Виступ Президента на IX Львівському міжнародному економічному форумі

Шановні учасники форуму! Велика приємність є тримати слово сьогодні перед вами у цей, з одного боку, непростий для національної та світової економіки час, а втім і унікальний час для економічних проектів, розвитку, проводити нашу зустріч.

Безумовно, приємно бачити, що форум росте з кожним роком, як природний інтерес до українських можливостей стає домінуючим.

Найголовніше послання, яке я хотів би сказати як Президент країни для учасників форуму, - коли ми говоримо про український економічний потенціал, його розвиток та можливості: це українська економіка, яка має унікальні європейські перспективи. Це по суті «сплячий слон» з унікальними можливостями, який чекає своєї модернізації, своїх реформ. Значною мірою вони відбуваються. Мій виступ буде абсолютно оптимістичним, попри все, що треба буде охарактеризувати багато нюансів, які стосуються і розвитку економіки (особливо секторальних деяких економік), бюджетного, фіскального сектору, говорити про проблеми, які очевидно є навантаженням для всіх, які поки що не вирішені.

Але я переконаний, що ми будемо мати ситуацію, коли для влади, перш за все, виконавчої, політика реформ стане суттю їхнього перебування у владі, їхньою домінантою.

Україна має нескінченні можливості. Хотів би подякувати тим представникам бізнесу з 20 країн, які беруть участь у цьому форумі. Коли я був Головою НБУ, найбільша мрія у мене була (коли ми мали 600-800 млн. доларів на рік міжнародних інвестицій) як мати 1 млрд. У 2000 році ми досягли цього мільярда. Потім з’явилася інша мрія – як мати кілька мільярдів, тому що це була планка, яку по інвестиції тоді брала Польща у 1996-1997 роках. Чотири роки тому на початку мого президентства найбільші інвестиції в економіку складали 1,5 млрд. на рік. Починаючи з 2005 року і по сьогодні в Україну залучено 30 млрд. доларів міжнародних інвестицій. Щороку в Україну приходить 7 млрд. доларів інвестицій. За всю українську історію в Україну прийшло 38 млрд. інвестицій, 30 з них – за останні 3,5 роки. Це говорить про те, що очевидно, зроблено багато для зміни перш за все інвестиційного клімату в Україні. Що Україна стала цікавою для бізнесу не тільки національного, а й інтернаціонального. Що саме було зроблено і яка мета цієї політики 4 років?

Ми почали з того, що практично завершили оформлення міждержавних угод по уникненню подвійного оподаткування – на сьогодні у нашому портфелі 70 таких угод. Із 60 країнами світу ми підписали угоди про захист інвестицій. Практично з усім інвестиційним світом сьогодні ми маємо в портфелі правові механізми захисту міжнародних інвестицій. Ми приєдналися до Вашингтонської конвенції по врегулюванню інвестиційних спорів. Ми стали членом СОТ. Ми сіли за стіл переговорів з ЄС і приєдналися до єдиного освітнього простору, зараз працюємо над об’єднанням енергетичним систем Україна - ЄС, розглядаємо питання про входження України до Європейської енергетичної асоціації, працює переговорна група по «спільному небу» Україна - ЄС. Найголовніше – у вересні минулого року на політичному рівні ми досягли порозуміння з Єврокомісією щодо того, що наступна угода, яка буде пов’язувати Україну та ЄС, буде угода про асоціацію. Більше того, коли ми говоримо про угоду про асоціацію, яка буде підписана у ближчі місяці, вона є однією з найсильніших, які коли-небудь пропонував ЄС. Невід’ємною частиною цієї угоди є створення зони вільної торгівлі Україна - ЄС.

Ці та інші заходи привели до того, що ЄС та його країни стали першим торговельним партнером України і змінили карту принаймні торгової політики останніх 17 років. Ми абсолютно задоволені таким діалогом. Якщо відверто - це навіть не ті мрії, які у нас були 4 роки тому - ми їх перевершили. Ми маємо гарну динаміку, маємо друзів, партнерів, той рівень порозуміння, який нас вигідно відрізняє від того, що було у нас 4 чи 5 років тому. І це надзвичайно важливо.

Очевидно, мова має йти про внутрішню проблематику у контексті мотивів для національного та міжнародного бізнесу - що у нас добре, що виграли і що ні.

Безумовно, такого роду дискусія на будь-якому форумі починається з дискусії про культуру макроекономічної політики. За 4 роки Україна по суті закріпила ту макроекономічну культуру, яка у нас проводиться близько 10 років. Ми до останнього часу мали досить усталений надійний контроль за держбюджетом, досить жорстку бюджетну політику, формували на високому рівні стабільність валюти і цін. Крім того, якщо взяти бюджетну політику, можна характеризувати цілі роки як такі, в яких відбулося багато змін щодо адміністрування податків і корекції податкової політики. Що це дало для бізнесу, для розуміння привабливості цього ринку? Перш за все, утримавши під контролем бюджет останніх 4-5 років і закріпивши високу макроекономічну культуру, ми в кілька разів збільшили відрахування власних коштів на капіталізацію, інвестиції і до 30 млрд. доларів мобілізували інвестицій на зовнішньому ринку. Переконаний, що основні мотиви - це була висока макроекономічна культура. Держава не виходила за дефіцит бюджету більше 2%, рівень інфляції формувався на рівні одного розряду, знаходився баланс у формуванні дефіциту бюджету і таким чином рік за роком Україна зробила той клімат, який в цілому може на високому рівні задовольняти наших інвесторів.

Хочу відверто сказати, що останні 4 роки були мобілізовані на те, як вдосконалити дозвільну, реєстраційну політику, політику технічного контролю. 5 тисяч регуляторних документів на рівні Указів Президента, постанов уряду, розпоряджень місцевих органів влади самоврядування були переглянуті і скасовані. Ключовою тезою останніх 1,5 років, якщо ми говоримо про формування клімату, була політика «єдиного вікна» - як позбавити інвестора, бізнес від митарств зокрема в процедурі входження в бізнес, його регуляції чи виходу з бізнесу.

Кілька місяців тому ми провели фінальний форум по даному питанню, де, на мій погляд, завдяки і міжнародній технічній допомозі на базі Вінниці, Вінницької ОДА ми вийшли і затвердили типову схему реалізації «єдиного вікна», яка працює в режимі реального часу по всіх запитах бізнесу і громадянина міста. Провели фінальну сесію, щоб презентувати цей проект і завершити його реалізацію по всіх містах України, обласних і районних центрах.

Очевидно, це робота не одного року. Мушу визнати, що система роботи виконавчої влади, починаючи з центра і на місцях, занадто зарегламентована. Ми маємо регулятивних документів і технічної політики в тому числі - одних сертифікатів Україна має більше 15 тисяч (в ЄС, здається, 9 тисяч на набагато ширшу номенклатуру).

Очевидно, це задача для мобільного уряду - уряду, відданого економічним реформам. Ми без вагань повинні радикально переглянути регуляторну політику, особливо політику технічного контролю. Ми маємо понад кілька десятків органів, які займаються політикою технічного контролю. Це негативно впливає на існуючий клімат, бо за кожною такою надуманою місією стоїть хабар, потенційна корупція. Таке втручання чиновника в процес діяльності бізнесу не є продуктивним. Тому не може бути іншого ставлення до цього, ніж перегляд такої політики. І цією дорогою ми будемо йти - у цьому нема сумніву.

За останній рік хотів би особливо прокоментувати ситуацію в економіці, бюджетній та фіскальній політиці, політиці приватизації і тих речей, які напряму пов’язані з макроекономічною стабільністю і економічним прогресом.

Очевидно, як і на будь-яку іншу країну, на Україну вплинула світова валютна фондова економічна криза споживання. Найбільше постраждали наші експортозалежні галузі. У 4 кварталі 2008 року ми мали падіння на 45% експортного потенціалу країни, особливо це продукція хімії, металу, прокату, мінеральних ресурсів і машинобудування. Машинобудування, яке мало у кілька попередніх кварталів динаміку розвитку близько 28% приросту, в умовах кризи звичайно серйозно звузило свій ринок. Те саме стосується ринку металу, продуктів хімічної промисловості. Таким чином країна позбавилася значної пропозицію іноземної валюти. Це очевидно вплинуло на пропозицію валюти в 3 і особливо 4 кварталах 2008 року. Це змусило переглянути курсову політику і глибоко девальвувати гривню. Девальвація національної одиниці в минулому році відбулася на 52%. Такий рівень досить відчутний.

