Соловки: Край холоду й безнадії

На пенсії я відчув себе по-справжньому вільним, незалежним і щасливим, бо: нікуди не поспішаю, сплю скільки хочу, харчуюсь як і чим можу. Не забуваю про нові подорожі, цікаві зустрічі і спілкування.

Черговою, давно омріяною, стала поїздка в серпні цього року до Білого моря, на Соловки. Теоретично, — це просто, зрозуміло і практично, є складність — не вистачає грошей... Звісно, пенсії потрібно складати довго і нудно, бо завжди з’являються непередбачені витрати.

Сидів якось під горіхом у надвечір’я весняного дня, думав про дітей, онуків і згадав про легендарного отамана війська Запорозького Петра Калнишевського, який, як останній Запорізький отаман, відбував 25-річне покарання на Соловках і там же помер на 114-му році.

Нічого подібного мені не довелося чути, або читати і захотілося побільше дізнатись. Аж тут телефонує моя менша донечка: "Тату, не забув, що твоєму зятю Валерію через місяць виповниться 50 років?"

Звісно, я про це знав і відповідний подарунок приготував, але ще не підійшов час... Думка прийшла вчасно, розмова підвела риску: їхати негайно, бо там, на Білому морі, навігація починається в травні, а в серпні — завершується. Мене довго просити не треба, тільки запитав, коли автобус до Києва (як учасник бойових дій, їду безкоштовно) і через півдня — в Києві. Через добу — в Санкт-Петербурзі й без особливих роздумів: "Вперед, на Соловки...".

У 20-ті роки минулого століття великий українець Немирович-Данченко стосовно Соловків висловився: "Беру на свою совість порадити кожному наважитись на далекий шлях, щоби побувати на островах Соловецьких, та тільки не три дні, а тижнів зо два-три...".

Про тижні два-три не думалось, хоча би добу-дві побути, оглянути, почути що і як? Поїзд тільки один — "Санки-Петербург—Мурманськ" до ст. Кемь. Вразили неймовірні ціни (бо все — станції, пристані, берегові споруди, пароплави — приватне) проїзд від станції до пристані — 100 руб. (25 грн.).

Домовився з молодим водієм "ПАЗіка", що довезе до пристані за 20 рублів, а там "бос" в особі капітана "Вірного" згодився взяти на борт за 500 рублів.

Пішов дощ, небо злилося з морем і нічого не втямиш: де ти, куди пливеш?.. В трюмі "Вірного" зібралось з 20 сміливців, а засобів порятунку ніяких, і коли я запитав про це в капітана, той спокійно і задумливо-сумно відповів: "Ніякий рятувальний пояс тут не допоможе: вода +2 –4 градуси, більше ніж 10 хвилин не помучитесь, трохи поборсаєтесь і... все спокійно".

Жінки молились, діти плакали, а я думав: "Треба мені було цих Соловків? Надто необдуманий крок...".

Час минав (ми вже три години врізались в триметрові хвилі, нас кидало, як тріску) і раптом все стихло, вдалині замаячіла земля: то були Соловецькі береги, а далі — церкви, храми, монастирі...

Ступивши на покритий мохом валун, мені згадався "Мис Желанія" на о. Новій Землі — якась аналогія, щось подібне... в минулому, під час служби в армії. Стою і думаю: "Куди йти? з чого почати? Прочитав оголошення: "11 жовтня відбудуться вибори депутатів муніципального утворення "Сільське поселення "Соловецьке".

Убога, дерев’яна одноповерхова споруда зустріла непривітно, бо нікого з керівників не було на місці, а дідусь, що пас чорні кози, порадив підійти на пошту і там справитись що, куди й почім.

Мав гадку відправити листа в Коломию, але начальник поштового відділення "Соловки" не радив цього робити, бо невідомо, коли мій лист дійде і взагалі, чи колись дійде, тим більше в Україну.

Було ще багато епізодів на землі Соловецькій, але найважливіший — місце захоронення Петра Калнишевського — надмогильна плита і бронзовий бюст Героя України Петра Калнишевського.

Дух, слова Петра Калнишевського нам нагадують: "Не вірте чужим обіцянкам, не слухайте чужих порад, однаково обдурять, збрешуть, продадуть. Надійтесь тільки на свій розум, працю і сили — здолаєте все, збудуєте свою державу на радість прийдешнім поколінням!"

Автор: Володимир ШЕЛЬВІКА, Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі