Обговорюємо проект Конституції: ... Коли діждемось Вашингтона?

Це риторичне запитання нашого генія Т.Шевченка у поемі "Юродивий" у всі часи боротьби за конституційне визнання національної ідентичності українців та їх право на власну державу було пріоритетним.

Актуальним залишається воно, як це не дивно, і сьогодні, адже маємо суверенну державу, свою Конституцію. Та потреба у зміні Основного Закону спричинена тими конституційними змінами 2004 року, які розбалансували державне життя. Інакше бути не може. На мою думку, дуже відрадно, що проект закону України "Про внесення змін до Конституції України", внесений Президентом України Віктором Ющенком, який, попри всі критичні зауваження щодо його президентського правління, є справді національним Президентом. Адже, знайомлячись із проектом, бачимо його три складові: використання світового досвіду, прийнятність положень в умовах вимог сьогодення, власні історико-правові традиції — бачимо акцент Президента на третю складову. Україна має чималий досвід державотворення, який допоможе обрати найбільш прийнятні норми суспільного життя. Та станеться це тільки тоді, коли український народ висловить свою думку.

Немає можливості давати свою оцінку "за" чи "проти", тим більше висловлювати власне судження щодо всіх змін, доповнень, запропонованих Президентом. Хочу поділитись своїми думками щодо окремих статей окремих розділів.

1. На мою думку, не така вже страшна економічна криза (зрештою, всесвітній історичний розвиток засвідчує, що вона не є вічною), як криза духовності, яку ми переживаємо, та, на жаль, майже нічого не робиться на державному рівні, щоб її подолати. Тому доречна пропозиція Президента у ст.22 розділу І вважати Духовним Гімном України Гімн "Боже великий, єдиний, нам Україну храни".

2. Нарешті немає різниці між громадянами України — народним депутатам не гарантується недоторканність.

Але, якщо народні депутати без згоди палати депутатів, а сенатори — без згоди сенату (ст. 91 проекту) не зможуть бути затримані чи заарештовані, то чи не дозволить їм такий захист після скоєння злочину зникнути десь за межами України, адже знаємо такі приклади?

До речі, ст.89, в якій ідеться про присягу депутата, на мою думку, варто було б доповнити, що в разі невиконання її депутат нестиме покарання. Адже скільки обіцянок, клятв, а потім... власні інтереси, інтереси "кишені", а не народу України.

3. Складно говорити про двопалатний парламент (про це свідчить безлад в однопалатній Верховній Раді).

Та хочеться вірити, що ми — українці "з європейським обличчям". Тож хочеться вірити, що запрацює, якщо можна так висловитись, перша складова, про яку я говорила вище, — використання світового досвіду. Бо політичне життя в Україні показує, що зміни необхідні.

Можна ще дискутувати, схвалювати, підтримувати, заперечувати. Та істина одна — зміни необхідні. Головне, щоб ми, пересічні українці, не стали осторонь і щоб нас не тільки почули, а й відповідно зреагували.

Автор: Галина БАБУЩАК, заступник директора школи села Воскресинці
Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі