Грошей і видовищ

Фестивальний рух в Україні має стати національною програмою, а не лихом його горе-організаторів. Це потенційний Клондайк, здатний істотно наповнити і скарбницю, і кишені співгромадян, пише арт-директор Олександр Чепіга.

Обличчям України може бути не тільки Юлія Тимошенко чи залізничний вокзал у Києві, а й музичний фестиваль, що відбувається у глибинці під Львовом. Мова йде про широко анонсовану подію - фестиваль Свірж. Туди повинні були приїхати відомі іноземні артисти, безліч вітчизняних музикантів - дійство обіцяло стати найгучнішою подією. Але всі очікування лопнули, як мильна бульбашка.

Найбільш прикро, що в якихось 300 км. від Свіржа і майже одночасно з ним (теж на початку серпня) в іншій пост-комуністичній країні - Угорщині - примудряються вже з десяток років проводити фестиваль міжнародного рівня. Мова йде про знаменитий Sziget, який щорічно відбувається на острові в Будапешті. Близько 50% його відвідувачів приїжджає з-за кордону, найбільше - з Німеччини, Великобританії та Франції.

Цього року хедлайнерами на Sziget були The Prodigy, Faith No More, Placebo, The Offspring, Fatboy Slim, Lily Allen. У минулому там виступали не менш знамениті Iron Maiden, REM, Babyshambles, Sex Pistols, Jamiroquai.

Я побував на обох фестивалях - і українському, і угорському - і на власні очі побачив не тільки те, чому музичне дійство на берегах Дунаю на голову вище львівського, але і чому Угорщина - частина об'єднаної Європи, а Україна - лише найближчий і далеко не найблагополучніший сусід ЄС.

35 га. фестивальної території та три доби насиченої програми в краю гір і озер на Львівщині стали ганьбою. Анонсованим світовим зіркам - лише двом, на відміну від сігетівського доброго десятка, - в організаторів не знайшлося грошей на проїзд. Так що Цезарія Евора, дізнавшись, що їй доведеться співати безкоштовно, в Свірж просто не приїхала. Без гонорарів залишилися багато заявлених українських музикантів, в числі яких були MadHeads XL, Плач Єремії, В. В., Esthetic Education. Боюся, цей факт відлякує їх від вітчизняних фестивалів, не кажучи вже про світові знаменитості.

На Sziget, заплативши 180 євро, ми отримали безперешкодний вхід і вихід на весь час проведення фестивалю, а разом з квитком - місце під табір. Більшість гостей тут живуть саме так: у наметах, пересувних кемпінгах і будинках на колесах.

Любителям комфорту може здатися, що жити в наметах це недостатньо зручно, але на Sziget це не так. Тут є все необхідне: душові з гарячою водою працюють цілодобово, величезна кількість біотуалетів щоденно чиститься і миється спецмашинами. Навіть для порівняння біокабінки Свіржа тут згадувати недоречно.

Вода на Свіржі була привезена і платна, роль душових кабін виконували армійські намети, в яких душ - це відро води на голову. По паркінгу на Свіржі бродили всі кому не лінь, а в Угорщині на в'їзді у всіх перевіряли документи.

З харчуванням схожа картина - в Будапешті на фестивалі всю їжу готували на місці, і вона була справді різноманітною. У нас, на Свіржі, стояли черги за головним блюдом - шашликом.

Sziget - це банкомати, пристрої для зарядки мобільних, інтернет, рятувальники, швидка допомога і відділення поліції - все стаціонарно. І точки "знайшов-втратив", камери схову, інформаційні стенди, і багато іншого з того, що полегшує життя. Свірж - це свобода, не обмежена найменшим комфортом.

Зрозуміло, що в Україні складніше з грошима, - принаймні це, на думку наших можновладців, найголовніша і чи не єдина причина всіх вітчизняних невдач. Але Угорщина теж не найбагатша держава Європи, яку до того ж добряче торкнулася криза. Проте вона - живий приклад того, що музичний фестиваль цілком може сам себе окупати, більше того - приносити гроші.

Крім продажу квитків, безпосередньої реклами основних спонсорів, на Sziget працює митниця - з собою не можна приносити ані сигарет, ані спиртного, в тому числі пива, ні навіть коли. Все це є в необмеженій кількості на острові і регулярно підвозиться.

Поїсти можна в будь-якій точці громадського харчування, яких представлено безліч. Бокал фірмового пива Dreher на острові коштує 450 форинтів. Такий же келих у кафе в Будапешті обійдеться в 680. Крім того, працюють суперстори музичної і фестивальної атрибутики, сувенірні лавки і атракціони на зразок величезного банджо на підйомному крані. І людям не сумно, і грошенята рікою.

Повертаючись до України ідеальним європейським автобаном, я з тугою долав останні кілометри. Фестиваль Sziget приносить величезні гроші - як організаторам, так і до державної скарбниці. За десять років існування він став по-справжньому національним продуктом, який не тільки підвищує престиж країни, а й безпосередньо інтегрує її у світове співтовариство.

В Україні є всі умови, щоб спорудити щось подібне. Глобальна наша проблема не в місці проведення і навіть не в грошах, а в тому, що відповідальність за фестивалі повинна лежати і на їх організаторах, і на держструктурах. Адже кожен із заходів з прибутковості може перетворитися чи не в горезвісне Євро-2012, а в найгіршому випадку - в Євробачення.

Але поки що мені важко уявити, щоб Укрзалізниця повернула половину грошей за квитки гостям фестивалю - як це зробив угорський авіаперевізник Malév для всіх гостей Sziget. Або щоб працівник ДАІ з проханням переглянути документи звернувся до мене англійською.

Імідж країни формується з того, що ми про неї чуємо і бачимо, тих людей, яких зустрічаємо, з якими спілкуємося. Чим більше будуть до нас їздити гості, чим більш доступною і відкритою буде країна, тим швидше ми станемо Європою - не на словах, а на ділі. І тоді, можливо, я більше не почую від симпатичної француженки: "Україна? А-а-а, це десь на сході ..." , повідомляє Новинар.

Обговорити на форумі