ГМО-культури в Україні: Небезпека чи прогрес

На тисячах гектарів в Україні вирощують генетично модифіковані сою, кукурудзу та ріпак із нелегально завезеного насіння. Це суперечить законові, проте держава не має жодних технічних засобів для виявлення модифікованих генів у продуктах.

Тим часом фахівці НАН України вважають, що генетично модифіковані рослини в Україні слід не забороняти, а легалізувати, використовуючи світовий досвід. Натомість частина фермерів переконана, що це призведе до втрати Україною світових ринків та матиме згубні наслідки для здоров’я нації.

Генетично модифіковані овочі та зернові, стійкіші до хвороб та шкідників, ніж природні, вирощують у 25 найбільш населених країнах. Лідерами в запровадженні таких біотехнологій є Сполучені Штати, Китай, Австралія та сім країн ЄС.

Кожну модифіковану культуру ретельно вивчають перед тим, як засівати нею поля. Завдяки такому контролеві легальні ГМО-культури визнані безпечнішими для людини, аніж традиційні, повідомляють в останньому звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Попри це, нещодавно ухвалений Закон про біологічну безпеку фактично забороняє використання ГМО в Україні інакше, ніж із науковою метою, заявляє директор Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України Ярослав Блюм.

На його думку, цей та інші закони є недоопрацьованими, тож вони не зможуть ані позбавити Україну модифікованих продуктів, які вже вирощують нелегально, ані впорядкувати їхнє використання.

"Мені не зрозуміло як фахівцеві, як можна заборонити ввезення ГМО, якщо Україна не має жодних технічних засобів для такого контролю. Це нагадує боротьбу з грипом, коли уряд надає чималі кошти на обладнання та створення системи контролю. Я вбачаю в цьому не зовсім правильний інтерес", – каже директор інституту.

Генетично модифіковані продукти не є апріорі шкідливими та небезпечними, говорить інший фахівець інституту, Борис Сорочинський. Він посилається на власні дослідження та на висновки європейських науковців, які влаштовують легальним модифікованим сортам багаторівневі перевірки.

Підтверджує це і експерт Нідерландського інституту безпеки та якості їжі Естер Кох.

"Сьогодні у Європі використовується понад 30 генно-модифікованих видів рослин. Мені відомо про декілька видів, які заборонені до використання. Рішення про вирощування кожного такого виду ухвалює Рада Євросоюзу на основі кількох висновків науковців", – говорить нідерландська дослідниця.

На думку фахівців НАН України, нинішні спроби української влади проголосити Україну територією без ГМО загрожують технічним відставанням української сільськогосподарської галузі, оскільки площі під такими культурами, як і попит на них, у світі невпинно зростають.

Протилежної думки дотримуються сільгоспвиробники, які спеціалізуються на вирощуванні та експорті екологічно чистої, органічної продукції.

Євген Милованов, голова федерації органічного руху України, наприклад, заявляє: "Україна втратить свої позиції на аграрному ринку, якщо перейде на вирощування ГМО, оскільки останнім часом від покупців із інших країн надходять вимоги про поставки не просто зерна чи бобових, а гарантовано генетично не модифікованих. Складно говорити, наскільки вони шкідливі чи не шкідливі: потрібно два-чотири покоління, щоб це довести".

Частина сільгоспвиробників та громадських активістів планує розпочати інформаційну компанію "Україна без ГМО".

А в Інституті харчової біотехнології та геноміки НАН України подібні ініціативи називають політичними спекуляціями. І мають намір домагатися ухвалення законів, які б регламентували вирощування в Україні перевірених модифікованих видів, як в інших країнах Європи.

Суперечки навколо шкоди чи користі від генетично модифікованих організмів точаться від самого їхнього створення. І коли вигоди від таких "поліпшених" організмів очевидні, то цілком не доведеними залишаються ні запевнення про їхню безпеку для здоров’я споживачів, ні твердження про те, що вони небезпечні, повідомляє Радіо Свобода.

Обговорити на форумі