Чи можливі економічні війни?
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-09-22 03:02:02
Войцех Орлінський: Мій улюблений польський письменник у жанрі наукової фантастики Яцек Дукай окреслює бачення економічних воєн, у яких одна держава видовищною атакою руйнує господарку іншої. Чи можливо це?
Вітольд Орловський: В історії економічні війни вели багато разів. Традиційно використовували інструменти торговельної політики: країна X примушувала капітулювати країну Y, накладаючи високі мита на імпорт із неї, при цьому гальмуючи в ній виробництво. Звісно, це могло дати добрі наслідки, тільки якщо економічне становище країни Y значною мірою залежало від експорту на ринок агресора X. Таким чином Німеччина намагалася 1925 р. зламати Польщу, забороняючи імпорт польського вугілля і підвищуючи мита на інші товари (тоді переорієнтування експорту вугілля на інші ринки врятувало нас від поразки). Наполеон намагався знищити Великобританію, відтинаючи англійським промисловим товарам доступ до європейського ринку. Нещодавно у схожий спосіб поводилася Росія: атакувала Молдову і Грузію болісною для них забороною на імпорт вин.
Проте це лише економічні війни першого покоління, застарілі й не надто ефективні нині. Війни другого покоління збільшують поле для маневрів: тоді країну, яку атакують, ізолюють від постачання сировини – зокрема енергоресурсів. Арабські держави першими вдалися до цього у великих масштабах супроти Ізраїлю. Але ворог, досягнувши військових успіхів, завадив їхнім спробам перекрити шляхи через Червоне море та змінити течії річок, що постачають значну частину необхідної Ізраїлю води. На знак реваншу арабські країни застосували 1973 р. ембарго на постачання нафти до західних країн, що підтримували Ізраїль. Світ справді пережив рецесію, але це не поставило Захід на коліна.
Проте сировинна війна може бути ефективною за сприятливіших обставин – особливо коли країна, проти якої застосовують ембарго, не має доступу до інших джерел постачання. У 1980-1981 роках СРСР систематично лякав Польщу, що перекриє надходження газу й нафти, що могло перетворити тодішню економічну кризу на цілковиту катастрофу. Сьогодні Росія використовує цю зброю в конфліктах з Україною – цілком залежною від російського газу.
Економічна війна третього покоління – це удар по фінансових підвалинах країни. Простим, але ефективним методом є позбавлення ворога джерел іноземної валюти. У такий спосіб Рональд Рейган закінчив у 1980-х роках «холодну війну». Спостерігаючи за погіршенням економічного становища СРСР, американці вирішили виснажити його валютні запаси. Вони нав’язали Москві дорогу гонку озброєнь, відрізали її від нових кредитів і паралізували плани будівництва великих сибірських газопроводів, які мали гарантувати зростання радянського експорту.
План спрацював – спершу Москві не вистачало іноземної валюти, а потім це швидко перекинулося на дефіцит усього, що поклало край безславному існуванню комунізму. Іншою формою атаки третього покоління може бути знищення фінансової системи ворога заливанням його фальшивими грошима або спекулятивною атакою на його фінансові ринки. Такі інструменти вже використовували в історії, але обмежено. У XVIII ст. після узяття Дрездена, в якому карбували польські монети, Фрідріх Великий заповнив Річ Посполиту фальшивими грошима. Під час Другої світової війни німці масово друкували фальшиві фунти, які, вийшовши на британський ринок, мали б зумовити хаос в економіці.
Метою спекулятивних атак також може бути простий заробіток спекулянта – спричинивши падіння фунта 1992 р., Джордж Сорос заробив понад мільярд доларів! І ось ми підходимо до економічних воєн четвертого покоління, які донині лише тестували. У сучасному світі можна довести ворожу державу до цілковитого краху, вдаривши по її інформаційній системі. Без комп’ютерів чи інтернету негайно завмерли б банки та біржі, кредитні картки стали б кавалками пластику, зупинився б транспорт, не подавали б електрики. Російські хакери вже спробували спричинити хаос у балтійських країнах, зламавши ключові комп’ютерні системи.
Це були лише невинні ігри. Якби хтось спробував серйозно застосувати таку зброю, наслідки могли б бути приголомшливими!
Автор: Вітольд Орловський [Witold Orłowski] (на фото)
Назва оригіналу: Czy możliwe są wojny ekonomiczne?
