Тепер ми у трамвай – ані ногою

Прикрим розчаруванням закінчилося наше недавнє дводенне перебування у Львові. Трохи посперечавшись з приводу того, як добиратися з Городоцької на залізничний вокзал, таксі чи трамваєм, вирішили все ж віддати перевагу демократичнішому транспортові, трамваю. І були за це жорстоко покарані.

На Привокзальній площі у вагон зайшла цьотка (перепрошуємо за не зовсім інтелігентне слово, але її вигляд дозволяє вжити саме це слово) й суворим тоном звеліла показати квитки. Показали. Цьотка зробила кислу міну й запевнила, що квитки фальшиві. "Не може бути, - запротестували ми, - не далі як десять хвилин тому ми купили їх у водія й закомпостували, можемо спитати разом водія". – "Шо ви мене грузите, - зірвалася на крик перевіряльниця, - цифри на білетах не ті".

Біля нас миттю опинилися ще два перевіряльники, вже чоловічої статі, і стали вимагати штраф. Один з них, дихнувши перегаром, усівся писати протокол, запевняючи нас, що в разі відмови заплатимо вдвічі більше, але вже в міліцейському відділку.

Становище ставало критичним. Перспектива йти в міліцію й доводити, що ти чесний і відповідальний пасажир електротранспорту, не тішила, тим паче що наш потяг ось-ось мав вирушати, а квитки на нього вже куплені. Як люди розсудливі, ми заплатили вимагачам після безплідної суперечки 20 гривень штрафу й побігли на перон, проклинаючи в душі ту хвилину, коли ми сіли у вагон трамваю №6.

До речі, поїздка на залізничний вокзал з вул. Наливайка на таксі обійшлася б на 7 грн дешевше, оскільки таксі бере за послугу 15 грн, ми ж заплатили 2 грн за трамвайні квитки плюс 20 грн штрафу. Не кажучи вже про душевний комфорт, який у львівському таксі, надіємось, можна було зберегти.

Автор: Дмитро КАРП’ЯК, Іван МАРУНЯК, для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі