Людям похилого віку на Коломийщині допомагають долати труднощі

1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку та День ветерана. Проте на Коломийщині пам'ятають і піклуються про стареньких не лише в цей день.

Приміром, у стаціонарному відділенні територіального центру с.Ковалівка Коломийського району, який функціонує з 2004 року, людей старшого віку відвідують постійно. Після виходу на заслужений відпочинок багато з них починає відчувати свою ізольованість, не мають достатньої можливості для самореалізації, самовиявлення, позбавлені активного спілкування між собою. Існує й інша проблема людей похилого віку – труднощі при отриманні якісних соціальних та побутових послуг, повідомляє прес-служба Коломийської РДА.

У чистому охайному приміщенні витає дух милосердя. Тут піклується про них значний медичний персонал з великими досвідом, напрацюваннями і чуйним серцем. На першому поверсі – пральна кімната, чиста білизна, одяг на вішалках, господарська кімната, кухня. На другому – їдальня, душова кабіна. Облаштовано кімнати-люкс. Проживають тут на двох поверхах. Піклуються про стареньких в маніпуляційному кабінеті. В кого є скарги – зроблять кардіограму серця на місці, також працює виїзний рентгенкабінет. Та найголовніше – капличка, в якій за бажанням можна поспілкуватися з Богом, відпочити на затишному дивані, чи просто помислити.

Вчора, 1 жовтня, привітати зі святом до стаціонарного відділення завітали заступник голови Коломийської райдержадміністрації Богдан Болюк, начальник управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Любов Стефанюк, заступник директор територіального центру Ірина Мороз, старша медична сестра Світлана Чукур, місцеві журналісти. Священик православної церкви Юрій Ужитчак відправив Службу Божу, опісля учні місцевої школи співали пісень й читали вірші, а за святковим обідом було багато спілкувань.

Як зазначив Богдан Болюк, влада в районі намагається докласти зусиль і приділити якомога більше уваги соціальним питанням району. Першими з таких є піклування про перестарілих хворих людей та ветеранів.

Є у відділенні й такі, що потребують додаткового догляду. Це люди, які не в змозі ходити. Їх Любов Стефанюк навідує особисто. Іде з почуттям не обов'язку керівника, а з почуттям людськості. Кожна людина, яка живе тут, хоче ласки й тепла, при зустрічі бринять сльози на очах у стареньких. Знає Любов Василівна як їх витерти, а душу потішити. Адже кожна людина, яка живе тут, потребує ласки й тепла. І одержує, завдяки чудовим працівникам і керівникові.

Обговорити на форумі