Ситуація, що склалася на торговому ринку, особливо в 2008 році, привела до того, що через досить непродуману торговельну політику Україна мала близько 18 млрд. доларів негативного торговельного сальдо. Ніякі урядові рішення не могли допомогти у врегулюванні цієї ситуації – ні в сфері митної політики, ні обмежувальної політики. Навпаки політика стимулювання імпорту, яка була взята як помилковий, на мій погляд, курс, привела до ще більшого дефіциту на валюту, більшого перекосу в торговельній політиці. 2008 рік ми закрили з найскладнішим торговельним балансом для країни - найгіршим за останні 5 років - 18 млрд доларів - це по позиції товарів. Послуги - близько 14 млрд.

Єдиний спосіб вирівняти цей дисбаланс, який тиснув на макростабільність, інфляцію, курс, була серйозна зміна курсової політики. Вийти на курс, який би дав підтримку не імпортеру, а експортеру. Зробивши такий вибір, Нацбанк сформував, прочинаючи з першого кварталу 2009 року, нові сигнали на ринок, і на сьогодні за підсумками 8 місяців ми маємо практично повне збалансування торговельного балансу країни. Рахунок поточних операцій виглядає практично збалансованим. Замість тих 18 млрд. дисбалансу, що було в минулому році, ми маємо виключно збалансовану торговельну політику. Це зняло тиск на гроші, внутрішні ціни і на курс валюти.

Друга позиція, яку варто розглянути, коли ми говоримо про макроаналіз, це платіжна політика. Вона виглядає дещо складнішою. Торік ми мали прямих інвестицій більше 7 млрд., з урахуванням операцій фінансового рахунку близько 14 млрд. доларів прийшли в Україну в 2008 році. Щомісяця ми отримувати приблизно 1 млрд. 200 млн. – 1,5 млрд. доларів інвестицій або притоку депозитів чи валютних кредитів. Це очевидно формувало в тому числі розвиток інвестиційних проектів, кредитних проектів на внутрішньому ринку.

Коли виникла міжнародна криза, коли уряд представив баланс року, очевидно, оптимістичні оцінки змінилися на дещо песимістичні. У 2009 році, як рахують експерти, у вигляді сплати депозитів, повернення кредитів і якоюсь невеликою мірою відтоку інвестицій платіжний баланс року виглядав 28 млрд., які повинні мати ресурсозабезпечення на їх обслуговування. Валютні резерви НБУ на початок року складали близько 28 млрд. Враховуючи, що на поточний рік ми очікуємо певні поступлення інвестицій і фінансових активів, платіжний баланс був збалансований разом із програмою підтримки МВФ, яка дозволила Україні на кінець поточного року мати валові резерви НБУ приблизно 28 млрд. Мета такої політики - показати інвесторам, що Україна володіє валютними авуарами, щоб обслугувати будь-які платіжні претензії чи до уряду, чи до корпоративного сектору. Таким чином, той відтік інвестицій (точніше кредитів і депозитів), який був оцінений як чистий в районі 12-13 млрд., був повністю заміщений міжнародною валютною програмою.

Таким чином, на мій погляд, ми дали абсолютно достойну відповідь на те, як збалансувати корпоративні і державні платежі з точки зору ресурсів на 2009 рік. Попри всі заяви у пресі і серед аналітиків відносно того, чи вистачить Україні національного ресурсу, авуарів обслуговувати існуючі зобов’язання, хочу сказати: у цьому немає ніякого сумніву. Ми маємо збалансований фінансовий рахунок в цілому по Українській державі, включаючи корпоративний сектор. Це не говорить про те, що у певних корпоративних структур не буде проблем з обслуговуванням власних боргових зобов’язань. Я хочу просто сказати: активи для проведення таких операцій в Україні є. Питання джерел – це питання відповідно або корпоративних джерел або уряду. З точки зору валютної готовності, валютного покриття країна абсолютно готова для обслуговування таких платежів.

Найбільшою проблемою я вважаю на сьогодні проблему дефіциту бюджету і бюджетів державних інститутів - НАК «Нафтогаз України» і Пенсійного Фонду. Це є три проблеми, які серйозно впливають сьогодні на макроекономічну стабільність і донедавна формували серйозний тиск на національну валюту. Якщо говорити про дефіцит держбюджету і враховувати не тільки прямий дефіцит, але й ту політику рекапіталізації, яка передбачена державною бюджетною програмою, дефіцити НАКу та ПФ плюс до 40 млрд. тих платежів, які оптимістично завищені в доходах бюджету поточного року, то ми можемо говорити про фінансову проблему у вигляді 10% ВВП.

