Гомокагебікус - нова система Путіна?

Аналізуючи сучасний політичний режим в Росії, експерти застерігають про появу нового типу суспільно-політичної реальності – homo cagebicus. Книга Елен Блан "Родом із КДБ. Система Путіна" дає можливість дізнатися не стільки нового про історію діяльності КДБ, скільки про іншу Росію.

Таку, якою її українські громадяни не можуть побачити за лаштунками російських телеканалів, що транслюються в Україні.Тема діяльності радянських каральних органів ВЧК-ОГПУ-НКВС, а потім і їхньої правонаступниці КДБ, залишалася і досі залишається однією з найактуальніших для нових незалежних держав на просторі колишнього СРСР.

Зростання національної свідомості стимулювався інформацією, яка надходила спочатку з дисидентських кіл, а згодом і від громадських та політичних діячів, які намагалися розкрити сутність радянського режиму.

Книга французької дослідниці, доктора східних мов, політології та кримінології Елен Блан "Родом із КДБ. Система Путіна" була вперше видана у Франції в 2004 році. Українською мовою з'явилася на світ в 2009-му.

Попри те, що ця книга передбачалася для західного читача, для України і всіх пострадянських республік вона може стати добрим зразком критичного аналізу власного минулого і сьогодення.

Вона активно руйнує міфи, що процеси модернізації в СРСР санкціонувалися опозицією, і що сам розпад Варшавського блоку, а за ним і Радянського Союзу, був некерований кремлівською верхівкою.

Наводячи численні докази обізнаності Михайла Горбачова про приготування до ДКНС (ГКЧП), дослідниця вказує на заангажований інтерес всієї радянської еліти, яка потребувала легалізації на Заході. Мало того, головним стратегом і тактиком у впровадженні "перебудови" був аж ніяк не Горбачов, а Юрій Андропов, всесильний шеф КДБ.

Блан щедро цитує французького дослідника Ніколя Жалю: "Готуючи перебудову, КГБ розумів, що єдиний спосіб надати нової динаміки Радянському Союзу – відмовитися від Центральної Європи. СРСР зазнав катастрофічної економічної кризи, і та стратегія мала за мету отримати наприкінці 1980-х років допомогу від західних держав, а передусім – завоювати їх. Завдяки талантам М.Горбачова і його дружини Росія завоювала не тільки серце керівників західних держав, а й їхню довіру".

Аналізуючи радянську історію другої половини ХХ століття, Блан вказує на збільшення ролі корумпованого бюрократичного апарату, криміналу та спецслужб, які фактично стали господарями країни.

З втратою провідної ролі партії, КГБ отримав під свій контроль практично всю тіньову економіку країни, вправно маніпулюючи політичними гравцями та здійснюючи процеси "мирного" розвалу СРСР. Маючи розгалужену систему агентів та інформаторів КГБ перетворився на державу в державі.

"Завдяки постійному рекрутуванню, основаному на ретельному доборі, кожен чотирнадцятий радянський громадянин (або десятий, за іншими джерелами) зрештою починав працювати на КГБ як інформатор або агент впливу".

Головною причиною перебудови Елен Блан вважає потребу КГБ та керівництва Кремля у легалізації в очах Заходу та отриманні кредитів на модернізацію економіки. Дезінформаційна кампанія, яка була вдало проведена кремлівським керівництвом, дала можливість безкарно вивозити за кордон не тільки кошти СРСР, а й частину щедро наданих кредитів.

Після проголошення Росією суверенітету, за даними французької дослідниці, спостерігалась визначальна роль представників спецслужб: "У місцевих і федеральних виборах 1990 року брали участь 2756 офіцерів таємних служб. І були так добре проінструктовані про місцеві проблеми, що 86% блискуче перемогли в першому турі".

Блан переконана: зростання олігархічних капіталів в Росії та зубожіння населення в 1990-х роках були наперед спланованими та передбачали перерозподіл не тільки владних повноважень, а й ресурсів, які належать всьому російському народу.

Основними джерелами інформації про роль КДБ в СРСР становили представники еміграції, які на власній долі відчули "караючий меч" комуністичного режиму.

З падінням залізної завіси голоси українських та російських дисидентів, які вимагали повноцінного суду над комуністичною ідеологією та практикою, перестали бути актуальними для західного світу. Захід почав сприймати нові держави і насамперед, Росію як результат справжньої демократії.

Те, що процеси люстрації були втілені лише у країнах Балтії, свідчить - більша частка комуністичної та КГБістської еліти змогла не тільки адаптуватися у нових економічних умовах, а й примножити свої капітали і вплив.

Для України процеси "декагебізації" СБУ тільки починаються разом з початком роботи з викриття злочинної сутності комуністичного режиму. Водночас, лише після засудження практик знищення мирного населення та політичних опонентів органами ЧК-ОГПУ-НКВС-КГБ можна говорити про суттєве оновлення і самої української держави.

Процеси пов’язані з передачею влади від Бориса Єльцина до Володимира Путіна французька дослідниця пов’язує з посиленням ролі російських спецслужб у житті сучасної Росії. Зібравши величезний матеріал західних дослідників та небагатьох російських інтелектуалів, які намагаються донести правду про сучасний політичний режим в Російській Федерації, Елен Блан застерігає про появу нового типу суспільно-політичної реальності – homo cagebicus.

Найбільш показовою і знаною фігурою, яка підпадає під це визначення, є нинішній прем’єр-міністр РФ, який з моменту своїх перших публічних виступів став одним з найбільш послідовних оспівувачів міфів про гуманність каральних органів СРСР.

"Мої уявлення про КГБ сформувалися на основі романтичних оповідань про працю офіцерів розвідки. Я був, без жодного перебільшення, щасливим продуктом виховання радянського індивіда", - розповідає Путін.

Визнавши свою "совєтськість" Владімір Путін не тільки почав наново відроджувати практику широкого застосування карального апарату у політичних цілях, а й навіть взяв курс на "ресовєтізацію Росії".

У цього курсу були свої критики. Наприклад, вбита російська журналістка Анна Політковська: "Отже, знову пустили в хід неорадянські методи. Я не хочу повертатися в минуле, але Путін тягне мене, як і всю країну.... Я не люблю Путіна, бо народ, що спершу захоплювався його "сильною манерою", згодом став тремтіти перед ним, і то так, що поважає його безумовно й навіть думає, що ця повага щира…"

Велику увагу Елен Блан надає і спробам сучасної політичної еліти "Кремлянки" (спілка Кремля та Луб’янки) створити нову офіційну версію історії Росії та СРСР. У ній центральною відправною точкою є перемога у Другій Світовій війні, яка ніби скасовує існування систему ГУЛАГу та знищення цілих генерацій під наглядом Сталіна.

Дослідниця цитує з цього приводу історика Нікіту Петрова: "Кульмінаційною точка апології сталінізму – це "велика перемога" у війні проти нацистської Німеччини. В їхніх очах ця перемога виправдовує все… Війна і перемога! Звичайно, можна і далі живитися міфами. Це набагато простіше і зручніше, але це означає, що грунт для третього приходу Сталіна вже готовий".

Окреме місце у книзі Елен Блан посідає розслідування про діяльність КГБ (ФСБ) на території сучасної Європи. Ця діяльність допомогла здійснювати вплив на внутрішню та зовнішню політику цілого ряду країн ЄС.

Для українського читача, який став свідком скандалу пов’язаного з русинським з’їздом на Закарпатті та підтримкою сепаратистського руху фондом "Русский мир", заснованого за особистого наказу Володимира Путіна, буде цікавим огляд діяльності проросійських організацій у Франції: "Отож, ми бачимо, як виникає чимало французько-російських клубів, мовно-літературних або мовних товариств (іноді визнаних як суспільно корисних), осередків російської цивілізації та культури (деякими з них керують відомі агенти впливу), сумнівних контор закамуфльованих за привабливими вітринами".

Володіння російськими агентами впливу не тільки часткою кримінального бізнесу в ЄС, а й легальною нерухомістю та підприємствами, робить їх складовою європейської економіки та політики.

Залишається тільки уявляти, яким є вплив структур колишнього КГБ (ФСБ) в сучасній Україні, яка на відміну від країн ЄС, тільки проходить період свого становлення. На жаль, в Україні відсутні дослідження, які б показували, який відсоток офіцерів, інформаторів та таємних агентів КГБ став народними депутатами та іншою владною елітою.

Те, що суспільство не пройшло свого самоочищення та дало можливість реалізуватися українським послідовникам "залізного Фелікса" говорить про дивну "забудькуватість", яка межує з відвертим історичним невіглаством та неповагою до себе.

Блан вказує на викривлений зір західних лідерів, які дозволяють собі нехтувати реальною загрозою, яку становить не тільки агентура КГБ (ФСБ), а й нинішні лідери РФ. Вона наводить цікаві думки французького дослідника Тьєрі Волтона: "Людина КГБ, організації, прямо відповідальної за десятки мільйонів убивств, Володимир Путін дістав освіту в найкращій радянській школі – школі брехні, брутальності і цинізму.... Західні керівники не зможуть удавати подив, коли, вже обраний, він рушить на війну проти всіх вартостей, які дорогі нам, і то тільки тому, що вони не вміли застерегти його і вчасно дати відкоша".

Стаття-пересторога Збігнева Бжезинського від 1 липня 2009 року в Financial Times щодо перегорів Барака Обами з Володимиром Путіним є свідченням, що західний інтелектуальний та експертний світ починає знімати рожеві окуляри. Починає тверезо оцінювати можливості створення нової імперії під орудою органів КДБ (ФСБ). Залишається лише гадати, чи побачать це в Україні?

Автор: Станіслав ФЕДОРЧУК
Джерело: Новинар
Обговорити на форумі