The Financial Times: Стриманість стане новим супутником Європи

Які б відмінності не існували між державами-членами, якісна співпраця цих інституцій є передумовою для доброго функціонування Європейської Унії. Щоб досягти потрібних цілей, нам необхідна згода щодо засобів, якими ми реалізуємо свою політику.

Це мета так званого "методу співтовариств", який іноді дозволяв Унії рухатися вперед стрибками. Він дозволяє Європейській раді (головам держави й уряду) зосереджуватися на тому, що є важливим: визначенні стратегічного напряму політики.

Європейський парламент і Європейська комісія завершують "інституційний трикутник", який втручається і вище, і нижче від рівня Європейської ради. Вище від нього Комісія зосереджується на європейському інтересі; вона спрямовує свої висновки та пропозиції Раді міністрів і погоджується з тим, що декотрі з них відкинуть. Тим часом Європейський парламент (чиї повноваження розширює Лісабонський договір) несе свою відповідальність як законодавець разом із Європейською радою і спирається на безпосередній зв’язок з європейськими виборцями.

На кону вплив Європейської Унії – зокрема, звісно, захист її власних інтересів у глобальному та багатополюсному світі. От чому вкрай важливе добре функціонування європейської машини, навіть якщо 27 держав-членів обговорюють позиції та напрям руху ЄУ.

Ми, звісно, маємо бути реалістами. Триває дипломатична битва за дві посади, зокрема, постійного президента Європейської ради та верховного представника з питань зовнішньої політики та політики безпеки. Тижнями медіа ретельно висвітлювали цю тему, провокуючи зацікавлення окремими кандидатами й завищені очікування щодо повноважень, доступних для них.

Ми закликаємо до меншого "торгу" та дещо більшої тверезості в цьому процесі. Цілком очікувано, що ці посади є темою багатьох дискусій. Такі обговорення відбуваються з приводу посад, доступних у майбутній Європейській комісії, та щодо наступного президента Європейського центрального банку, якого призначатимуть наприкінці 2011 року.

Постійний президент Унії буде дійсно корисним, лише якщо він або вона сприятиме дискусіям про майбутнє Європи на найвищому рівні. Не може бути й думки про призначення президента, який міг би не дотримуватися основного зобов’язання Унії – спільного суверенітету в певних сферах політики, але не в усіх сферах компетенції держав. Він або вона має бути переконаним європейцем, з країни, яка погоджується з усією політикою Унії.

Якби особа, яку оберуть, вважала себе президентом Європейської Унії, це була б неправильна інтерпретація положень Лісабонського договору. Це також стало б запрошенням до конфлікту між компетенціями держав-членів та Унії, викликом головам держав і урядів. Ба більше, постійно виникало б напруження між двома інституціями та їхніми адміністраціями – Європейською комісією та Радою міністрів. Натомість Європейській раді потрібен голова і посередник, здатний до консенсусу. Він або вона мусить мати підтримку Комісії, яка – не забуваймо – має право брати участь у будь-якому процесі.

Щодо верховного представника з питань зовнішньої політики та політики безпеки, він або вона мусить зрівноважувати геополітичні традиції та зважати на розбіжності між державами-членами. Представник буде успішним на своїй посаді, якщо він або вона зможе посилити єдність Унії в певних сферах зовнішньої політики. Я думаю, зокрема, про відносини з Росією, про їх енергетичний вимір. Наші економічні інтереси слід, врешті, виразити у спільній зовнішньополітичній позиції. Це було б серйозним кроком уперед – таким, що дуже допоміг би нашій політиці сусідства на сході Європи. Верховний представник може скористатися досвідом розсудливої та корисної роботи, яку виконав його чи її попередник у цій ролі – Хав’єр Солана.

Неправильне вживання слів може бути небезпечним. Без повернення до здорового способу функціонування, описаного вище, Унія прирече себе на параліч і опиниться навіть іще далі від своїх громадян. Це сигнал, який хоче донести декларація, котру підписало багато громадських діячів, яких зібрав аналітичний центр Notre Europe.

Автор: Жак Делор [Jacques Delors], президент-засновник Notre Europe і колишній президент Європейської комісії
Назва оригіналу: Modesty would become Europe’s new duo
Джерело: The Financial Times, 19.11.2009
Зреферував: Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі