Rzeczpospolita: Рік скептика

У руїнах лежить уся екологічна ідеологія. Ідеологія ненависті та презирства, якою меншість, що їсть здорову їжу, заощаджує енергію та сцяє під душем, обдаровує решту людства, – пише публіцист.

Екологи ставляться до дат як до дороговказів. Саміт Землі Ріо’92, Кіото’97, Natura 2000, Cap-Trade 2005, Кліматичний консенсус 2007, Роспуда 2008... Нехай, отже, 2009 рік замість того, щоб бути названий за місцем проведення 15-ї конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (у Копенгагені), буде роком скептика. Вченого, який має мужність ставити запитання, ставити під сумнів наукові дослідження, результати яких фальсифікують. Вбити ідеологію потепління. Не науку, не прагнення чистішого повітря, а терор екоменшості над рештою світу. Тенденційні прогнози погоди.

Екологи нездало захищаються, пояснюючи, що маніпуляції, описані в електронному листуванні, це тільки вчена риторика. Що вони не мали на думці видаляти листування, а тільки помилкові дані. Що їхні фокуси – це нові методи вимірювань, а не такий спосіб збору даних, щоб приховати брак доказів зростання температури – що, втім, в іншому листуванні вони самі визнавали.

Вони не здобудуть довіри і, що важливіше, монополії на наукову правду. Сьогодні навіть ліва «The New York Times» публікує тексти скептиків, таких як Дон Істербрук [Don Easterbrook] чи Волес Брекер [Wallace Broecker], які доводять, що температура на Землі ані ворухнулася за 12 років. Професор Ричард Ліндзен [Richard Lindzen] є найбільш цитованим науковцем «The Wall Street Journal». Багато років він повторює, що викиди CO2 на Землі мали б збільшитися у чотири рази, щоб ми могли помітити їхній вплив на клімат.

Професор Патрик Майклз [Patrick Michaels] із Інституту Катона, що пропагує цінності вільного ринку, визнає, що знову відкриваються перед ним шпальти наукових періодичних видань, донедавна заброньованих для катастрофістів, таких як «Climate Research» чи «Geophysical Research Letters». Майклз доводить, що незначне потепління є частиною процесу стабілізації температури після так званої малої льодовикової епохи XV-XIX ст. Від часів весни народів (1848 рік) середня температура виросла заледве на 1,5 градуси Цельсія.

Насправді дуже багато змінилося від викриття змови в електронному листуванні. Пол Гадсон, ведучий прогнозу погоди на BBC, визнає нині, що знав про скандальні листи, але не сказав про них. Його керівництво обіцяє провести розслідування. Виявляється, що навіть прогноз погоди у сьогоднішні часи може бути тенденційним і політично дражливим. Чи подібні розслідування будуть проводити в американських і європейських університетах? Що буде з редакторами-цензорами наукових видань, які приймали лише правильні публікації?

Проте це не електронні листи, а брутальні закони економіки поховали шанси на досягнення згоди у Копенгагені. Китай та Індія, на яких припадає 26% викидів CO2, не бачать можливості скорочень, що перевищували б темпи зростання їхнього ВВП. Австралія відмовляється від лімітування CO2, оскільки – як стверджує прем’єр Кевін Рад – воно викликає нераціональні витрати суспільства. Рада Європи розмила свої попередні обіцянки, а Конгрес США всупереч обіцянці президента Обами про 17% скорочення викидів CO2, мабуть, не ратифікує нового документу. Щоправда, Обама погрожував, що поквитається «з тими, хто ставить під сумнів наукові дані», але це не дані поставили під сумнів. У руїнах лежить уся ідеологія.

Мало бути інакше. Ідеологія ненависті та презирства, якою меншість, що їсть здорову їжу, заощаджує енергію та сцяє під душем, обдаровує решту людства. Переконані у своїй вищості та непомильності, знайшли нарешті спосіб диктувати іншим свій стиль життя: терор в ім’я порятунку Землі та промислова революція, яка під гаслами захисту навколишнього середовища замість розвитку мала нести застій.

Припускали, що промислове виробництво найбільш розвинених країн відступить назад до рівня викидів CO2 на початку XX ст. Країни, що розвиваються, повинні були зупинитися у своїй гонитві за добробутом західних цивілізацій. Усе мало бути інакшим. Наша дієта, наша робота, наші будинки мали бути екологічно перетвореними.

Ми втратили би право на свої великі позашляховики, басейни з підігрівом, сигари – все, що сповнює огидою зелену меншість.

Звісно, все це не є необхідним для життя, але це все є наші права, такі як інші. Перш ніж ми погодимося щодо принципу, що можемо їх обмежувати заради вищої мети, ми мусимо бути певні щодо цієї мети.