Думаю, некомпетентне складення бюджету з одної сторони і непроведення реформ з іншої сьогодні досить загострили цю ситуацію. Але я говорю оптимістично. Ми розуміємо, де сьогодні є ключові фундаментальні недоліки урядової політики - це відсутність реформ, і вона привела до того, що бюджетна політика по суті є незмінною від політики попереднього року, а доходність економіки серйозно впала. Бюджет, збудований на моделі попереднього року, не може обслугувати компенсації ПДВ. Бюджет, що недоотримує 40 млрд. планових показників, безумовно, входить у борги з економікою, наперед стягує податки (на сьогодні близько 12 млрд.), близько 20 млрд. невідкомпенсованого ПДВ - це приріст вдвічі за 2009 рік.

Це говорить про дефіцит одного - помилково розрахований бюджет з колосальними вадами. А помилково розрахований бюджет, який розрахував, що в економіці нічого не потрібно робити, привів до того, що в економічному блоці мали йти реформи - починаючи від енергетичного сектору (газового зокрема), де можна назвати десятки парадоксальних цифр. Витрати на оплату газу в Україні, наприклад, менші, ніж витрати на мобільні телефони. Ціна на газ, починаючи від комунального сектору, у кілька разів нижча від собівартості. Ті рішення, які були пов’язані з мінімізацією відпускної ціни на газ хімікам, металургам, привели до того, що НАК, по суті, проїдав свій капітал, обігові кошти, а уряд не відкомпенсував жодного такого рішення на кілька мільярдів доларів. Таким чином, бюджет НАКу на 2009 прийнятий урядом з дефіцитом 33 млрд. грн. Очевидно, свідчення, коли не реформуючи і політику цін, і оптового ринку, і заборона відключень споживачам, газу, що не сплачують, інші некомпетентні чи неринкові рішення привели до того, що національна газова монополія практично має дефіцит більший від державного дефіциту нації – і це стало по суті другим дефіцитом для бюджету – 33 млрд. Цю позицію треба виправляти тільки через реформу.

Тому моє бачення було і залишається єдине – єдиним генератором сьогодні проведення реформ в Україні, які б спонукали цей процес, є міжнародні фінансові організації, що на сьогодні по суті залишилися єдиним кредитором уряду. І політика реалізації траншів повинна напряму бути пов’язана з політикою проведення реформ.

Дефіцит ПФ очікується в районі 28 млрд., який повністю покривається за рахунок бюджету країни. В Україні не було ніколи такого джерела видатків. Це говорить про те, що пенсійна реформа абсолютно актуальна. І про це треба говорити чесно, і політику реформ повинен повністю ініціювати уряд, парламентська більшість, і всі решта повинні підтримати – я в цьому глибоко переконаний.

Те саме стосується газового, енергетичного, комунального секторів. Тому що це ті проблеми, які на сьогодні привели по суті до банкрутства національної компанії. Недисципліновані розрахунки з бюджетом, коли з бюджету «Нафтогазу» в цьому році в тому числі виплачено 19 млрд. податків (за весь попередній рік – 16 млрд.). Очевидно, це розрахунки по суті «сірі», необґрунтовані економічними показниками. Це розрахунки, які призвели до девальвації фінансової, платіжної і ліквідної позиції НАКу. Таким чином проблема бюджетних відносин і проблема організації прозорого конкурентного енергетичного ринку також спонукає на ефективні реформи цього сектору.

Я переконаний, що іншого вибору, ніж глибокі та інтенсивні реформи, в Україні немає. Переконаний, що в Україну прийде уряд, який буде здатний проводити реформи, говорити чесно зі своєю нацією, бізнесом, не творити популістичні серії по додаткових виплатах, видатках, які нічим не підтверджуються. Очевидно, тут ніхто не веде мову про те, що соціальна політика повинна бути самодостатня, ефективна. Бідна людина не повинна страждати від політики ціни. Людська гідність не може опускатися, коли ми говоримо про соціальну політику ціни, в тому числі на комунальні послуги, воду чи газ. Це поза сумнівом. Але, вибачте, сьогодні підтримувати за рахунок пільгової демпінгованої ціни благополуччя заможної родини - це не є чесно, коректно, це не той суспільний діалог, який має бути із даного питання.

І тому я про це говорю досить чітко і ясно, щоб довести до вас повне розуміння того, що в Україні буде та влада, яка буде робити реформи. Робити дефіцит бюджету 10% і начебто перечікувати кризу - це політика абсолютно хибна, бо вона трансформує кризу у наступний рік. Ті рясні запозичення, до яких вдався сьогодні уряд... за 7 місяців поточного року державні борги України зросли у 2,6 рази. Борги, які Україна мала за попередні 17 років за 7 місяців переросли в 2,6 рази. Видатки на обслуговування державного боргу в 2010 році урядом заплановано в сумах, які більші, ніж видатки на освіту, медицину і оборону країни разом узяті. Таким чином політика запозичень – це згубна політика. Не запозичення врятують Україну, не приватизація об’єктів і використання коштів ресурсу приватизації на споживання. Україну врятують реформи, які приводять до зменшення дефіциту державного бюджету і збалансування державних видатків. Там є головна проблема, яка сьогодні тисне на бізнес. Тому що в умовах кризи невідкомпенсувати 20 млрд. (на початок року було 10 млрд.) - це велика іммобілізація обігового ресурсу з економіки. Це політика неправильна, це політика кризова. Коли ми говоримо про 12 млрд. наперед стягнутих податків - це політика кризова. Повинно бути навпаки. Уряд повинен відмовитися від великого дефіциту бюджету і ресурси на фінансовому ринку передати бізнесу. Це зменшить їх ціну, процентну ставку і найголовніше - підтримає ті проекти економічного розвитку, які треба особливо підтримувати в період кризи.

Іншими словами, я хотів би сказати: є повна ясність відносно того, яка економічна модель потрібна країні на 2010 рік, як її конструювати, щоб забезпечити бюджетну, макроекономічну стабільність, стабільність цін і курсу.

Щодо курсу хотів би сказати, що останній період характерний укріпленням ситуації на валютному ринку. Ми сьогодні маємо ситуацію, коли головна проблема стабільності фінансового ринку - відтік депозитів - по суті вирішена. Ми маємо невеличкий приріст депозитів населення - точніше ми закріпили зараз ситуацію на балансі. Проведення перш за все жорсткої бюджетної політики, збалансованої, яка не базується на друкарському станку НБУ, укріпить курс гривні і за стабілізує ціни на споживчому і оптовому ринках. Це зараз і відбувається.

Головна проблема - щоб уряд до кінця року знайшов відповідні баланси і джерела із збалансування тих позицій, які на сьогодні ще для уряду незбалансовані. Це власне сам бюджет, бюджет НАК «Нафтогаз України» (який, я переконаний, можна збалансувати через реформи) і бюджет Пенсійного фонду.

Я ще раз хотів би сказати: я маю абсолютно оптимістичну позицію щодо концепції 2010 року. Криза - це найкращий період для проведення глибоких реформ. Уряд, який має волю, мораль і професійність для такої роботи із реформи, переконаний, легко зробить це, тому що на цьому є підтримка Президента. Я переконаний, буде час, коли буде сформована відповідна політична воля різних політичних сил в парламенті для того, щоб таку модернізацію зокрема бюджетної політики в 2010 році Україна прийняла як своє зобов’язання.

2010 рік – рік особливий. Це рік виборів Президента. Переконаний, це рік, який через вибори Президента принесе стабілізацію ситуацію в парламенті, формування тої коаліції, яка може взяти відповідальність за ситуацію і застабілізує роботу центрального законодавчого органу. І це рік реформ, бо політичні пристрасті вже будуть віднесені на другий план.

Тому я хотів би сказати перш за все іноземним інвесторам: ви робите абсолютно правильний продуманий крок, що ви зараз в Україні, що ви зараз знаходитеся на цьому форумі, що ви добре оцінюєте економічні перспективи України і особливо західного регіону. І ті 2 млрд. поступлень інвестицій в цьому році - незважаючи на кризу - є свідченням того, що у нас є партнер, який адекватно для нашої оцінки оцінює економічні перспективи України. Вони справді унікальні.

Є ряд секторів, про які можна говорити надзвичайно захоплено і довго. Можна розпочати з аграрного сектору, де попри слабкі реформи - відверто хочу сказати, але бізнес знайшов те саморегулювання, яке достатнє сьогодні для того розквіту сектору, що ми спостерігаємо в останні роки. Ми вийшли на вал виробництва зерна приблизно в районі 50 млн. тон середньорічний. Це приблизно найкраща позиція кінця 80-х - початку 90-х років.

Україна повернула собі п’яте місце у світі по експорту зерна. Щорічно 20-25 млн. тонн - це та українська позиція, яка буде пропонуватися на цей ринок. Україна вийшла на першу позицію із виробництва ячменю, залишилася і укріпилася на першій позиції з виробництва соняшнику і соняшникової олії, вийшла на четверте місце з виробництва зерна кукурудзи.

Якщо говорити про економіку виробництва сої, рапсу, рапсової олії, можна сказати, що кожний рік за останні чотири ми вдвічі нарощуємо площі виробництва цих культур. І безумовно, ближчим часом ми станемо провідною країною Європи зі спеціалізації виробництва цих культур. Тут виникає, безумовно, колосальний блок пропозицій із розвитку цього бізнесу.

У першому кварталі 2008 року ми мали безпрецедентну ситуацію, коли обсяг інвестицій в сільське господарство України був більший, ніж у будь-який інший сектор національної економіки. Приблизно 7 млрд. доларів – це обсяг українського аграрного експорту, який середньорічно ми обраховуємо і з перспективою на 2-3 роки. Це серйозна індустрія. Очевидно, проблемою номер один є слабка інфраструктура, починаючи від зернового сектору, де країні не вистачає елеваторів. Ми маємо тільки на 27 млн. тон елеваторів при щорічному валі в 50 і коливних запасах попередніх років приблизно 7-8 млн. тонн. Ми маємо слабко розбудовані порти, нерозвинутий залізничний транспорт, особливо із обслуговування елеваторів та портів. Ми маємо гарні здобутки у прирості національної переробки сільгосппродукції, але, на жаль, можна сказати, що одна третина цієї продукції переробляється на існуючих потужностях. Це ті перспективи – і практично в кожному регіоні – які чекають інвестора. І хочу сказати, що йдеться про десятки і сотні сьогодні проектів, які торкаються переробки аграрної продукції. У цій залі є представники більшості областей, голови ОДА, голови обласних рад, і я хотів би засвідчити інвесторам, які сидять у цій залі – ми готові до проведення спеціалізованих дискусій в рамках сьогоднішнього форуму, спеціалізованих панелей, в тому числі і по видах бізнесу, і по територіях України. Спілкуйтеся, і ви отримаєте багато пропозицій по розвитку тих чи інших територій.

Очевидно, колосально перспективним виглядає також інший сектор сільського господарства – це тваринництво. На жаль, мені видається, що та помилкова політика імпорту (особливо імпорту м’яса) нанівець звела ефективність національного тваринництва. Минулого року Україна завезла близько 550 тисяч тонн м’яса – це серйозно вплинуло на поголів’я, виробництво м’яса в Україні, дискредитувало ціну і мотиви для виробника. Але я переконаний, що у новій владі це легко можна виправити – ми маємо унікальні запаси фуражного зерна, унікальні запаси для відтворення – це питання в рамках одного успішного року реформації може закласти потенціал правильного розвитку. І тому там є колосальний інтерес і колосальне місце для наших міжнародних партнерів.

Ми готові говорити і по інших проектах. Це стосується індустрії будівельної, машинобудування, проектів зв’язку, автомобіле- та літакобудування. Ви знаєте, що за останні 1,5-2 роки нам вдалося реанімувати, повернути до роботи нашу авіаційну галузь – ми рік тому відкрили портфелі для нашої авіації. Сьогодні ці портфелі стабільні. Якщо у ближчі 4-5 місяців вдасться вирішити проблеми самої галузі - що накопичилися у попередні роки і поки невирішені, але є шлях через банківську систему, через Національний банк, не дискредитуючи політику стабільності грошей, знайти допомогу цій галузі. І я думаю, у ближчі 2-3 місяці я все зроблю, щоб ми побачили прогрес у цьому секторі.

Ми сьогодні говоримо про те, що українські можливості в економічному секторі мають велике майбутнє. Інтерес, який є сьогодні до економічних потенціалів України, який демонструється в тому числі на сьогоднішньому форумі, є абсолютно обґрунтованим. Тому, звертаючись до вас, шановні інвестори, представники бізнесу, я хочу сказати: ви не зробили помилку, що ви є в Україні. Ви зробили правильний крок, що ви є сьогодні на даному форумі, де ми розглядаємо українські можливості і до ваших послуг українська виконавча влада - вона знаходиться у цій залі – віце-прем’єр-міністр Іван Васюник, голови ОДА, обласних рад, мери міст. Ми готові до відповідального діалогу, тому я дякую вам за те, що Україна займає таке велике місце у ваших інтересах і у вашому серці. Дякую.

Джерело: Офiцiйне Інтернет-представництво Президента України
Обговорити на форумі