Поштовий професор

Центр поштового зв’язку №3, який очолює Ярослав Савчин (на фото), — це 112 поштових відділень, 656 працівників. Загалом це — великий і дружній колектив, де вміють цінувати людей за їхню працю, гідно вшановувати і щиро радіти кожній нагороді, кому б вона не дісталася, бо за відзнакою конкретної людини — праця усього колективу.

До Дня незалежності Подякою генерального директора "Укрпошти" нагороджено листоношу Галину Томенчук, грамотою міської ради — листоношу Надію Федорову; грамотами райдержадміністрації — начальника ВПЗ Струпків Марію Джуру, начальника ВПЗ Ворона — Олену Фрейнак, начальника ВПЗ Богородичин — Ольгу Лазаренко. А заступника начальника центру поштового зв’язку №3 Ярослава Савчука нагороджено нагрудним знаком "Почесний зв’язківець України". Ярослав Васильович першим на Коломийщині удостоєний такої нагороди, а по області — четвертим.

Так сталося, що перш ніж особисто познайомитися з Ярославом Васильовичем, я мала змогу поспілкуватися з його колегами по роботі. Вони не просто надали мені вичерпну інформацію про мого головного героя, а в буквальному розумінні цього слова вихлюпнули стільки позитивної енергетики, що при зустрічі з паном Ярославом мені здалося, що я знаю цього чоловіка стільки ж років, як і вони, — і теж пишаюся цим.

Інженер з підготовки кадрів Тамара Куник знає Ярослава Васильовича уже 13 років, а його біографію — напам’ять.

— Народився він у Малій Кам’янці 11 травня 1950-го, — розповідає. — Тут закінчив вісім класів, середню освіту здобув у міській школі №2. Потім за компанію з товаришами подав документи у Чернівецьке залізничне училище. Отож, перша його професія — оглядач вагонів.

Чому пан Ярослав далі не пов’язав свою трудову біографію із залізницею, а з квітня 1973-го перейшов у поштовий зв’язок, пані Тамара пояснює просто і логічно: тому що йому завжди було до душі обслуговувати поштові вагони. І це як знак, яким неможливо було знехтувати.

Спочатку його прийняли листоношею по супроводженню. Нова робота була дотичною до попередньої — пошту доставляли на залізницю, в обслуговуванні — 14 поїздів. Товариський характер, комунікабельність, щире вболівання за успіхи колективу і кожного працівника зокрема сприяли тому, що пана Ярослава обирають профгрупоргом. А невдовзі відкриваються інші його чесноти і здібності (двоцифрові числа й досі у голові числить), йому доручають відповідальні посади: бухгалтера-ревізора, згодом — інструктора з експлуатаційних питань, начальника головної каси, начальника страхової дільниці.

Щабель за щаблем він піднімався службовими сходинками, здобув освіту зв’язківця. З 1995-го, коли підприємство роз’єдналося на "Укртелеком" і "Укрпошту" — він заступник начальника вузла зв’язку.

З будь-якого питання, що виникає на будь-якій ділянці роботи, він може надати вичерпну відповідь,підкаже, порадить. Як кажуть: і як інструкція пише, і керуючись власним досвідом. Недарма поміж собою колеги називають пана Ярослава ходячою енциклопедією, а ще — поштовим професором.

— Ця людина на своєму місці, — уважає начальник відділення поштового зв’язку Коломия-3 Ганна Войтишин. — Із таким керівником, як він, із задоволенням працюється. Спокійний, урівноважений, ніколи не кричить. Яким би знервованим у його кабінет не зайшов відвідувач, а вийде так, як з кабінету психолога. Наш Ярослав Васильович уміє і питання вирішити, і розрядити ситуацію. Без перебільшення, ми до нього ходимо стрес знімати. Дуже добра у нього енергетика. Може, десь колись і його душа закипає, але він ніколи цього на людях не показує. Як керівник — вимогливий. Його завдання просто неможливо не виконати, причому робиш це з душею, бажанням. А якщо покарає, то від цього буде більше совісно і встидно, ніж би тобі зробили зауваження гостро, з криком.

Чверть віку працює на пошті Марія Чумаченко, бригадир сортувальників поштових відправлень та виробів друку.

— У 2006-му, коли відбулася реорганізація, — розповідає пані Марія, — до нас приєднали Городенківську і Снятинську дільниці. Додалося 320 працівників, навантаження збільшилося — листів, як колись за півмісяця було, а це за один день стало. Ярослав Васильович у кабінеті не сидів. Ставав разом з людьми і сортував листи, показував, як мішки зав’язувати. І так не один тиждень, поки остаточно не відлагодився технологічний процес. Люди під час роботи вчилися і, треба сказати, що за ним легко ловиться наука. Сильнішого технолога, як Ярослав Васильович, у нас нема. І що стосується наказав, інструкцій, правил, а вони щоразу змінюються, то краще ділову документацію за нього ніхто не знає. І нам каже: "Завжди треба вчитися, який би ти пост не займав". Він узагалі любить читати, передплачує книжки, зокрема, енциклопедії й ділиться з нами не тільки інформацією, потрібною для роботи, а й по господарству. Так, так, не дивуйтесь — підкаже і як картоплю краще садити, і випробуваним кулінарним рецептом поділиться, і яке зілля помічне при тій чи іншій недузі.

— Я вже 41-й рік працюю на пошті, — розповідає листоноша Галина Томенчук. — На моїх очах Ярослав Васильович виростав професійно, але в душі не змінився. Його не лише цікавить, як людина працює, а чи все гаразд у неї в сім’ї. Він — добрий і мудрий порадник. За милосердя і співчуття йому Бог віддячив. Має гарну дружину — Марія Іванівна працює у нас на пошті, у головній касі, донька Ірина — листоноша у Малій Кам’янці, друга донька Оксана — оператор в "Укртелекомі", а син Юрій закінчує духовну семінарію та Івано-Франківський університет. Має Ярослав Васильович п’ятеро онуків.

— Я і дідусь, і бабин чоловік, — з гордістю підтверджує Ярослав Васильович, вловивши з порога останню фразу, і нарешті приєднується до розмови. Та, відчуваю, він би радше про когось іншого з нагороджених говорив, а про себе скупо: "Мені в житті щастило, — уважає, — бо доля зводила весь час з добрими людьми. Колектив пошти — це моя сім’я. А ще завжди мені помагав Бог".

А далі Ярослав Васильович так непомітно перевів розмову на кулінарні рецепти, садівничі поради, що мені залишилося тільки відставити блокнот та ручку, узятися за горнятко чаю — і насолоджуватися невимушеним спілкуванням.

Автор: Вікторія КОХАН, Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі