Івано-Франківськ: Друге кохання Івана Франка

153-тю річницю від дня народження Івана Франка відзначатиме місто, що носить його ім’я. Біля пам’ятника Каменяреві відбудеться віче, в обласній науковій бібліотеці імені Івана Франка будуть презентовані дві книги: "Франкіана Богдана Лепкого" та "Іван Франко. Бібліографічна спадщина, збірник праць і матеріалів" львівського франкознавця Марії Вальо.

Вшановуватимуть поета і письменника, філософа і громадсько-політичного діяча, бунтівника і "будителя дум". А ще він був щирим ліриком. Саме в колишньому Станіславі Іван Франко зустрів своє друге кохання.

Цвітко осінняя,
Бита сльозою, –
Чом тяжкий мені
Жаль за тобою?
Стрівши мельком тебе
На своїм пути,
Чом же не можу я
Тебе забути?..

Цю пісню на слова Івана Франка прикарпатський композитор, учень Анатолія Кос-Анатольського Богдан Шиптур вважає однією з найкращих у своєму доробку. Він каже, що створив її на одному подиху, після одного з відвідань старого станіславського цвинтаря.

"Я якось читав книжку "Тричі мені являлася любов", є там і про Юзефу Дзвонковську. Вона була похована на цвинтарі позаду нашого театру. Я це знав. І якраз бачив ту картину, як трактор, бульдозер їхав і рівняв ті могили. Там і січові стрільці були поховані. Це все рівнялося з землею. Мені було прикро і боляче", – пригадує композитор.

Явилась друга – гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.

Так писав Іван Франко про своє друге кохання, яке зустрів у Станіславі, як називався колись Івано-Франківськ. Юзефа Дзвонковська була полькою, сестрою гімназійного товариша. Шляхетна панянка з відомих родин Дзвонковських і Дескурів, що відзначилися у польських повстаннях, виявляла прихильність до революційних ідей, а згодом стала народною вчителькою.

27-річний Іван Франко написав листа до Антоніни Дзвонковської, матері Юзефи, з проханням "о руку і серце" її доньки. Отримав відмову. І нині у дослідників нема однозначної відповіді: чому? Історик, краєзнавець Михайло Головатий вважає, що через різницю в походженні.

"Можемо говорити, що велике почуття у Юзефи до Франка навряд чи було, хоча вона йому симпатизувала, пише про це в листах і в товаристві говорила. І в той же час прохоплювалася в неї думка: "а не вийду за цього рудого". Боюсь все-таки, що шляхетське положення переважило", – вважає історик.

"Квітка осінняя, квітка бліда". Злі язики говорили: чи то пара гоноровій польці рудий мужик? Та була ще одна причина тієї відмови – невиліковна хвороба. "Вона зреклася від нього заради нього. Він зробив би так само", – писав Роман Горак у книзі "Тричі мені являлася любов". Такої ж думки дотримується відомий прикарпатський історик, академік Володимир Грабовецький. Він каже, що Юзефа знала: через сухоти довго не проживе.

"Вона вже відчувала, що відходить із цього світу, і не хотіла такому генієві заступати дорогу. Вона вірила в Франка, їй подобалась його творчість. А після того вона і скоро померла", – каже вчений.

Юзефа Дзвонковська прожила неповних 30 років. У травні 1892 року вона померла від туберкульозу. Поет їй присвятив кілька віршів і оповідань.

Коли в 70-х роках минулого століття старий цвинтар у центрі Івано-Франківська перетворили на сквер, представники інтелігенції просили зберегти 24 могили, серед яких і Юзефину. Тоді її не залишили. Лише у рік 150-річного ювілею Каменяра спільними силами мерії і місцевого польського товариства на місці могили поставити плиту.

…У робочому кабінеті Івана Франка висів портрет "Дівчина з маком у волоссі". Припускають, що на ньому зображена Юзефа Дзвонковська, повідомляє Радіо Свобода.

Обговорити на форумі