Як і за що жити після звільнення з в'язниці

За статистикою, в Україні приблизно кожен третій звільнений або амністований знов потрапляє на нари. В Управлінні виконання покарань списують це на високі вимоги колишніх в'язнів.

З в'язнями конкурують випускники, демобілізовані та матері з дітьми до шести років - їх теж повинні працевлаштувати першочергово.

Якщо у роботі відмовляють, ув'язненим радять звертатися до спеціальних спостережних комісій - такі мають бути у кожній райдержадміністрації та міській раді. Також шукати допомогу можна у центрах соціальних служб для молоді чи благодійних організаціях, які допомагають колишнім в'язням.

Ті, хто вийшов на волю офіційно потрапляють у категорію додатково захищених. Для них мають бронювати робочі місця. Але з в'язнями конкурують випускники, демобілізовані та матері з дітьми до шести років - їх теж повинні працевлаштувати першочергово.

Водночас, навіть під час кризи колишньому засудженому Володимиру Курдибану, який відсидів п’ять з половиною років за крадіжку та зґвалтування, у двох фірмах із шести одразу запропонували роботу.

Чоловік уміє робити ремонти, може працювати зварювальником, у колонії навчився деревообробці і сантехніці. Вирішив - свою судимість від роботодавців не приховуватиме. Хоча ні у паспорті, ні у трудовій спеціальних позначок не роблять.

Натомість мешканця Городенки на Прикарпатті, Костянтина Крука, пошуки роботи знову привели до в'язниці.

У провінційній Городенці після звільнення він роботи не знайшов і змушений був поїхати шукати заробіток у велике місто – тим самим порушив режим адміністративного нагляду, за яким не міг виїжджати з Городенки. І за це отримав новий термін. Відбувши його, тепер за межі містечка виїжджати може, але вирішив поїхати далі - за кордон. В Україні, впевнений чоловік, таким як він роботу не знайти, повідомляє ТСН.

Обговорити на форумі