В.Путін: Чорна дорога до влади
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-09-08 04:11:59
У Сполучених Штатах спалахнув скандал навколо публікації у вересневому номері журналу "GQ" статті-розвідки про те, як спецслужба пана Путіна підкладала вибухівку під російські будинки 1999-го року. Внаслідок вибухів загинули сотні людей, а влада видала це за чеченські теракти, щоб виправдати війну у Чечні.
Водночас, це дало змогу Путінові зміцнити свою владу.
Публікацію в журналі "GQ" підготував відомий автор воєнних репортажів Скотт Андерсон, який з’ясував, що низка осіб, причетних до розслідування тих злочинів, померли не від хвороб. Останньою жертвою був Олександр Литвиненко, отруєний полонієм у Лондоні 2006-го року. Але залишився ще колишній слідчий ФСБ Михайло Трепашкін, який займався тією справою.
Михайло Трепашкін свідомий того, чим ризикує, але дав ґрунтовне інтерв’ю американському журналістові, виклавши обставини вибухів і проаналізувавши прагнення влади сховати кінці у воду. Він наводить, між іншими, цікавий приклад невдалого такого прагнення: "13 вересня 1999-го року на ранковому засіданні російської Думи спікер Геннадій Селезньов заявив таке: "Я щойно отримав інформацію, що вночі було підірвано житловий будинок у місті Волгодонську. Тієї ночі справді було підірвано будинок, але не у Волгодонську, а на Каширському шосе номер 6/3 у Москві. Одначе через три дні у Волгодонську справді підірвали житловий будинок. Один з депутатів Думи щось запідозрів. "Пане спікер, - запитав депутат, - як це ви у понеділок дізналися про вибух, що стався у четвер?" Замість відповіді, йому миттю вимкнули мікрофон. Виглядало так, що офіцери ФСБ, які надавали інформацію Селезньову, переплутали дати щодо порядку вибухів".
Журнал "GQ" має російськомовне видання. Невідомо, на які важелі і хто натискав у Москві, але до російськомовного вересневого номеру стаття не потрапила, а англомовний варіант до Росії просто не завезли. Ба більше, сенсаційну розвідку не анонсували на першій сторінці обкладинки англомовного видання. Статтю навіть не примістили на веб-сайті журналу "GQ" .
Між тим, стало відомо про внутрішній меморандум видавців. Там говориться: "Менеджмент вирішив, що вересневий випуск журналу "GQ", де вміщено статтю Скотта Андерсона "Темне сходження Володимира Путіна до влади" не можна поширювати у Росії. Її не можна показувати російським представникам, урядовцям та журналістам у будь-якій країні".
Але про меморандум пронюхали репортери Національного громадського радіо і першими вдарили на сполох, засуджуючи цензорські вихватки видавців журналу "GQ". Не гаючи часу, вебсайт професійних журналістських чуток і новин Gawker.com опублікував фотознімок статті й закликав репортерів, що володіють російською, перекласти цю величезну за обсягом публікацію, а поки що примістили там літературно недосконалий, механічний переклад, зроблений за допомогою Google.
Газета "Нью-Йорк Таймс" пише, що росіян, тих хто найбільше потребує знати правду про вибухи, видавці журналу "GQ" прагнули не допустити до ознайомлення з вибуховою публікацією, повідомляє Радіо Свобода.
Обговорити на форумі
Водночас, це дало змогу Путінові зміцнити свою владу.
Публікацію в журналі "GQ" підготував відомий автор воєнних репортажів Скотт Андерсон, який з’ясував, що низка осіб, причетних до розслідування тих злочинів, померли не від хвороб. Останньою жертвою був Олександр Литвиненко, отруєний полонієм у Лондоні 2006-го року. Але залишився ще колишній слідчий ФСБ Михайло Трепашкін, який займався тією справою.
Михайло Трепашкін свідомий того, чим ризикує, але дав ґрунтовне інтерв’ю американському журналістові, виклавши обставини вибухів і проаналізувавши прагнення влади сховати кінці у воду. Він наводить, між іншими, цікавий приклад невдалого такого прагнення: "13 вересня 1999-го року на ранковому засіданні російської Думи спікер Геннадій Селезньов заявив таке: "Я щойно отримав інформацію, що вночі було підірвано житловий будинок у місті Волгодонську. Тієї ночі справді було підірвано будинок, але не у Волгодонську, а на Каширському шосе номер 6/3 у Москві. Одначе через три дні у Волгодонську справді підірвали житловий будинок. Один з депутатів Думи щось запідозрів. "Пане спікер, - запитав депутат, - як це ви у понеділок дізналися про вибух, що стався у четвер?" Замість відповіді, йому миттю вимкнули мікрофон. Виглядало так, що офіцери ФСБ, які надавали інформацію Селезньову, переплутали дати щодо порядку вибухів".
Журнал "GQ" має російськомовне видання. Невідомо, на які важелі і хто натискав у Москві, але до російськомовного вересневого номеру стаття не потрапила, а англомовний варіант до Росії просто не завезли. Ба більше, сенсаційну розвідку не анонсували на першій сторінці обкладинки англомовного видання. Статтю навіть не примістили на веб-сайті журналу "GQ" .
Між тим, стало відомо про внутрішній меморандум видавців. Там говориться: "Менеджмент вирішив, що вересневий випуск журналу "GQ", де вміщено статтю Скотта Андерсона "Темне сходження Володимира Путіна до влади" не можна поширювати у Росії. Її не можна показувати російським представникам, урядовцям та журналістам у будь-якій країні".
Але про меморандум пронюхали репортери Національного громадського радіо і першими вдарили на сполох, засуджуючи цензорські вихватки видавців журналу "GQ". Не гаючи часу, вебсайт професійних журналістських чуток і новин Gawker.com опублікував фотознімок статті й закликав репортерів, що володіють російською, перекласти цю величезну за обсягом публікацію, а поки що примістили там літературно недосконалий, механічний переклад, зроблений за допомогою Google.
Газета "Нью-Йорк Таймс" пише, що росіян, тих хто найбільше потребує знати правду про вибухи, видавці журналу "GQ" прагнули не допустити до ознайомлення з вибуховою публікацією, повідомляє Радіо Свобода.
Обговорити на форумі