержати орфографічно покійного Шашкевича".

Усі наведені факти про життя і діяльність Григорія Боднара відображені в декількох історичних дослідженнях, в тому числі в "Руській трійці" Євгена Петраша в "Енциклопедії Коломийщини" та, зокрема, в "Історії Коломиї" Володимира Грабовецького, доктора історичних наук, професора.

Отже, шановні жукотинці, зокрема, інтелігенція села, педагоги: чи не варто вам глибше поринути в минуле рідного села та піднести величні пласти і творчого, а не тільки хліборобського доробку своїх предків-односельців? А запорукою таких пошуків повинна стати належна праця із книгою, архівами, щоб зі щирим завзяттям пірнувши в них, виконати Франкове: той, хто в них пірнув аж до дна, хоч і труду мав досить, дивнії перла виносить...

Автор: Богдан МЕЛЬНИЧУК, член НСЖУ, газета "Вільний голос"
Обговорити на форумі