Хор, який об’єднаний спільною метою, об’єднаний Богом

В кожної людини своя життєва стежина. Учасники церковного хору собору Архистратига Михаїла йдуть спільною дорогою, яка веде до Бога. Вже 20 років вони прославляють Творця, даруючи свій талант всім прихожанам церкви на недільній Службі. Завдяки славі, яка шириться серед парафій, вже знають коломийський хор в багатьох містах. Нещодавно вони відвідали Івано-Франківськ, Церкву Святого Вознесіння.

Вперше пролунали церковні пісні в Коломиї 1989 року, в момент коли Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля. Першими слухачами церковного співу були присутні при відкриття Коломийської гімназії імені Михайла Грушевського. Осередком хору був викладацький склад Коломийського педагогічного училища (зараз коледж). Бажаючих співати знайшлося близько 30 осіб. Священики вчили професійних музикантів специфіки церковного співу. Багато репетицій було проведено і врешті-решт навчилися співати Службу Божу. Вони дуже глибоко розуміють чим є духовна Служба Божа.

В 1990 році в Коломиї проходив греко-католицький духовний з’їзд, гості прибули з усіх куточків не лише України, але й світу. Головне дійство проходило на Воскресінецькій горі. Там зібралося багато священиків, паломників. На тому місці вперше прозвучала літургія. Мелодійні вібрації дуже добре доносять молитви до Бога, відкривають серце та примушують задуматися хто є Творець і хто є ми... Люди до цього не чули хору, тому що всі служби проводилися таємно. Вони були щиро здивовані прекрасними голосами, які звучали кожен по-своєму і водночас зливалися в єдине ціле.

Після цього священик Петро, настоятель собору Архистратига Михайла, який працював з хором, попросив заспівати в церкві. З великим трепетом в душі погодилися учасники хору. Там все було надзвичайно урочисто, тому що в Храмі Божому співати дуже відповідально, дуже духовно. Після Служби підійшов священик і висловив своє щире бажання чути хор щонеділі, на що всі погодилися не вагаючись. Так ідуть хористи дорогою служіння Богу і людям вже 20 років.

Першим диригентом була Анастасія Соколишин, яка була викладачем диригування в училищі. Вона була дуже духовною, як з рештою і всі учасники хору. Вона відчувала кожну пісню, знала як краще співати. Надзвичайно переймалася Анастасія Михайлівна перед Службою, щоб все було добре, щоб всі зійшлися, на що Катерина Молодій запевняла, що Бог – добрий і приведе всіх до церкви.

Щотижня хор удосконалювався і ставав все вище і вище, як у професійному плані, так і в духовному. Його майстерність оцінили вже в багатьох містах Закарпатської, Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської областей. Велика радість живе у серцях учасників хору, що Господь дозволяє і по сьогоднішній день співати. Але вже багато років пройшло з дня, коли Анастасію Соколишин прикликав до себе Творець.

Відповідальність за хор перейняв Володимир Кенюк, який вже 15 років керує хором. Він також допомагав студентству освоїти всю мудрість музики, будучи викладачем того ж таки педагогічного училища. За словами своїх колег, він є дуже творчо обдарована людина. Всі хори, які він очолював відзначалися високою професійністю. В часи заборон диригент впевнено йшов за своїм покликанням і керував церковним хором в с. Вербіж. Найбільших успіхів досягав пан Володимир з дитячими хорами, що ще раз позиціонує його як талановитого педагога. Хист педагога допомагає і в церковному хорі, тому що всі люди – сформовані особистості, з своїми переконаннями і вподобаннями.

Далі продовжив розповідь про хор диригент Володимир Кенюк. На даний момент хор вже складається з 39 учасників, які всі є коломиянами. Це є дуже важливо для диригента, тому що тоді є всі партії і можна виконати твір будь-якої складності. Особливо радує серце те, що склад хористів молодшає. Студенти музичного відділення з великою відданістю ставляться до покликання співати разом з своїми Вчителями. Таким чином здійснюється зв’язок між поколіннями і славу хору є кому нести у майбутнє. Всі покликані до хору, щоб творити спільне звернення до Бога. Є учасники, які не мають музичної освіти, але завдяки професійності Володимира Кенюка знайшли себе в співі.

Церковний хор відрізняється від світського, в першу чергу, репертуаром, який є досить широким та за роки вже безліч пісень освоєно. Крім Служби Божої, співають також і духовні пісні. Цілі концерти академічної музики можна почути у виконанні хористів, зокрема, «Реквієм» Моцарта, мелодії Артема Веделя, Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Миколи Лисенка, Михайла Вербицького та сучасних композиторів. Це твори великої форми і вимагають неабиякої майстерності від кожного. Церковний хор виконує пісні більш делікатно, м’яко, душевно, емоційно. Це відчувається буквально з першої хвилини співу.

Галина Заренок поділилася своїми враженнями від участі в хорі, який був її мрією. Вона часто приходила до церкви і слухала прекрасний спів. Аж до того часу, поки Анастасія Соколишин не запросила її до участі в ньому. З 1994 року вона влила свій голос у прекрасну милозвучну палітру.

Люди знаходять тут однодумців, адже всі об’єднані спільною метою. Хористи часто збираються і поза недільними Службами. Вони полюбляють співати українських пісень, а на Різдво яке ж свято без коляди? Збираються учасники також для відзначення ювілеїв та інших пам’ятних дат. Вірність спільній справі допомагає долати всі перешкоди і жити надією, вірою і любов’ю.

Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі