друкувати


Політика Обами провалиться, якщо його не переоберуть

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-10-27 09:50:46
Відомий світовий філософ – викладає у Сполучених Штатах Америки, член Французької академії – Рене Жирар коментує присудження Нобелівської премії президентові Обамі та висловлює своє бачення світової кризи.

Французький філософ, який мешкає у Сполучених Штатах, перебуває проїздом у Франції, щоб ушанувати своєю присутністю дослідницьку кафедру паризького Коледжу бернардинців, яка спеціалізується на його творчості. Включно з конференцією на тему "Внесок думки Рене Жирара в теологію". А 30 та 31 жовтня відбудеться семінар з приводу його останньої книги "Прикінчити Клаузевіца".

Присудження Нобелівської премії миру президентові Бараку Обамі може запобігти насильству та війні?
Звісно, що ні! Питання полягає, швидше, в тому, щоб зрозуміти, чому комісія вирішила присудити Нобелівську премію президентові Обамі. Можливо, ця комісія роздратована, на перший погляд, опозиційним ставленням до нього у США. Американська опозиція шаленіє так, що переходить міру, і ця Нобелівська премія ризикує роздратувати її ще більше. Найголовніше – від нього очікують вирішення всіх світових проблем…

Однак, ця премія дуже символічна. Чи може вона сприяти розвитку миру?
Присудження йому цієї премії не обов’язково дуже вдале, тому що воно не надто збігається з американською дискусією. Я дуже добре розумію позицію комісії, і я проголосував би так само, але не думаю, що ця премія може допомогти розвитку миру, оскільки вона створює враження втручання у внутрішню політику Сполучених Штатів. Що міжнародна комісія не повинна робити.

Поза цією нагородою, президент Обама – це шанс для миру у світі?
Він змінює обличчя США. Він показав, що можна обрати темношкірого президентом цієї країни. США зараз дуже далекі від того іміджу, який хотів створити Буш. Обама доброзичливо налаштований, і більшість іде за ним. Навіть якщо результати опитувань знизилися, його вплив не поменшав.

Ви докладно вивчали роль наслідування прикладу для суспільства: якщо ні премія, ні людина не можуть майже нічого, що здатне змінити ситуацію?
Ситуація змінюється, але значно повільніше, ніж ми думаємо... Зокрема, є аспект, якого ми не бачимо: Обама – поміркований демократ. Значно більше, ніж Клінтон. Клінтон полюбляв "підсиджувати" співробітників. Обама – аж ніяк! І він має рацію. Він не повинен шокувати американську громадськість із приводу "ви обрали темношкірого". Якби обрали пані Клінтон, то ситуація не дуже відрізнялася б... Також він коректний і толерантний – і це дуже добре. Переважно символічні жести не дуже важливі. Помітно, що в Обами зв’язані ноги і руки, як і в будь-якого президента США! Склалося враження, що Сполучені Штати змінилися, але це зовсім не так! Політика Обами дійсно провалиться, якщо його не переоберуть.

Які уроки міг би винести зі світової кризи антрополог, яким Ви є?
Саме в США, як і 1930 року, вона є найзначнішою. Саме там найбільше безробіття. Але є чітка відмінність у сприйнятті безробітних людей і решти. Ті, хто має роботу, не відчувають більше цієї кризи. І це значна частина населення США.

Ідея всемогутнього ринку, регулятора всього, повністю провалилася?
Такий погляд на ринок є вкрай політизованим. Це погляд консерваторів, які зчиняють страшний галас навколо ринку, але чимало американських споживачів очікують від ринку небагато! Вони дуже практичні. Єдине, що могло б їх занепокоїти – це інфляція. Багато людей передбачали значний спалах інфляції. Цього не сталося. Інфляція далеко, тому що в бізнесі все погано. Цього разу більшість американського населення не відчуває ситуацію як справжню кризу.

Таким чином, чи не спричинила ця "криза" змін у свідомості?
Важко сказати. Я не вважаю, що мислення дуже змінилося. Можливо, в Європі було більше оптимістів, ніж в Америці. Економіка процвітала в Сполучених Штатах, але це не змінювало менталітету і не було особливою надією. Це було продовженням чогось, що існувало там роками.

І без історичних змін?
Це залежатиме від того, що відбудеться. Очевидно, ми маємо справу не з такою самою кризою, як 1930 року. Це менш серйозно. Кажуть навіть про вихід із кризи, і мені не здається, що стривоженість у США зростає. Радше, люди не такі налякані, як шість місяців тому. Навпаки, я бачу полегшення, оскільки криза не настільки серйозна, як очікували.

Залишається невизначеність, можливо, сильніша, ніж будь-коли. Ми повинні навчитися жити в невизначеності?
Як жити з невизначеністю...

Ви не приховуєте своєї католицької віри: як сприйняли цього року "крах" авторитету Бенедикта XVI?
Не було краху авторитету Папи. Просто він створює слабке враження після Івана-Павла II. У США його візит навесні 2008 р. був успішним. Щодо справи Вільямсона [єпископа-лефевриста – Z], Папа був радше жертвою, а не винуватцем. Цей єпископ повів себе жалюгідно. Але я здивований ворожістю, про яку ви говорите, я не бачив ознак цього.

Але від поганого іміджу Папи залежить також поганий імідж Католицької церкви?
Так кажуть. Але чи правда це? Я не впевнений, що це правда. Навпаки, бачу, що у Сполучених Штатах католицизм міцніє, як ніколи. Католицька церква мимоволі опиняється у виграші від усього, що відбувається. Якщо простежити протягом десятиліть, то Католицька церква є набагато сильнішою. На бачення католицизму у США впливає те, що він став найбільшою американською Церквою протягом останнього півстоліття. Найбільш вірною та потужною політично, оскільки представляє значний електорат: 70 мільйонів осіб, з яких понад третина відвідує службу щонеділі! Отже, католики дужче "задоволені" своїм становищем. Не те, щоб воно поліпшало: католики в Америці, як правило, представники соціально більш простого середовища, яке має менше впливу, але вони багато чого досягли останніми роками. Одним із серйозних елементів цієї зміни є крах певного міщанського протестантизму. Щодо фундаменталістів, вони, як правило, із сільських районів. Донедавна Америка залишалась антипапістською. Знаною американською звичкою було звинувачувати Папу в бажанні стати президентом США! Цей архаїзм завершився.

Чому Ви погодилися очолити кафедру в Коледжі бернардинців?
Коледж бернардинців, культурний католицький центр – це те, чого не вистачало Парижу. Його створив монсеньйор Люстіже, людина, якою я дуже захоплююся, і я із задоволенням погодився. Там проводять значну роботу, наслідки якої будуть відчутними все більше і більше. Роботу, мало позначену ідеологіями, яка водночас є духовною, інтелектуальною і релігійною. Мені здається, що це те, що слід робити.

Розмовляла: Жан-Марі Генуа [Jean-Marie Guénois]
Автор: Рене Жирар [René Girard]
Назва оригіналу: La politique d’Obama sera un échec s’il n’est pas réélu
Джерело: Le Figaro, 22.10.2009
Зреферувала: Ірина Кузик, Західна аналітична група
Обговорити на форумі