Джерело: Gazeta Wyborcza, 21.09.2009
Зреферував: Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі
Вітольд Орловський: В історії економічні війни вели багато разів. Традиційно використовували інструменти торговельної політики: країна X примушувала капітулювати країну Y, накладаючи високі мита на імпорт із неї, при цьому гальмуючи в ній виробництво. Звісно, це могло дати добрі наслідки, тільки якщо економічне становище країни Y значною мірою залежало від експорту на ринок агресора X. Таким чином Німеччина намагалася 1925 р. зламати Польщу, забороняючи імпорт польського вугілля і підвищуючи мита на інші товари (тоді переорієнтування експорту вугілля на інші ринки врятувало нас від поразки). Наполеон намагався знищити Великобританію, відтинаючи англійським промисловим товарам доступ до європейського ринку. Нещодавно у схожий спосіб поводилася Росія: атакувала Молдову і Грузію болісною для них забороною на імпорт вин.
Проте це лише економічні війни першого покоління, застарілі й не надто ефективні нині. Війни другого покоління збільшують поле для маневрів: тоді країну, яку атакують, ізолюють від постачання сировини – зокрема енергоресурсів. Арабські держави першими вдалися до цього у великих масштабах супроти Ізраїлю. Але ворог, досягнувши військових успіхів, завадив їхнім спробам перекрити шляхи через Червоне море та змінити течії річок, що постачають значну частину необхідної Ізраїлю води. На знак реваншу арабські країни застосували 1973 р. ембарго на постачання нафти до західних країн, що підтримували Ізраїль. Світ справді пережив рецесію, але це не поставило Захід на коліна.
Проте сировинна війна може бути ефективною за сприятливіших обставин – особливо коли країна, проти якої застосовують ембарго, не має доступу до інших джерел постачання. У 1980-1981 роках СРСР систематично лякав Польщу, що перекриє надходження газу й нафти, що могло перетворити тодішню економічну кризу на цілковиту катастрофу. Сьогодні Росія використовує цю зброю в конфліктах з Україною – цілком залежною від російського газу.
Економічна війна третього покоління – це удар по фінансових підвалинах країни. Простим, але ефективним методом є позбавлення ворога джерел іноземної валюти. У такий спосіб Рональд Рейган закінчив у 1980-х роках «холодну війну». Спостерігаючи за погіршенням економічного становища СРСР, американці вирішили виснажити його валютні запаси. Вони нав’язали Москві дорогу гонку озброєнь, відрізали її від нових кредитів і паралізували плани будівництва великих сибірських газопроводів, які мали гарантувати зростання радянського експорту.
План спрацював – спершу Москві не вистачало іноземної валюти, а потім це швидко перекинулося на дефіцит усього, що поклало край безславному існуванню комунізму. Іншою формою атаки третього покоління може бути знищення фінансової системи ворога заливанням його фальшивими грошима або спекулятивною атакою на його фінансові ринки. Такі інструменти вже використовували в історії, але обмежено. У XVIII ст. після узяття Дрездена, в якому карбували польські монети, Фрідріх Великий заповнив Річ Посполиту фальшивими грошима. Під час Другої світової війни німці масово друкували фальшиві фунти, які, вийшовши на британський ринок, мали б зумовити хаос в економіці.
Метою спекулятивних атак також може бути простий заробіток спекулянта – спричинивши падіння фунта 1992 р., Джордж Сорос заробив понад мільярд доларів! І ось ми підходимо до економічних воєн четвертого покоління, які донині лише тестували. У сучасному світі можна довести ворожу державу до цілковитого краху, вдаривши по її інформаційній системі. Без комп’ютерів чи інтернету негайно завмерли б банки та біржі, кредитні картки стали б кавалками пластику, зупинився б транспорт, не подавали б електрики. Російські хакери вже спробували спричинити хаос у балтійських країнах, зламавши ключові комп’ютерні системи.
Це були лише невинні ігри. Якби хтось спробував серйозно застосувати таку зброю, наслідки могли б бути приголомшливими!
Автор: Вітольд Орловський [Witold Orłowski] (на фото)
Назва оригіналу: Czy możliwe są wojny ekonomiczne?
Джерело: Gazeta Wyborcza, 21.09.2009
Зреферував: Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі