Відомі імена краю – М.М.Сидоренко

Наш земляк Микола Миколайович Сидоренко народився першого вересня 1939 року в селі Спас. Але зареєстрований, як тоді було модно, першого березня 1940 року. Витоки його родоводу започатковані із двох сіл: Ковалівка і Спас.

Батько — Сидоренко Микола Васильович, родом із села Ковалівка. Таких прізвищ на теренах не було. За різними історичними джерелами стало відомо, що після знищення Запорізької Січі імператрицею Росії Катериною ІІ козаки змушені були втікати. Саме це стало причиною появи Сидоренків, сім’ї ковалів з-під Умані Черкаської області, на Прикарпатті. Давні прародичі Сидоренків побудували кузню на березі річки Люча і саме з цього місця почала свою історію Ковалівка. Батькова родина складалася з двох сестер (Анни і Олени), трьох братів (Дмитра, Петра, Михайла). Мати, Савчук Марія Федорівна, мешкала у селі Спас (Іспас) — це чотири кілометри від Ковалівки. У неї також було дві сестри (Анна і Євдокія) та два брати (Петро та Михайло). Родина Миколи Миколайовича складалася з двох старших сестер (Анни та Катерини) і молодшого брата (Богдана). Їх батько, покійний Микола Васильович, був учасником Другої світової війни і повернувся додому аж 1946 року. Важкі матеріальні умови змусили його маму, Марію Федорівну, віддати до бабусі Параски в Ковалівку маленького сина Миколу.

У бабусі він прожив аж до 1946 року. У 1947 році Микола Сидоренко пішов до першого класу тоді Іспаської початкової школи, яку успішно закінчив уже середню — в 1957 році. Це був перший випуск загальноосвітньої середньої школи в селі Спас (Гірське). Після закінчення середньої школи він поступив на перший курс біологічного факультету Чернівецького державного університету, який закінчив у 1962 році. Спеціалізувався на кафедрі фізіології людини. Дипломну роботу виконував у інституті фізіології ім. академіка І. Павлова. Після захисту дипломної роботи, у жовтні 1962 року, був рекомендований до аспірантури з філософських питань природознавства на кафедрі філософії Чернівецького державного університету. Але до аспірантури був направлений на роботу в середню школу села Горінчево Хустського району Закарпатської області. Три місяці навчав школярів біології та хімії.

Саме в цей час познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ілоною — вчителькою молодших класів. Вона одночасно опановувала англійську мову в Ужгородському державному університеті. Через рік вони одружилися, Микола Сидоренко почав навчатись в аспірантурі. Через рік, 1964 року, в них народилася донечка Оксанка. Були, звичайно, труднощі, але родичі, дякувати Богу, допомогли.

Вже 1966 року Микола захищає кандидатську дисертацію в інституті філософії та права АН України. У 26 років його, як молодого науковця, обирають головою обласної ради молодих вчених Чернівецької області. Розпочалось активне життя у сфері науки і громадського життя. Микола Миколайович пропрацював на кафедрі філософії Чернівецького університету до виходу на пенсію, до 2001 року. Працюючи на постійному місці від викладача (1964 р.) до професора (1994 р.), він досяг значних успіхів, за що неодноразово отримував грамоти. 1996 року Міністерство освіти України нагородило Миколу Сидоренка почесним знаком "Відмінник освіти України".

1993 року Микола Миколайович успішно захищає докторську дисертацію на тему "Філософсько-методологічний аналіз вибору методів дослідження людини" в Російському державному педагогічному університеті ім. О. Герцена (Санкт-Петербург). Після захисту докторської дисертації його обирають деканом нового філософсько-теологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Працював на цій посаді до 1998 року.

З першого вересня 1998 року Миколу Сидоренка обирають завідувачем кафедри релігієзнавства та теології. За заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердження Української Православної церкви Патріарх Київський та всієї Русі-України Філарет нагородив професора Миколу Сидоренка медаллю Святих Кирила і Мефодія (2007 р.) та Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (2008 р.)

У 2001 році на запрошення ректора Буковинського державного медичного університету, члена-кореспондента академії педагогічних наук, доктора медичних наук В. Пішака перейшов працювати на посаду завідувача кафедри суспільних та гуманітарних наук, а згодом — суспільних наук та українознавства. Основними напрямами його наукових досліджень є філософія науки, філософська антропологія та аксіологія. Працюючи на посаді декана, він домігся відкриття аспірантури з філософії науки при кафедрі філософії ЧНУ ім. Юрія Федьковича, а також спеціалізованої вченої ради зі спеціальності "Філософія науки". Підготував двох кандидатів наук, ще двоє — незабаром захистяться. Опубліковано майже 120 наукових і навчально-методичних праць. У 2005 році домігся видання у Чернівцях колективної кафедральної монографії на 205 сторінок "Філософські проблеми людинознавства".

Радіє ювіляр успіхами своїх дітей. Оксана закінчила медичний університет, вона — кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, а її чоловік — Давиденко Ігор Святославович — доктор медичних наук, професор, завкафедрою патологічної анатомії з курсом судової медицини. Онук Максим закінчив БДМУ в цьому році. Син Тарас закінчив економічний факультет Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, одружився на однокурсниці, коломиянці Ользі Кобилянській. Обоє працюють банкірами в Києві. Онучка Валерія закінчила перший клас, канікули проводить у Спасі, разом з бабусею Ілоною і дідиком Миколою.

Успішні діти, добре виховані, небайдужі до своїх родичів, краю та народу — справжні патріоти України. Саме цим найбільше тішиться ювіляр. У ці дні Микола Сидоренко часто задумується над прожитим життям. Він виконав основні вимоги української традиції: народити дітей, побудувати дім, посадити дерево. У селі Спас Микола Миколайович побудував дім, посадив сад і виконує волю своїх батьків, глибоко їх шанує, дбає про обійстя, доглядає могили рідних. Саме це позитивно впливає на виховання майбутнього покоління. Тож не час йому рахувати зморшки чи роки. Бо краплини долі обов’язково впадуть дощами вдячності, уваги й шани. Многая літа Вам, ювіляре!

Автор: Магда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі