Усе життя в праці й молитві

Чин Непорочного Серця Марії Фатімської є мало відомий в Україні. Проте уже більше 50 років, відтоді, як його заснував о. Роман Бахталовський ЧНІ, він успішно діє і розвивається на теренах України.

В містах Київ, Зборів, Івано-Франківськ, Бережани, Коломия, с.Гніздичів Львівської області діють монастирі цього чину. А приводом для розмови про це згромадження став поважний ювілей с. Орести Нагорняк ЧНСМФ, котра із 1962 року є в чині, і нещодавно відсвяткувала 75-ліття від дня народження.

Родом вона із с. Красна Надвірнянського району. Батько Петро в часи національно-визвольного руху був у партизанці. Тому Гонората Нагорняк разом із мамою, братом та півторарічною сестрою, була вивезена у 1945 році до Сибіру. Там десять літ жила і працювала у с.Посівна Новосибірської області. До школи не ходила, бо не було в чому. Мешкали в одній хаті чотири багатодітні родини. Усі діти тоді працювали на сінокосі, а взимку на снігозбірні.

Повернулась родина Нагорняків на рідні терени у 1955 році. Мати Анна похоронила в Сибіру сина Юрія. Усі діти змалку молились. Повернувшись у с.Красна, Гонората почала працювати чорноробочою в с.Жаб’є, там тоді якраз прокладали дорогу.

Згодом дівчина почула, що в Коломиї о. Роман Бахталовський ЧНІ збирає дівчат, навчає молитов і життя в спільноті. Так три юнки із Красної стали сестрами, з новими іменами Павля, Тадея та Ореста.

З 1962 року с. Ореста поселилась в хатині с. Серафими Андрійчук в присілку Борисівка с.Стопчатів Косівського району. В роки підпілля там був осередок УГКЦ. В маленькій хатині на дві кімнати служили Владики Павло Василик, Василь Семенюк, о. Василь Кривульчак, о. Іван Бойко. КДБ не доходило туди, бо надто далека дорога, не було траси, машинами проїхати було не можливо, а йти потрібно було кілька кілометрів лісами, ярами. Там мешкала с. Ореста до смерті с. Серафими (2005 р.), а відтоді переїхала до Івано-Франківська, де живе разом із с. Терезою на вул. Котляревського, 2.

В день ювілею провідати сестру приїхала настоятелька чину із м. Зборів с. Надія Голейко. Вона пригадала, як у 1968 році вона та всі сестри молились у Коломиї по вул. Чкалова. На свято Романа Сладкоспівця дім оточили енкаведисти. Тільки двом вдалось утекти, а всіх решту забрав "чорний ворон". Міліція разом із кореспондентом "Прикарпатської Правди" записала дані всіх сестер та о. Романа, забрали усю духовну літературу. Тоді о. Роману дали п’ять років заслання, а ще раніше у 1949 році він був заарештований перший раз на три роки суворого режиму.

Отець Роман Бахталовський ЧНІ є співцем дівицтва і материнства Матері Божої, видатним теологом УГКЦ. Написаний ним у 1931 році Акафіст до Матері Божої вважається й до нині одним із кращих акафістів. Отець знав шість мов, навчав підпільно молодих священиків, для котрих писав проповіді на аудіо плівку. На сьогоднішній день в архівах КДБ про нього збереглось матеріалів на 400 сторінок. Ведеться беатифікаційний процес.

Коли сестри Чину Непорочного Серця Марії Фатівської вийшли з підпілля, то не мали ні домів, ні монастирів. Про них мало хто знав, тому дівчата йшли в інші монастирі. Аж у 1992 році, коли померла с. Йоакима Гуменюк зі згромадження, то Владика Іриней Білик похоронив її з великими почестями. Через ціле місто студенти-семінаристи несли тіло покійної до церкви Царя Христа монастиря отців Василіан. У 1993 році с. Надію Голейко Владика Михаїл Колтун запросив на працю до Зборова.

На сьогодні Чин налічує 30 сестер, а вже 12 відійшло до вічності. Місійною працею згромадження є робота з дітьми та молоддю, катехизація в школах. Пригадує с. Ореста, як вона жила в підпільному домі в Борисівці. У с. Серафими було два незрячих брати. Один із них читав Псалтир по селах на похоронах, а інший – грав на скрипці. Говорили брати тільки про Бога, інших тем для розмови в них не було. Багато людей, котрі відвідували підпільну оселю УГКЦ, ніби вислуховували реколекції. Брати Василь та Іван знали азбуку сліпих. Іван написав книгу Генріха Синкевича "Кво Вадіс" азбукою сліпих.

Тиха, скромна, покірна сестра Ореста ніколи не хотіла почестей для себе. Щодня перебуває в праці та молитві. Отож, з нагоди 75-річного ювілею, дорога с. Оресто, прийміть найщиріші вітання. Хай Господь Бог і Пречиста Діва й надалі тримають Вас у постійній опіці. Многих і благих Вам літ.

Автор: Ольга ЦЕКЛІНСЬКА
Обговорити на форумі