Гуцульщина: Змії сходяться на Здвиження

27 вересня усі християни святкують свято Воздвиження чесного хреста. За народними повір'ями на Гуцульщині у цей день на Писаний Камінь сповзаються всі гадюки перед зимуванням на нараду-звіт. А перед тим залишають біля каменя свою літню шкіру. Ця шкіра є цінною знахідкою для місцевих народних цілителів, адже використовують її під час приготування багатьох ліків.

Між селами Буківець, Білоберезка, Устеріки і Ясенів Косівського та Верховинського району, що на Івано-Франківщині, на горі є велика скала – Писаний Камінь. Правильної форми обтесана величезна брила завжди була фундаментом для творчої уяви всіх, хто приходив дивитися на це чудо природи. Особливо, місцевого населення.

"З тою скалою пов'язано багато легенд і переказів, складених як гуцулами, так і туристами, – розповідає місцева жителька села Буківець Калина Лесюк. – Одна з них говорить, що коли Карпати тільки-но почали рости, чи з землі, чи з води вийшли велети – ясноволосі синьоокі титани. Росли вони нібито разом із горами, сили набиралися. Може від них і пішли безстрашні гуцули.

Одного разу навесні заграв їхній ватажок на трембіті – зібрав усіх братів своїх. Великий володар прощався з життям і з братами. Винесли велетні померлого короля на гору, домовину його кам’яну ближче до неба поклали (ця брила і є Писаним Каменем). А сокирами своїми вирубали на ній обереги".

За іншою легендою, той велетенський камінь на своїх плечах з гори Піп Іван приніс ватажок опришків Довбуш. Аби ніхто не зміг дістатися до його схованих скарбів, він привалив їх тою брилою. Щоб камінь був гладкий, Довбуш обтесав його, а знизу видовбав зимарку-печеру, де ночував з опришками.

Багато людей ходило до того Писаного Каменя шукати скарби Довбушеві. А от місцеві чародійки та мольфари на християнське свято Воздвиження Чесного Хреста, чи як називають його в народі Здвиження, ходять сюди збирати зміїні шкіри. Цього дня, за народними віруваннями, гадюки і ящірки сповзаються на Писаний Камінь, проводять ради-звіти, і прямують до казкової країни Вирію на зимівлю. А перед тим скидають свою літню одежу, яка і є складником для зілля і ліків багатьох ворожбитів.

На Гуцульщині навіть є окрема назва для людей, які знаються зі зміями та застосовують шкіру й отруту цих дивних тварин, існування яких завжди було оповите таємницею, в своїх ліках. "Гадєр" (чоловік) або "гадєрка" (жінка) знають спеціальні заклинання та рецепти. Їх поважають і навіть бояться, аби не "накликати на себе біду".

Спілкуватися з такими людьми вкрай важко. Адже свої знання передавати першому зустрічному зовсім не хочуть. Володіючи "зміїною" мудрістю, вони є і добрими психологами. Можуть навіть "чемно попросити" зі своєї хати, якщо бачать в очах відвідувача обман.

Приблизно так повівся і відомий на всю округу мольфар Михайло Нечай з Ясенова Верховинського району. Сказав, що секретів своїх розпорошувати не збирається. І взагалі, не за лікуванням я прийшла до нього, а вивідати його таємниці. От тільки проговорився похапцем, що шкіру змій таки застосовує з лікувальною метою. Дуже помічна вона є на "підвіяні" та "підчеплені", тобто алергічні й венеричні хвороби. Особливий має він рецепт від псоріазу, яку називає "трояндою диявола". Довго мудрував над тим рецептом, але жоден лікар не може так вилікувати від цієї напасті, як він.

І ще сказав, що карпатські змії дуже мудрі і мирні істоти. Ніколи не нападуть і не вкусять людину, хіба з метою самооборони. У більшості випадків вони просто тікають і ховаються десь у кущах.

А от якщо змія вже вкусить, то на цю біду є особливі замовляння, у більшості з яких змію називають Євою або Софією. Існують, звичайно, спеціальні медичні сироватки чи уколи, але де ж їх взяти у горах, в лиху годину? Тому гуцули вірять, що замовляння допомагають.

До важливих свят гірські жителі обкурюють худобу припаленою шкіркою зі змії. І вірять, що якщо в садибі водяться гадюки, то корови дають гарне молоко, – тобто жодне чаклунство не може його зіпсувати чи відібрати. Таку гадюку ні в якому випадку не можна кривдити. Адже існує ще одне повір'я: якщо скривдиш гадюку, це може спричинити смерть власної матері.

"Старі люди говорять: "Не бий гадину, бо ти умре мама рідна", – каже пані Калина. – А ще вірять, що на Воздвиження цариця змій, старша над гадюками, збирає весь свій рід та заказує іншим зміям, аби нікого не кусали, навіть худобу. Розпитує, як вони провели літо і карає тих, що вкусили когось. За такий вчинок винуватиця позбавляється права йти зимувати зі всіма, а мусить замерзати в люті морози".

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі