Тіло, як пластилін

Людина-ртуть Тарас Надточій каже, що аби вижити, доводиться і навпіл складатися, і в тенісну ракетку пролазити.

30-річний Тарас живе всупереч усім законам фізики: його тіло, як пластилін, може гнутися під будь-яким кутом на всі боки. Заробляти на життя як артист він теж навчився всупереч жорстоким законам шоу-бізнесу. Його сила — в оригінальності. Проте, як визнає сам Тарас, для того щоб залишатися затребуваним, у житті йому іноді доводиться "крутитися" ще серйозніше, аніж на сцені!

Козаки були ще тими трюкачами! Тарасу нічого не варто ввігнути своє плече всередину, провернути кисть руки на 360 градусів, вислизнути з наручників або просочитися через крихітний отвір у паркані. Цей дорослий і сильний хлопець з об’ємом грудної клітки 105 сантиметрів може протискуватися навіть у тенісну ракетку, діаметр якої всього 84 сантиметри. Жанр, у якому працює Тарас, називається contortion, що в перекладі означає "викручування". Цікаво, що за однією з версій (хай і не найбільш імовірних), contortion, зародився колись давно саме в Україні, а вже потім іноземці придумали цю назву. Першими такі трюки вигадали запорозькі козаки як певний стратегічний хід. Козаки здавалися в полон туркам, ті їх відправляли на галери та заковували в наручники. А вночі полонені звільнялися від наручників і захоплювали судна.

На його шоу, коли Тарас, неначе кішка, просочується в металевий трикутник або закручує тіло у вузол, збираються тисячі глядачів як в Україні, так і за кордоном. Подивитися на "українське диво" із задоволенням приходять люди в Голландії, Італії, Польщі, Угорщині, Німеччині та інших країнах. Особливо цікавим глядачам Тарас навіть дозволяє заглядати собі під одяг. А що залишається робити, коли народ намагається зрозуміти, як можна протиснутися крізь більярдний трикутник, не зламавши ребер і навіть не пошкодивши шкіру. Побачивши, що артист цілий і неушкоджений, багато хто починає підозрювати обман. Але сумніви відпадають, коли вони переконуються, що вузький трикутник, у який пролазить Тарас, зварений із товстих металевих трубок, а тенісна ракетка, яку хвацько натягує на талію артист, також не має жодних секретів. Одним словом — дар Божий!

Свою кар’єру Тарас починав у нічних клубах Херсона, звідки він сам родом. Коли ж доріс до масштабів світової знаменитості, переїхав разом із дружиною Вікторією до Києва. Однак, як зізнається Тарас, його життя більше проходить "на колесах" — гастролі Україною та закордонні відрядження забирають практично весь вільний час. Як розповів він "УМ", із приходом кризи гонорари в артистів практично всіх жанрів зменшилися.

"Лопатками спини можу розчавити яйце"

— Тарасе, як вважаєш, твоя феноменальна пластичність — це дар природи чи все ж таки рідкісна хвороба?
— Я не можу вважати свою оригінальність хворобою, оскільки жодних побічних або негативних ефектів не помічаю. До того ж досить часто у житті мені це приносить користь: у багатьох ситуаціях в мене є перевага над звичайними людьми. Медики ж мені пояснили, що маю рідкісну вроджену підвищену гіпермобільність суглобів. Вона виникає з незрозумілих причин у дитинстві й існує в дітей до перехідного віку, потім зникає. А ось у мене вона залишилася. Я вперше зрозумів, що не такий, як усі, років у 15, коли почав ходити на тренування з кікбоксингу. У мене виходило закидати руки так далеко за спину, що я з легкістю повторював ті рухи тренера, які звичайні люди вивчають роками. А на шпагат я взагалі сів за кілька секунд. Під час виступу моє тіло стискається, як у кішки, коли вона намагається пролізти в якийсь лаз. Швидше за все, моє тіло зменшується за рахунок рухливості лопаток. У цей момент ребра йдуть униз, тіло звужується, і я втрачаю в обсязі від 20 до 50 сантиметрів. Можу навіть сире яйце розчавити лопатками спини!

— З тобою, мабуть, постійно трапляються кумедні ситуації?
— Найбільше запам’ятався випадок у Німеччині. Господар одного з тамтешніх шоу-закладів закупив житніх сухарів, розчавив їх і записав хрускіт на плівку. Для більшого драйву цей звук мав імітувати хрускіт моїх кісток. Коли під час шоу в найбільш напружений момент він увімкнув той запис, одна глядачка, почувши, як затріщали "мої кістки", знепритомніла!

Ще один казус стався під час виступу в ялтинському дельфінарії. Незадовго до виходу на сцену, я на кілька хвилин вийшов у зал до глядачів. А коли вирішив повернутися за лаштунки, побачив, що металеві ґрати, через які можна було пройти, вже зачинили. Що робити? Добре, що в тій решітці я знайшов невеликий отвір сантиметрів двадцять у діаметрі, крізь нього я і "просочився". Потім начальник охорони отримав за це "наганяй". Директор попросив мене при ньому пролізти крізь ґрати: мовляв, дивися, що в тебе робиться, ходить, хто хоче! Треба б посилити охорону ...

— Чи є у тебе якісь свої секрети майстерності?
— Перед виступом я ніколи нічого не їм (інакше їжа під час номеру "повернеться" назад) та тричі читаю молитву "Отче наш" — це допомагає. А ще я з дитинства зовсім не вживаю в їжу сіль. Спочатку батьки так привчили, а пізніше — й сам не відчував жодної потреби в ній. Коли приходжу з дружиною в ресторан, завжди страждаю від пересоленої їжі. Багато моїх шанувальників схильні вважати, що саме відмова від солі дозволяє мені підтримувати такі незвичайні можливості організму. У цьому є своя частка правди.

— Який трюк у своїй програмі вважаєш наскладнішим?
— Один із найважчих номерів має назву "Вікно". Там у мене образ злодія, що грабує квартиру через невеличке вікно, його діагональ — 16 сантиметрів. Так само, як у мого черепа. Але ж відомо: якщо в отвір пролазить голова, значить, тіло теж пролізе. Однак мушу визнати: коли я протискаюся в це "віконце", мені боляче. Тому й виконую цей трюк з особливою обережністю. Коли я одягаю на талію тенісну ракетку, мені простіше, адже коло повторює форму грудної клітки. Людям інколи стає моторошно, коли я вивертаю навиворіт м’язи й кістки. Хоча в чомусь моє мистецтво дуже символічне: адже зараз, щоб вижити, мені (як і всім українцям у переносному значенні) доводиться й удвоє складатися, й у тенісну ракетку пролазити, й викручуватися на усі боки! Як бачите, це все — цілком можливо. Мене часто кличуть до себе йоги. Вони захоплюються моїми вміннями та навіть кажуть, що в минулому житті я, напевно, був їхнім учителем. Йоги, щоб підготуватися до аналогічних трюків, витрачають кілька років...

А от дружина Тараса вважає за краще не дивитися на те, що виробляє її чоловік на сцені. Наразі Вікторія дуже мріє про малюка. До речі, кажуть, що унікальні властивості батька цілком можуть передатися і майбутній дитині...

Автор: Ірина КИРПА, "Україна молода"
Обговорити на форумі