друкувати


345 мародерів або параноїдальний популізм

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-10-12 04:37:45
6 жовтня розблокована Верховна Рада України ухвалила в першому читанні два суперпопулістські законопроекти: №4762 "Про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати" та №3426 "Про мораторій на підвищення цін і тарифів на лікарські засоби і вироби медичного призначення".

Про згубні наслідки першого законопроекту для фінансової системи України багато писалось та говорилось урядовцями та експертами. Про наслідки другого законопроекту, якщо той, не дай боже, буде прийнятий в цілому та підписаний президентом, автор, як фахівець з фінансів та менеджменту, та керівник аптечної мережі, попробує розтлумачити для тих, хто має надію отримати дешеві ліки принаймні на рівні докризового літа минулого року.

Як говориться, "благими намірами вимощена дорога в пекло".

Цитуємо ухвалений в першому читанні законопроект:

Стаття 1. На період фінансової кризи до встановлення розміру мінімальної заробітної плати і пенсій на рівні прожиткового мінімуму та до погашення заборгованості із виплат заробітної плати, стипендій та грошового забезпечення студентів, курсантів та учнів запровадити мораторій на підвищення цін на всі види лікарських препаратів вітчизняного та закордонного виробництва, що використовуються населенням України та лікувальними закладами. Лікарські препарати вітчизняного виробництва реалізуються за цінами, регульованими державою, лікарські препарати закордонного виробництва за цінами, що склалися станом на 1 липня 2008 року.

Стаття 2. Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування.

Цитуємо також авторів законопроекту (комуністи Симоненко та Матвєєв) із підготовленої ними пояснювальної записки до законопроекту:

"Проект закону ставить за мету поліпшення послуг охорони здоров'я за рахунок припинення цинічного пограбування більшості населення через непомірно високі націнки на лікарські препарати від виробника до споживача. Закон передбачає обмеження необґрунтованих, а отже, злочинних дій учасників ринку ліків".

Авторів законопроекту не бентежить, що за період з липня 2008 року до вересня 2009 року курс долара піднявся із 4,8 гривні за долар США до 8,5 (тобто на 77%. Курс євро за цей період зріс на 75%), а зростання індексу споживчих цін на лікарські засоби (ЛЗ) та вироби медичного призначення за рік склав 40,8%.

Очевидно, що менший зріст цін по відношенню до зростання курсу гривні до долара відбувся за рахунок, по-перше збільшення долі ЛЗ українського виробництва, по-друге, переорієнтації покупців на більш дешеві ліки.

Депутати ВР в кількості 345 осіб проголосували за прийняття цього законопроекту в першому читанні, навіть не читаючи висновок Головного науково-еспертного управління:

"Звертаємо увагу, що встановлення на рівні закону мораторію на підвищення цін на всі види лікарських препаратів вітчизняного та закордонного виробництва не узгоджується з пунктом 3 статті 116 Конституції України, згідно з яким забезпечення проведення цінової політики віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, та статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", за якою зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які затверджують або регулюють ціни (тарифи).

У пояснювальній записці автори проекту стверджують, що реалізація проекту закону не вимагає додаткових фінансових витрат, що заперечується змістом ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України, за якою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону".

Зрозуміло, що комуністам, як завжди в історії, наплювати на Конституцію та закони заради політичної доцільності, але не зрозуміло – як могли 345 свідомих народних обранців проголосувати за цей законопроект? Чи питання політичної передвиборчої доцільності блокує роботу мізків?

Чому тоді законодавчо не встановити мораторій на підвищення цін на бензин та продукти харчування? Чому зрештою законом не повернути курс гривні до долара та євро на рівень, що був рік тому?

Тепер спробуємо пояснити, що відбудеться, якщо закон все-таки набуде чинності.

По-перше, згідно із законом, всі аптечні заклади змушені будуть повернути ціни на лікарські засоби на минулорічний рівень. Це - не можливо тому що таким чином роздрібні ціни змушені бути нижчими, ніж вхідні закупівельні ціни. Хто тоді покриє різницю і як?

Інакше, згідно законопроекту, всі працівники та керівники аптечних закладів автоматично стають злочинцями.

Оптово-дистриб'юторські компанії перестануть відпускати товар аптечним закладам, тому що знову ж таки навіть вхідні закупівельні ціни на товар, що є на складах компаній, будуть вищими, ніж того вимагає законопроект.

Також, імпортери перестануть завозити лікарські засоби з-за кордону, а українські виробники - продавати товар оптовикам та аптечним закладам, тому що наявний курс, за яким можливо купити долара чи євро на міжбанку для закупівлі імпортних ЛЗ та компонентів для їх виготовлення на українських фармпідприємствах робить собівартість як імпортованих, так і вітчизняних ЛЗ вищою, ніж роздрібні ціни згідно вимог законопроекту.

Навіть якщо власники аптечних мереж не зважатимуть на вимоги закону і не зачинять аптеки на другий день після того, як законопроект набуде чинності (а така дія буде абсолютно адекватною відповіддю на такі рейдерські дії законотворці, незалежно від форми власності фармацевтичних підприємств), товар з полиць вимиється за 2-3 дні.

Що далі? Хто заставить імпортерів та оптовиків завозити та відпускати, а виробників виробляти товар собі в збиток? Червоні бригади на чолі з Симоненком?

Щодо регулювання цін, то уряд та Держлікінспекція вже мають сумний досвід такого регулювання, коли урядовою постановою №955 в кінці минулого року в розпал падіння курсу гривні були введені жорсткі обмеження оптових та роздрібних націнок на лікарські засоби.

Наслідком дії постанови було те, що оптові компанії перестали відпускати імпортні ліки аптечним закладам, або відпускали тільки за передплатою, тому що ніхто не міг передбачити, яки буде курс гривні до долара чи євро за день, тиждень чи місяць, коли їм доведеться робити оплату за імпортовані товари.

Тоді головною конкурентною перевагою будь-якої аптеки стали не ціни на ліки, а їх наявність в аптеці.

Згодом уряд прийняв нову постанову із регулювання націнок на лікарські засоби, головною відмінністю від сумнозвісної постанови №955 було введення обмеження на оптові та роздрібні націнки тільки на так званий Національний перелік ЛЗ, куди ввійшли так звані соціальні ліки. А також введення поправки на курсову різницю в націнках.

Тобто, якщо курс гривні впав, скажімо, на 5%, оптова компанія мала право збільшити відпускну ціну на ті ж 5%. І не більше.

Наразі уряд готує нову постанову, яка вводить поняття та процедуру реєстрації цін, а також вводить систему моніторингу та контролю цін на всіх етапах ціноутворення на імпортовані та ліки власного виробництва. Ця постанова в муках, суперечках та взаємних компромісах між державою та бізнесом практично готова і планувалась до прийняття найближчим часом.

Вказаний законопроект ламає не тільки напрацьовану практику контролю за ціноутворенням на лікарські засоби в Україні, але й відкриває ворота до широкомасштабної корупції в цій царині, яка зростає якраз там, де держава втручається в ринкові відносини та генерує закони, що протирічать один одному.

Трохи про економіку підприємств фармацевтичної галузі. Так, це – прибутковий бізнес. Але як інакше може бути? Інакше не направлялись би інвестиції ні в виробництво, ні в дослідницькі інститути, ні в систему реалізації. Нагадаємо також, що система державної та комунальної дистрибуції в Україні розвалилась в першу чергу тому, що чиновники так "ефективно" вміють управляти.

Але зверх прибутків, принаймні в системі виробництва та дистрибуції лік в Україні немає. Як фахівець, який знає про фінансовий стан підприємств галузі, автор може стверджувати, що середня оптова націнка (або валовий прибуток) підприємств оптової ланки не перевищує 10-12%, роздрібної – 25-30%.

А наприклад, націнка на дорогі онкопрепарати чи гепатопротектори в роздрібній торгівлі не перевищує 4-5% через шалену конкуренцію, тому що так диктує ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ РИНОК. Причому через ту ж конкуренцію, реалізація таких препаратів часто минає оптову ланку, або проходить через неї транзитом без націнки.

В Україні наразі функціонує близько 20 тисяч аптечних закладів, причому немає жодної комерційної мережі, яка б налічувала більше 200 аптек. Дистрибуцію виконують біля 100 оптових компаній. Про яку монопольну змову може взагалі йти мова, якщо, наприклад, у Верховній Раді всього 5 фракцій не можуть взагалі дійти консенсусу із жодного принципового питання, крім суто популістських?

А пересічним громадянам, особливо тим, що щодня потребують ліків, радимо запасатись ліками, а також всім, за що держава візьметься регулювати, якщо шановні народні обранці не позбудуться хвороби параноїдального популізму, від, якої, на жаль ліків ще не знайдено.

Автор: Сергій СОРОКА
Джерело: Українська правда
Обговорити на форумі