У боротьбі за шахтаря: Методи Тимошенко

Минулого тижня відповідати "конкретикою" почали і в Мінвуглепромі, і в БЮТ. Однак вони не узгодили між собою, що ж врешті-решт було у тій телеграмі за підписом заступника міністра Анатолія Корзуна. Перший заступник голови Незалежної профспілки гірників України Анатолій Акимочкін заявив: "Я особисто бачив лист заступника Міністра вугільної промисловості Анатолія Корзуна, про який згадує Турманов, але з прямо протилежним текстом. У листі говорилося, що з 1 січня оклади відповідно до Закону будуть підняті".

Проте прес-служба БЮТ в Луганській області повідомила, що "послання до шахтарів" існує, і в ньому йдеться про те, що надбавку ніхто не збирається скасовувати, однак гірнякам слід на неї чекати не раніше 2011 року – і, зважаючи на економічну ситуацію, поставитися до цього з розумінням.

Юлія Тимошенко дійсно ще у вересні просила утриматися від гарантованого Законом 30% підвищення тарифної ставки. На її думку краще було б зробити акцент на технічному переобладнанні шахт: "У нас ... на те, щоб на 30% підняти перший розряд, піде приблизно 3,5 млрд.грн., і це вимиє те, що ми заклали прямими видатками на модернізацію і реконструкцію", – заявила прем’єр на зустрічі з представниками галузі.

Між тим, варто нагадати, що Закон "Про підвищення престижності шахтарської праці" набув чинності 16 вересня 2008 року. Тоді ж народний депутат Віктор Турманов запропонував нараховувати зарплату за новою сіткою вже з 1 жовтня. 4 листопада 2008 року Юлія Тимошенко, зустрівшись з профспілкарями у Кабміні, фактично підтвердила дію Закону з набуттям чинності. Вона наголосила: шахтарський закон вступив у дію і невиконання його норм – грубе порушення законодавства.

Оскільки в Україні вже багато років зберігаються політичний паритет між умовними помаранчевими і умовними біло-голубими, Президентом такої країни можна стати лише зробивши надзусилля. Треба, наприклад, Януковичу перетворитися на «свою людину» у Львові та Тернополі, Арсенію Яценюку полюбитися закарпатцям, а Юлії Тимошенко завоювати симпатії «трудового Донбасу».

Прем’єр давно наважилась на таку спробу, ініціювавши Закон "Про підвищення престижності шахтарської праці". Закон має низку привабливих моментів щодо оплати праці, пільг шахтарям, освіти дітей гірняків. Але наразі на Донбасі розгорнулася PR-війна, мета якої довести електорату, що Тимошенко не виконує обіцянки, закарбовані у Законі, який ухвалила Верховна Рада 99% свого складу.

Одна з статей закону гласить: „Тарифна сітка (схема посадових окладів) шахтарів формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати на величину не менш як на 30 відсотків…"

За цю статтю і зачепився голова спілки працівників вугільної промисловості, нардеп-регіонал Віктор Турманов. Наприкінці жовтня він розповів про телеграми, розіслані директорам вугільних підприємств з Міністерства вугільної промисловості України. За словами Турманова, суть цього документу полягає в тому, що шахтарі мають добровільно відмовитися від 30% підвищення тарифної ставки – у зв'язку економічною ситуацією. А керівництво ДП і шахт мусить проконтролювати цей процес, а незадоволених залякати або вигнати геть.

Юлія Тимошенко дала доручення міністрові праці і соціальної політики Людмилі Денисової направити на всі вугільні підприємства України інспекцію та відстежити рівень виконання вимог Закону. Прем’єр-міністр пообіцяла, що керівники вугільних підприємств нестимуть персональну відповідальність.

Це було рік тому. Гірняки досі не отримали обіцяні 30%. Отже, навіщо була "телеграма з роз’ясненнями", яка дала регіоналам зачіпку для розповсюдження чуток про "тиск на людей", "погрози звільнення", "адмінресурс у дії"?

Можна припустити, що справжньою метою була надія влаштувати фіктивне обговорення у стилі останніх ініціатив президента Кучми, а потім вже опиратися на них, відмовляюся давати кошти шахтарям.

У Тимошенко вже є достатньо "дружніх" шахт, де можна б було провести подібну операцію. Підтвердженням цьому служать повідомлення прес-служби БЮТ в Луганській області, які розповсюджувалися через новинні ресурси зі заголовками на кшталт "Шахтарі Донбасу незадоволені Законом України про соцстандарти". Представник топ-менеджменту ДП "Донбасантрацит" розказувалв, як невигідно підприємству підвищувати платню з Нового року.

Звідки взялися незалежні гірничі профспілки та шахтарі-герої України, які в ще незабутих радянських традиціях виголошують здравниці на честь прем’єр-міністра? Очевидно, це наслідок планової роботи Юлії Володимирівни, яка, запинаючись на чисельних невиконаних обіцянках, все ж такі торує шлях до визнання на колись відверто ворожій території.

Юлія Тимошенко ще перед виборами-2006 заручилася підтримкою впливових людей Луганщини, зокрема Наталі Королівської (за оцінкою журналу "Фокус" на початок 2008 року статки Королівської налічували $243 млн.). Пані Королевська була головою наглядової ради ВАТ "Луганськхолод". Один з її перших креативів у великій політиці – випуск морозива "Юлія" з червоним волохатим сердечком. А через кілька років луганчанку вже визнають людиною, що перекроює на свій розсуд вугільну галузь Луганщини, її вважають куратором 72-річного міністра вуглепрому Віктора Полтавця.

Останні здобутки Луганської БЮТ – гендиректор найпотужнішого Алчевського меткомбінату Тарас Шевченко, гендиректор ДП "Ровенькиантрацит" Юрій Зюков – цей вугільний генерал ще й депутат обласної ради від Партії регіонів; він обрав сторону БЮТ просто на Майдані Незалежності, під час презентації Тимошенко, кандидата в Президенти України.

Яскраву зустріч влаштував для прем’єрки голова Сіверодонецька Володимир Грицишин (нагадаємо, що в цю пору, наприкінці листопада, 5 років тому в Києві стартував Майдан, а в Сєвєродонецьку – з’їзд прихильників Януковича, деякі з яких робили сепаратистські пропозиції).

А ще у списку "нової команди БЮТ" – чимало заможних або відомих "людей праці", отже підтримка ЮВТ на Луганщині позбавляється маргінального статусу, БЮТівець вже не виглядає "білою вороною" серед кремезних регіоналів.

Звичайно, адмінресурсу в його колишньому значенні ми вже не побачимо. Годі й казати, що коли б проти шахтарів був дійсно використаний тиск, кілька з них вже давали б інтерв’ю на Луганських телеканалах, якими заправляють регіонали.

Проте безперечно – додаткові відсотки, яких зараз не вистачає "газовій принцесі" для здобуття президентства, можуть з’явитися лише на потужних підприємствах металургів та гірняків, керманичі яких нещодавно приєдналися до червоно-білих кольорів, повідомляє Новинар.

Обговорити на форумі