Дослідження катастрофістів мали змусити політиків встановити екологічний режим. Поліцейську систему нагляду нових стандартів. Як колись класики комунізму екологи були переконані, що краще від нас знають, чого потребує наша планета. Якщо цифри цього не підтверджували, то тим гірше для тих, які на них посилалися.

Це не перша ідеологія, що корумпує науку. Вона вишукувала собі слабких індивідів і солідні інституції для союзників. Залякуючи скептиків і видавців, володіючи монополією на правду, з кількох випадкових вчених зробила зірок. Інститут East Anglia’s Climate Research Unit, за інформацією «The Wall Street Journal», у 1970-1980-х роках був на межі закриття. Бракувало грошей на зарплати для працівників і бракувало серйозних публікацій. Доля закладу змінилася у 1994 році. В міру того, як з’являлося більше катастрофічних кліматичних досліджень, заклад набирав ваги та багатів.

Професор Філ Джоунс, що закликав у електронних листах до знищення даних, що суперечать потеплінню, збагатив свій заклад на близько 20 мільйонів доларів. Його колега у листуванні професор Тім Осборн отримував півтора мільйона доларів щороку. Подібно виглядала ситуація з Університетом Пенсильванії, який після багатолітньої кризи став на ноги завдяки іншому герою скандалу – професору Майклу Манну. Впродовж останніх дев’яти років він забезпечив своєму університету близько 80 мільйонів доларів у формі різноманітних грантів і урядової допомоги.

Платили уряди, платили компанії і фундації наляканих. Одні через справжній інтерес та вроджену наївність, інші – щоб запевнити собі мовчання екологів. Конгрес США в обмін на чималі наукові субсидії здобув підтримку найкращих американських університетів для виключення з лімітування парникових газів викидів, які виникають при розведенні рогатої худоби і свиней. Просто Агенція охорони навколишнього середовища (ЕPА), яку ніхто не критикував за це, перестала їх рахувати. Свою ціну мало також позбавлення вантажної флотилії Великих озер від обов’язку використання біопалива.

Сам раз на переїзди експертів. Ідеологія потепління була еластичною до певного часу. Консенсус не допускав скептиків до найважливіших наукових періодичних видань. Ретроградами називали журналістів «Fox News», що досліджували використання екологічними організаціями урядових грантів і вказували Альберту Гору (який є гуру зелених), що його басейн підігрівається цілий рік.

Для своїх дарувальників ідеологія була щедрою. Західним урядам було легше у голоді й бідності Третього Світу звинувачувати глобальне потепління замість дискримінаційної аграрної політики. У 2008 р. створено навіть спеціальний фонд (United Nations Adaptation Fund), що повинен був компенсувати африканським і азійським країнам шкоду, завдану їм кліматичними змінами. Фонд зібрав 18 мільйонів доларів. Сам раз на конференцію у Копенгагені та переїзди експертів. Але є ще кошти Світового Банку, Oxfam – разом в Америці, Європі, Японії і Австралії збирається 4-6 млрд. доларів щороку.

Тепер порівняйте цю благодійність із 16 мільярдами доларів, які виділяють щороку на субсидії для американських фермерів, і 48 мільярдами євро, які Європейська Унія витрачає щороку на спільну сільськогосподарську політику. На захист від дешевшого і здоровішого цукру з цукрової тростини, від оливкової олії, яловичини з Австралії, яблук із Парагваю, тютюну з Бразилії, бавовни з Африки. Ці мільярди витрачають на знищення економічної незалежності Третього Світу.

Повітря здається чистішим. «Втручання благодійності» це одна з цих деструктивних сил, які – згідно з думкою цьогорічного лауреата Нобелівської премії у галузі економічних наук Елінор Остром – роблять неможливим виникнення низових установ і структур, що дають економічну незалежність. Вони тільки підсилюють дотеперішні залежності та поглиблюють стереотип африканських нероб, що з’їдають гроші добродушних європейців і американців. Це зручніше від скорочення дотацій для американських плантаторів чи французьких фермерів.

Це правда – від казання правди діти не перестануть голодувати, не повернуться айсберги на полюсах. Проте, перш ніж ми візьмемо на себе багатомільярдні зобов’язання, нав’яжемо іншим стиль життя, ми мусимо бути абсолютно певні – усі – що цифри не брешуть. Що це не є ще один соціотехнічний експеримент на нашій природі. Завдяки скептикам повітря вже нині видається трохи чистішим.

Автор: Томаш Врублєвскі, [Tomasz Wróblewski]
Назва оригіналу: Rok sceptyka
Джерело: Rzeczpospolita, 04.12.2009
Зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі