В День українського кіно Коломия без кінотеатру
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-09-12 03:35:19
Наприкінці позаминулого століття люди віднайшли новий спосіб самовиразитися та відобразити суспільні процеси, цього разу інструментами служили спеціальна кіноапаратура, велика кількість плівки на бабінах та звичайнісіньке біле сукно. Так почалася нова епоха кіноіндустрії. Сьогодні святкується День українського кіно. Яке воно сьогодні?
Нехитрі сюжети на чорно-білому фоні зображали сцени з життя звичайних людей. Подивитися фільм приходили всі. Та з розвитком технологій, які дали життя кінематографії, з’явилося телебачення. Воно, в певній мірі, призвело до занепаду кіно на широкому екрані.
Кінематограф завітав до Коломиї ще на початку двадцятого століття, наповнивши буденне життя коломиян яскравими смішними епізодами. Вперше кіно демонструвалося в приміщенні Народного дому артистичним кіносалоном "Геліос". Там багато десятиліть демонструвалися різноманітні фільми, які зображали життя без прикрас.
Наприкінці 70-х років зупинив своє існування і літній кінотеатр "Комсомолець", який радував відвідувачів різних вікових груп протягом двох десятиліть. Зараз це місце є позорищем всієї громади, яка перетворила ошатну дерев’яну споруду на згарище, не залишивши спадщини майбутнім поколінням.
На початку тих же 70-х років в центрі міста виріс надсучасний кінотеатр Мирослава Ірчана, який збирав в своїх стінах 600 глядачів. Там відбувалися цікаві мистецькі зустрічі, але і його з часом не оминула гірка доля занепаду. Зсередини з феєричного та інтригуючого кінотеатр перетворився на гнітючу картину футуризму.
Останнім місцем в місті, де можна було споглядати стрічки на широкому екрані, є (чи вже був) кінотеатр "Джерело". Він займав важливе місце в житті кожного. Вдень "Джерело" було вщент наповнене дітьми, а у вечірній час туди сходилася доросла публіка. Пам’ятав ці часи спочатку кіномеханік, а пізніше директор "Джерела" Богдан Баб’юк. Він дбав про свій заклад, наче про рідну дитину. В часи становлення української незалежності ніколи було чиновникам дбати про кінотеатри. Тоді кіно трималося лише на плечах ентузіастів. Всіма силами директор кінотеатру "Джерело" намагався зберегти культуру перегляду кінострічок на широкому екрані, але все зростаюча байдужість громади та влади міста заганяли заклад, де жила муза кіно, у безвихідь. Будівля "Джерела" почала руйнуватися. У розквіт весни 2007 року не витримало серце Богдана Баб’юка.
До цих пір кінотеатр тримався на плаву та без термінової допомоги він зникне. Колектив кінотеатру звертався у всі можливі інстанції, але поки що ще не дійшли руки до порятунку кіномистецтва. Скільки ще чекати?
Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі
Нехитрі сюжети на чорно-білому фоні зображали сцени з життя звичайних людей. Подивитися фільм приходили всі. Та з розвитком технологій, які дали життя кінематографії, з’явилося телебачення. Воно, в певній мірі, призвело до занепаду кіно на широкому екрані.
Кінематограф завітав до Коломиї ще на початку двадцятого століття, наповнивши буденне життя коломиян яскравими смішними епізодами. Вперше кіно демонструвалося в приміщенні Народного дому артистичним кіносалоном "Геліос". Там багато десятиліть демонструвалися різноманітні фільми, які зображали життя без прикрас.
Наприкінці 70-х років зупинив своє існування і літній кінотеатр "Комсомолець", який радував відвідувачів різних вікових груп протягом двох десятиліть. Зараз це місце є позорищем всієї громади, яка перетворила ошатну дерев’яну споруду на згарище, не залишивши спадщини майбутнім поколінням.
На початку тих же 70-х років в центрі міста виріс надсучасний кінотеатр Мирослава Ірчана, який збирав в своїх стінах 600 глядачів. Там відбувалися цікаві мистецькі зустрічі, але і його з часом не оминула гірка доля занепаду. Зсередини з феєричного та інтригуючого кінотеатр перетворився на гнітючу картину футуризму.
Останнім місцем в місті, де можна було споглядати стрічки на широкому екрані, є (чи вже був) кінотеатр "Джерело". Він займав важливе місце в житті кожного. Вдень "Джерело" було вщент наповнене дітьми, а у вечірній час туди сходилася доросла публіка. Пам’ятав ці часи спочатку кіномеханік, а пізніше директор "Джерела" Богдан Баб’юк. Він дбав про свій заклад, наче про рідну дитину. В часи становлення української незалежності ніколи було чиновникам дбати про кінотеатри. Тоді кіно трималося лише на плечах ентузіастів. Всіма силами директор кінотеатру "Джерело" намагався зберегти культуру перегляду кінострічок на широкому екрані, але все зростаюча байдужість громади та влади міста заганяли заклад, де жила муза кіно, у безвихідь. Будівля "Джерела" почала руйнуватися. У розквіт весни 2007 року не витримало серце Богдана Баб’юка.
До цих пір кінотеатр тримався на плаву та без термінової допомоги він зникне. Колектив кінотеатру звертався у всі можливі інстанції, але поки що ще не дійшли руки до порятунку кіномистецтва. Скільки ще чекати?
Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі