Там угорі є ще хтось?

Погляньте вгору на зірки і запитайте в себе: що мене більше лякає? Бути самотнім у Всесвіті чи знати, що там угорі є ще хтось?

Це давнє питання там само важливе для вас і для мене, як і для Джордано Бруно, який написав про "безкінечність світів" перед тим, як його спалили на вогнищі 1600 року.

Але цього місяця 50 років тому лист до журналу Nature, в якому було запропоновано науково-експериментальний підхід, поклав край цьому пасивному ставленню – "подивись угору і задумайся". Ми все ще не маємо відповіді (наскільки вам і мені відомо), але протягом років роботи створено те, про що можна дещо розповісти.

Джузеппе Кокконі [Giuseppe Cocconi] (1914-2008) і Філ Моррісон [Phil Morrison] (1915-2005) були вже знаними фізиками, коли написали "Пошук засобів міжзоряних комунікацій" [Search for Interstellar Communications] (Nature, 19 вересня 1959 р.). Своє життя в науці Кокконі розпочав з експериментів, які проводив із фізиком Енріко Фермі, згодом зробив чудову кар’єру в Європейській лабораторії квантової фізики [European Particle Physics Laboratory (CERN)] у Женеві. Моррісон, професор Массачусетського технологічного інституту, був лідером групи в Мангеттенському проекті.

У своєму листі до журналу Nature вони повідомляли про очевидне. Тоді вчені не мали доказів існування планет навколо зірок і жодного уявлення про життя на них, а ще менше – про якусь еволюцію технологічних суспільств. Але якщо десь там були розумні істоти, як писали науковці, то вони можуть налагодити комунікаційний канал з нами.

Такий канал, радше за все, використовує радіохвилі як найефективніший спосіб передачі сигналу. Двоє чоловіків запропонували слухати частоти через нові радіоастрономічні антени, які саме тоді почали застосовувати.

Звичайно, вони не уявляли, що прослуховувати. Послідовність простих чисел? Число Пі? Немає сенсу вгадувати, просто довіряйте їм.

Пропозиція двох фізиків неабияк зацікавила. Майже відразу Френк Дрейк започаткував у новоствореній Національній радіоастрономічній обсерваторії [National Radio Astronomy Observatory] проект Ozma, перший радіопошук розумного сигналу. Відтоді реалізували понад 100 дослідницьких програм, кульмінацією стала найбільша з них – SETI [Пошук позаземного розуму (Search for ExtraTerrestrial Intelligence)], яка досі займає сильні позиції.

Усі вони, звичайно, не дали жодних результатів: жодного розумного "пікання". Чи означає це, що ми одні в Космосі? Зовсім ні. Як написав Френсіс Бекон: "Усі вони погані першовідкривачі, якщо думають, що немає землі, якщо все, що вони можуть побачити, – це море".

SETI і її попередники спричинили невеличку революцію в науці, техніці та соціології. Протягом 50 років наша здатність до пошуку радіосигналів зросла в 10000 разів більше, ніж чутливість астрономічної оптики за 400 років, з часів Галілея.

SETI також удалося вижити після різкого скорочення фінансування, зокрема з боку NASA, і тепер вона процвітає переважно завдяки приватній підтримці. Це відбувається за надзвичайної участі громадськості.

Грандіозні обчислювальні можливості, котрі необхідні для обробки всіх радіосигналів, отриманих з небес, сформовано з мережі мільйонів персональних комп’ютерів ентузіастів. Завантажте програмне забезпечення SETI як свій (захопливий) скринсейвер – і одного дня ви можете бути першим, хто помітить позаземний сигнал – для багатьох це спокуслива перспектива.

Тим часом астрономи із Землі та Космосу зафіксували планети за межами Сонячної системи. Першу відкрили 1995-го біля неописаної місцевої зірки. Тепер іще майже 400 занесли до каталогу, це один з найбільших стрибків в історії астрономії. Нині ми багато знаємо про існування планет: знаємо, що вони є нормою, а не винятком поміж зірками.

Зі 100 мільярдами зірок тільки в нашій галактиці ми маємо підстави для оптимізму стосовно життя деінде.

Акумульовано багато даних щодо органічного матеріалу в Космосі. Тепер деякі важливі складові живих організмів, такі як амінокислоти і молекули цукру, постійно знаходять у метеоритах і позаземному середовищі. Нещодавно NASA доправило на Землю деякі амінокислоти просто з хвоста комети.

Складні органічні молекули випадково присутні в матеріалі, з якого складається наша Сонячна система? Панспермію – теорію, згідно з якою життя занесене на Землю з Космосу – підтверджено? Говорити про це ще надто рано.

Єдина річ, яку ми можемо спокійно відкинути – це "спрямована панспермія", теорія Френсіса Кріка [Francis Crick] і Леслі Оргела [Leslie Orgel]. 1973 року нобелівський лауреат, автор відкриття ДНК і його співавтор створили теорію, згідно з якою "розумні істоти навмисне переправили організми на Землю з іншої планети". Для цього потрібно, щоб живий матеріал примандрував до нас з іншої зірки. Нині ми вважаємо, що це неймовірна перспектива.

І тоді як ми домагаємося помітного прогресу в питанні появи життя, з певністю можемо заявити, що загрузли в оцінці шансів життєвих форм, здатних надсилати радіосигнали. Усе ще маємо тільки один зразок, нашу власну планету. Очевидним доказом цього є сфера радіо- і телевізійних хвиль, які поширюються в усіх напрямках зі швидкістю світла.

Протягом століття, що минуло відтоді, як Гільєрмо Марконі запустив радіосигнали, ця сфера, напевно, охопила чимало зірок, які оточують нас у межах 100 світових років. Звичайно, останніми роками вона стала набагато сильнішою: в Італії її захоплено називають "Булькою Берлусконі".

Це спірне питання, чи телевізійні рекламні ролики справді є тим месиджем, який наша цивілізація хоче передати галактичним сусідам. Проте що не підлягає сумніву – то це останнє речення листа Кокконі і Моррісона, яке закликає нас дослухатися до міжзоряних послань: "...успіх важко оцінити, але якщо ми ніколи не шукатимемо, шанси на успіх нульові".

Автор: Джованні Бігнамі [Giovanni F. Bignami], колишній президент Космічного агентства Італії, професор астрономії Інституту поглиблених студій у Павії, Італія, і Академії деї Лінчеї в Римі
Назва оригіналу: Anyone Out There?
Джерело: The International Herald Tribune, 07.10.2009
Зреферував: Михайло Мишкало, Західна аналітична група
Обговорити на форумі