Весільний рушник

Як стверджують народознавці, не лише візерунок, а й колір, техніка вишивання і, навіть, хто і якими нитками вишивав річ, має велике значення.

Слід пам’ятати, що первинна функція вишивки — обрядова, ритуальна. І кожному обряду повинен відповідати певний узор. Ні в якому разі те, що вишивають на сорочці, не можна переносити на рушник. І навпаки. Адже функції цих орнаментів різні.

Етнологи налічують понад двадцять весільних обрядів, які не обходились без рушника. Такий рушник не можна купувати на базарі чи в магазині, позичати, користуватися бабусиним чи маминим. Рушник — це доля, життєва дорога подружжя, що на нього стає. "Простелити" ж собі долю повинна майбутня наречена. За народним повір’ям, вишиваючи весільний рушник, дівчина програмує, кодує майбутнє подружнього життя. Тому мудрі бабусі радили своїм онукам вишивати його на цілому відрізку полотна, ні в якому разі не зшивати, не змережувати кілька шматків — щоб доля не рвалася.

Вважається, що рушник має бути вишитий червоним кольором — найактивнішим з усіх кольорів. За повір’ям, він відвертає увагу від молодих і водночас насичує енергією, дає імпульс на гарне майбутнє.

У давнину у вишивці поєднували червоний і синій кольори, де червоний символізує чоловіче начало, холодний синій — жіноче. Пізніше синю нитку замінили чорною, яка також має свою символіку. Багатьом при цьому згадаються слова пісні "червоний — то любов, а чорний — то журба". Але на вишиванці чорний колір символізує багатство, достаток. Поєднання ж білого і чорного у філософському розумінні є "втіленням гармонії в духовному плані".

Майстриня повинна мати стільки голок, скількома кольорами ниток вона вишиває. До речі, голки слід купувати у понеділок або четвер, тоді вишивка буде щасливою.

Оскільки рушник — це життєвий шлях, то й вишивати його потрібно з відповідним розумінням. Спочатку має бути смуга чи кайма, що символізуватиме підземний світ, потім — вінок, квітку, вазон — це земля буття, а над ними — розкидані квітки чи зорі, що відкривають дорогу до небесного царства. Вважається, якщо після цього вишивати ще одну смугу чи кайму, перекривається дорога до небесного царства і Боже благословення не сходитиме на пару, котра стане на такий рушник.

Вишиваючи весільний рушник, необхідно дотримуватися певного порядку. Так, не можна "перескакувати" з одного кінця в інший. Закінчивши один кінець рушника, слід переходити до другого. По-друге, рушник має два різних полюси: плюс і мінус: на позитивно заряджений кінець стає наречений, на негативно — наречена.

Коли дівчина вишиває рушник, то перший кінець вона вишиває з задоволенням і надає йому позитивного заряду. Цей кінець вона повинна відразу позначити. На нього стане наречений. Інший же кінець рушника вишивається з меншим бажанням, тому має негативний заряд, на цю частину стане наречена.

У процесі вишивання майстриня не повинна показувати свій виріб нікому, крім батьків. Щоб не заздрили. За переказами, на рушник "записується" вся інформація: всі побажання: і хороші, й погані. Після батьківського благословення дівчина повинна взяти рушник, на якому стояла з нареченим, скласти навпіл по довжині, скрутити у сувій і та зберігати його у шафі. Після весілля його не можна прати — змиються всі добрі побажання.

І ще насамкінець важлива порада: перед вишиванням обов’язково треба змити негативну інформацію з рук, помолитися, заспокоїтися, а коли ви вже приступили до роботи — думайте тільки про щось хороше.

Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі