The Beatles був тріумфом капіталізму

І все завдяки Браяну Епстайну. Це його комерційне чуття перетворило чотирьох музикантів на глобальний феномен.

Коли влітку 1967 року Браян Епстайн помер від передозування снодійним, він мав лише 32. Оплаканого люблячою матір’ю Квіні, його поховали в Ліверпулі, на єврейському цвинтарі Long Lane Jewish Cemetery. The Beatles – гурт, котрий Епстайн зробив знаменитим, – мусив залишатися осторонь. Інакше там було б забагато представників ЗМІ і фанів. Рабин сказав зібранню, що "Браян Епстайн був символом хвороби нашого покоління".

Це було надзвичайно жорстке й нечуйне зауваження. Хто говорить таке на похороні 32-річного? Це було дуже неправильно. Але ті слова справді давали проблиск розуміння. Епстайн дійсно був символом свого покоління. І я думаю, усвідомлення цього допомагає зрозуміти і The Beatles, і 1960-ті. Якщо ви бачите в історії 1960-х вагому роль Браяна Епстайна, то пишете цілком іншу історію минулого і по-іншому бачите сьогодення.

1965 року, коли члени The Beatles отримали титули кавалерів ордена Британської Імперії [MBE], Джордж Гаррісон кепкував, що ці літери означають Mr. Brian Epstein [містер Браян Епстайн]. Але менеджера групи так і не нагородили, а його рання смерть означала, що вже ніколи й не нагородять. Нескладно зрозуміти, чому Гарольд Вілсон не додав його до списку. Урешті-решт, він був простою людиною, а не талантом.

Утім, без Епстайна не було б The Beatles. Не в такому вигляді, як ми знаємо гурт. Це очевидно.

Коли 1961 року хлопці грали свої обідні концерти в Cavern Club, вони були легендарно бідною і талановитою рок-н-рольною командою. Але це все, чим вони були, допоки Епстайн не запропонував їм послуги менеджера. Лише тоді вони стали справжнім The Beatles.

Він був власником великого місцевого магазину платівок і сином Гаррі Епстайна, багатого підприємця. І, безперечно, найбільш приголомшливою особистістю, яка запропонувала їм свої послуги. Епстайн трансформував The Beatles у професійний шоу-бізнес. Він одягав хлопців у костюми, захищав їхній імідж, додав театральних рис до сценічних виступів, зробив усе, щоби вони з’являлися вчасно.

Епстайн мав смак, артистичне чуття. Хоча Квіні так і не визнала, її син був геєм, прихильним до сексу із сильними вульгарними чоловіками – робітниками, і закоханим у свою групу, пристрасно, якщо йдеться про Джона Леннона. Спроба приховати від матері свою сексуальність, кульмінацією якої став абсурдний план одружитися зі співачкою Алмі Коган [Alma Cogan], спричинила в нього нервовий зрив і доклалася до його смерті. Але це означає й те, що він розумів сексуальну силу The Beatles. Епстайн допоміг гурту експлуатувати її.

The Beatles був не єдиним його клієнтом. Епстайн мав дар знаходити нові таланти: Сіла Блек [Cilla Black] – один із прикладів доброго чуття, що рідко підводило його. (Хоча одного разу таки підвело. Коли його привели подивитися на молодого невідомого Пола Саймона, який виступав у брудному занедбаному фолк-клубі, він відмовився від співпраці. "Він трошки замалий і виглядає, як єврей", – зауважив Епстайн). Дії менеджера поклали початок британському вторгненню в США і допомогли Лондону здобути репутацію чудового, повного життя сучасного міста.

Слід визнати, що деякі з його ранніх бізнес-угод були катастрофічними. По суті, він задарма віддав права на публікацію пісень The Beatles, через таку наївність утратив мільйони. Згодом, вивчаючи заподіяну шкоду, Пол МакКартні зауважив, що Епстайн "шукав порад у свого батька, а його батько знав, як управляти меблевим магазином у Ліверпулі".

Але наполягання Епстайна на контролі за якістю продукту, який асоціювався з іменем The Beatles, стало майстерним ходом. Можна сперечатися, чи завдячує група цьому своїм успіхом. Та навіть нині це залишається центральним пунктом комерційної стратегії The Beatles і важливою причиною того, що гурт домігся статусу ікони.

Визнання ролі Епстайна дозволяє виснувати, що The Beatles рівною мірою тріумфував у мистецтві та комерції. Це були не просто чудові музиканти, які змішували авангардні впливи з ритм-енд-блюзом. Вони були актом шоу-бізнесу, яким керував азартний підприємець. Не просто бунтівниками, які виступали проти істеблішменту – вони були дуже добрим продуктом капіталістичного підприємництва, ранніми піонерами глобалізації.

Переважно про гроші в історії The Beatles згадують тільки як причину їхнього занепаду. Коли помер Епстайн, група, як відомо, почала сперечатися щодо менеджменту, контрактів і грошей. Народжені музикою, вбиті грошима – пересічна історія.

Проте Тоні Брамвелл [Tony Bramwell] має інше пояснення. Він приятелював зі всіма членами групи, був свідком знайомства Пола з Джоном; став правою рукою Браяна Епстайна, організовував концерти для Джиммі Гендрікса і випивав з "Роллінг Стоунз"; і він був з ними, коли Філ Спектор продюсував Let It Be. У своїй книжці "Магічні містичні тури" [Magical Mystery Tours] (чудові мемуари інсайдера) Брамвелл стверджує, що нищівна податкова ставка допомогла зруйнувати єдність групи.

Спершу їм порадили скерувати величезні суми на благодійність, щоб уникнути податкових стягнень. Що вони й зробили за допомогою серії божевільних ініціатив, пропонуючи гроші будь-якій літній особі, яка зайшла до них із демонстраційним записом – тоді їм сказали, що вони мали заробити £120000 для того, щоб залишити собі тільки £10000. Незабаром хаос із фінансами почав виснажувати їх. А ще для ухиляння від сплати податків вони тримали крамницю одягу.

Брамвелл прямо звинувачує Гарольда Вілсона, прем’єр-міністра. "Було достатньо нових правил і бюрократів для того, щоб на роки перекрити кисень вільному підприємництву... Ще мить тому сучасний і повний життя Лондон був, немов велетенський тематичний парк, на заздрість усьому світу, а тоді вони – Вілсон і його банда – закрили його. Це було так, ніби вони вийшли і розтоптали його".

Причиною того, що вплив 60-х років зберігся, є те, що це був початок сучасного споживацького капіталізму. То була радше культура комерції і споживання, ніж контркультура, вона створила еру і формує сьогодення. А Браян Епстайн був символом цієї ери.

Автор: Деніел Фінкелштейн [Daniel Finkelstein]
Назва оригіналу: The Beatles were a triumph of capitalism
Джерело: The Times, 09.09.2009
Зреферував: Михайло Мишкало, Західна аналітична група
Обговорити на форумі