Любов з кулаками: Насильство в сім’ї

Майже 90 000 українців регулярно застосовують фізичну силу стосовно своїх рідних та близьких - такі дані наводить Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. За 7 місяців цього року до міліції надійшло 50 000 скарг від жертв домашнього насильства. Які причини цього явища? І які його реальні масштаби?

Офіційні дані щодо проявів насильства в українських сім’ях – лише верхівка айсберга, констатує голова департаменту Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту Елла Ламах. Насправді тих, хто полюбляє "повиховувати" свою дружину, дітей або навіть чоловіка за допомогою стусанів – мінімум удвічі більше. Головною причиною такого явища пані Ламах називає звичаї, від яких не можуть і не хочуть відмовлятися деякі прихильники "твердої руки". "Скільки є таких, які просто живуть у насильстві, не помічаючи його або соромлячись цього, і не кажуть про це вголос. Усе пов’язано зі стереотипами, жахливими традиціями. 21-е століття – а Ви собі не уявляєте, скільки сімей дозволяють собі бити дітей, жінок. До чоловіків теж застосовують насильство, це більше психологічне, економічне насильство".

За 8 місяців цього року лише в Києві співробітники правоохоронних органів виявили 2 225 осіб, які вчинили насильство у родинах, – розповідає Ігор Корецький, головний спеціаліст зв’язків з громадськістю головного управління ВМС у місті Києві. "Минулого року ця цифра становила 2001. Зараз всього на обліку перебуває 4205 таких осіб, складено 2973 адміністративних протоколи", – зазначив Корецький.

35-річна киянка Олена 10 років прожила у шлюбі зі своїм чоловіком – громадянином Болгарії. Спершу, каже жінка, – жили "душа в душу", проте після народження дитини поведінка чоловіка різко змінилася. Він почав пити і бив свою дружину. "На перший день народження мого сина я потрапила в лікарню з переломом ребер, розривом легенів, струсом мозку і численними синцями. Я не змогла цього забути чи вибачити, хоча з чоловіком продовжувала жити заради дитини. Зараз ми вже не живемо разом. Він мені погрожує, що забере сина", – розповідає Олена.

Половина з офіційно зареєстрованих скарг від жертв домашньої тиранії стосуються фізичного побиття, 40% – це скарги на психологічне насильство і 8 – на економічне. Особливо актуальною ця проблема є для маленьких містечок і сіл, зазначає керівник рівненського проекту "Влада і громада проти гендерного насильства і дискримінації" Лариса Гунько. "Ми намагаємося в першу чергу привернути увагу громадськості до того, що насильство не повинне панувати в суспільстві. І якщо ми раніше працювали більше в Рівному і в районних центрах, то зараз намагаємося дійти до "глибинок" у сільській місцевості. Адже, на превеликий жаль, на селі настільки зараз терпиме ставлення до того, що це ніби нормально, що в сім’ях проблеми вирішуються насильницьким шляхом. Зараз почали звертатися жінки з дальніх сіл з такими безпрецедентними випадками, коли палять хату, коли чоловік може вдарити сокирою сина, який кинувся захищати матір… Коли жінки з трьох сусідніх хат кладуть дітей спати одягнутими і дивляться, чий чоловік прийде перший, підніме скандал і бійку, тоді вони піднімають дітей – і до сусідки, яка також готова в будь-який час здійняти дітей і піти вночі до сусідки.

За неофіційною статистикою, дві з трьох українських жінок ставали жертвами домашнього насильства. Хоч і меншою мірою, але чоловіки також потерпають від насильства у сім’ї.

За даними Міністерства у справах сім’ї та молоді, за цей рік від жінок надійшло 40 тисяч скарг, а від чоловіків вчетверо менше. Подібна картина спостерігається і у Сполучених Штатах. Розповідає директор української служби Радіо Свобода Ірина Халупа. "Гарвардська медична школа провела дослідження. Вони опитали 11 000 осіб, і 28% жінок сказали, що в ті чи інші часи вони потерпали від насильства. Певна кількість чоловіків, значно менша, звичайно, 11%, також запевнили, що вони потерпали від насильства з боку їхніх дружин. Загалом приблизно 850 тисяч чоловіків у США зазнали насильства з боку жінок".

Якщо людину б’ють у сім’ї, вона має право викликати дільничного інспектора міліції, який зобов’язаний скласти протокол. Також дільничний дає направлення на експертизу.

Із цим направленням і паспортом можна йти до медичної установи і засвідчити побої. Експертиза безкоштовна. Якщо її висновки засвідчать тілесні ушкодження (середнього ступеня або тяжкі), міліція мусить порушити кримінальну справу. І потім суд. Згідно з його рішенням, правопорушник може навіть сісти за ґрати. А його жертва на час розслідування має право на притулок, розповідає голова департаменту Міністерства у справах сім’ї та молоді Елла Ламах. "Є притулки для жертв насильства при Центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. За Законом "Про попередження насильства в сім’ї", всі ці структури повинні надавати допомогу безкоштовно. Найголовніше не побоятися і звернутися туди".

Україна, одна з перших держав колишнього Радянського Союзу, ухвалила закон "Про попередження насильства в сім‘ї". Це сталося ще 8 років тому. Однак, як зазначають правозахисники, головна хиба цього закону в тому, що жертва насильства має не тільки заявити, а й довести, що проти неї скоїли злочин. А за кордоном, навпаки, звинувачений мусить доводити, що він не розпускав руки.

Обговорити на форумі