Святкування 20 річниці падіння Берлінської стіни тішить правих

Святкування двадцятої річниці падіння Берлінської стіночки неймовірно тішить правих. Ця безглузда радість схожа простодушний мазохізм конаючого, який святкує річницю того дня, коли він захворів на болячку, яка зведе його в могилу. "Але ж із падінням того, що ви так зневажливо називаєте стіночкою, ми відзначаємо падіння комунізму!" - скаже нам якийсь мрійник. Та ні, святий Боже: у той знаменний день (дозвольте спародіювати фанфаронську мову святкувань) ліві попросту завершили ту надзвичайно хитромудру мутацію, яку розпочали два десятиліття перед тим.

У чому ж полягала ця мутація? – запитає нас розгублено мрійник. Вона полягала у визнанні того, що так званий "справжній соціалізм" зазнав краху; і якщо ліві бажали отримати перемогу, застосовуючи суспільну технологію, яка мала абсолютну владу над свідомістю, їм слід було заховати свою метаморфозу під маскою зречення чи поступки. Впродовж десятиліть ліві намагалися зруйнувати суспільну модель, яка грубо кажучи опиралася на християнську спадщину чи на слабкі і суперечливі пережитки цієї спадщини у межах ліберального устрою; і для того, аби зруйнувати цю суспільну модель, вони атакували її економічний порядок, запроваджуючи вогнем і мечем протилежний устрій і формулюючи ряд обов’язкових до виконання ідеологічних догм, які нав’язувалися шляхом насильства проти плоті (поліцейська держава) і насильства проти душ (пропаганда). Утім, оті ідеологічні догми, які добивалися знищення людини шляхом пригнічення її природи, невдовзі виявилися неефективними, оскільки в людях, які опинилися у їхній владі, дуже скоро дала про себе чути ностальгія за втраченою свободою. Тоді ліві змінили свою стратегію: оскільки люди, які перебували під їх тиранією, ототожнювали цю ностальгію за втраченим із перевагами, які пропонував «вільний світ», вони вирішили, що найкраща кульмінація їх проекту суспільної технології полягає не в тому, аби насаджувати обмежуючі свободу догми, а втому, щоби підносити аж до небес людську свободу. Ліві зрозуміли, що найдійовіший спосіб знищити людину – це не заковувати її в кайдани, а запропонувати їй повну свободу, яка розбестить її моральну свідомість, перетворивши її на раба власних імпульсів; а ще вони зрозуміли, виявивши при цьому надзвичайну проникливість, що найкращим ґрунтом для досягнення цієї мети є ліберальний економічний устрій.

Якщо перед тим ліва ідея була догматичною, то з того моменту ліві стали виступати у якості захисників відсутності будь-яких догм. Вислів "Роби, що хочеш" став їх веселим лозунгом; вони обіцяли своїм послідовникам, що усі їх примхи і бажання будуть зведені у категорію священних прав. Аби завершити свою метаморфозу ліві тишком-нишком інсценізували "обмін етикетками" з правими: визнали, що запропонований тими економічний устрій є кращим, аніж комуністичний (який до того ж виявився прикрою і ні до чого непридатною дурницею, такою ж прикрою і ні до чого непридатною, як і Берлінська стіночка); а натомість запровадили новий суспільний устрій, в якому свідомість, позбавлена усіх етичних орієнтирів, мала урешті-решт загрузнути в трясовині релятивізму. Таким чином після падіння Берлінської стіни ліві змогли повністю віддатися моделюванню підходящого для них суспільства, в якому культурні парадигми мають неповторне ліве карбування; і в якому правим залишається лише один вихід – прийняти їх, якщо вони не хочуть бути проголошені реакціонерами і мракобісами.

Саме ось це гегемонічне панування суспільного устрою, пропагованого лівими, власне кажучи і відзначають простодушні праві у цю двадцяту річницю падіння Берлінського муру. І від того їх ні знобить, ні гріє.

Автор: Хуан Мануель де Прада (Juan Manuel de Prada), іспанський письменник і публіцист
Назва оригіналу: El murito de Berlín
Джерело: АВС, 07.11.09
Зреферувала Галина Грабовська, Західна аналітична група
Обговорити на форумі