Солодке свято по-бойківськи (фото)

У прикарпатському місті Долина відбулося "Свято бойківського меду". Понад півсотні пасічників з Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей представили свою продукцію на огляд і на продаж за мінімальними цінами.

...Тоненька цівка пахучої солодкої рідини липового, гречаного, різнотравного та ще з десятка інших сортів медку бентежать нюх. У повітрі разом із запахом квітів та літа, спогади про дитинство, бабусині медівнички та велику булку з медом. А на центральній площі Долини шумить медова торговиця. Майже у кожному наметі—ікони святих Зосими і Саватія, покровителів бджіл. За народними переказами, вони у своїх посохах привезли цих комах з Єгипту. Здавна пасічники молилися святим, аби захистив їхні вулики від пожежі, а комах від мору. Від діда-прадіда збергіся звичай ставити іконки із зображенням святих на пасіці біля кожного вулика

Колоритні вусаті пасічники у солом’яних брилях вже виставили на показ та продаж банки, баночки та бідони. За півлітри солодкого смаколика просять 30 гривень. "Якщо порівняти з тим, скільки ми щодня тратимо на горілку і цигарки -- це недорого,--мовлять миловиді ґаздиньки пасічників, які разом зі своїми чоловіками пригощають усіх охочих різними сортами меду та нахвалюють продукти бджільництва. –Та й від меду вам тільки здоров’я додасться, а що від тієї отрути?".

Чимало покупців купляють мед з лікувальною метою "Апітерапія (медолікування -- авт.) є приблизно уп’ятеро дешевша, аніж лікування новомодними лікарськими препаратами,--кажуть сестри Похмурські зі Львова. – Медичний досвід століть та сучасні науковці доказали, що продуктами бджільництва можна успішно лікувати сотні хвороб. Ось і незабаром настане холод, а мед для профілактики простудних захворювань, особливо дітям та старшим людям, - те, що треба.

Варто з’їдати щодня хоча б 50 грамів меду,--і про носовички та кашель ви назавжди забудете. Мед використовують і для закапування очей, інгаляцій, лікуваня опіків, новоутворень, жіночих хворі біт ін. З нього роблять суміші, мазі, компреси і такі модні для сучасних красунь ванни". Сетри Похмурські, продаючи цілющі медові бальзами, тут же надавали медичні консультації, радили як вживати той чи інший медовий препарат.

Гості зі інших областей приглядаються до різноманітних вуликів та спеціального реманенту. А також торгуються за бджоломатки карпатської породи з племінної пасіки "Карпатська бджола", що у місті Калуші. "Цей рік був не особливо вдалим для нас, - з гіркотою розповідають пасічники з львівського Яворова.- Через негоду ми не змогли привезти на Прикарпаття свою продукцію, а тепер приїхали до вас за досвідом та плідними бджоломатками".

Чи не найбільший натовп збирався біля наметів з питними медами, медовухою, медовими винами та квасом. Пасічники кажуть, що ці напої й алкоголем назвати важко, адже ще з часів давньої Руси-України нашим воїнам і князям питні меди додавали не тільки хорошого настрою, але й сили. Нині майже кожен бджільник знає як приготувати такий напій, адже робиться він тільки на основі натурального меду. "Колись таке молодим та гостям на весіллях давали ще наші пращури в часи Київської Русі,--підмморгуючи, кажуть пасічники з Осмолодського лісового господарства Рожнятівського району на Івано-Франківщині. - Ще тоді було відомо, що цей хмільний напиток не може шкідливо впливати на здоров’я. Тому й діти родилися здоровими й сильними".

Нині питним медом називають не тільки напій, виготовлений з меду шляхом бродіння, але й різні медові настоянки чи просто горілку, в яку додали продукт бджолярства. Ось і складається неправильне уявлення про питні меди. З давніх-давен цей напій вважався священним сакральним, обрядовим. Секрети його виготовлення були відомі обмеженому колу людей. Хоча при самому процесі варіння були присутні чимало людей. Так мед гуртував громаду. Зліплював у єдності дій і думок.

Також питний мед використовувався під час релігійних обрядів. Та й зараз люди, які визнають РУН-віру, часто послуговуються питними медами при обрядодіяннях, продовжуючи традицію пращурів. У козацькі часи, коли ще не була відома горілка, медоваріння набуло великого значення. Особливо полюбляла його українська, польська та литовська шляхта. Занепадати медоваріння почало у 17 столітті через завезення горілки.

У Долині запевняли, що справжній питний мед виготовити кожен охочий таки не зможе. Щоправда процес буде легшим для тих, хто вміє добре робити вина. Адже все базується на процесі бродіння меду або його розчину на воді. До речі, спирту сюди майже не додають. Води також треба додавати обережно, бо саме це співвідношення впливає на смак, міцність та й навіть вартість напою. Чим більше меду, тим міцнішим та солодшим виходить напій. Найкраще коли на одну частину меду припадає півтори частки води. Такий напій ще називають королівським, бо саме такі меди колись варили для вінценосних осіб. Чим менше меду, тим більше в напої спирту, на який перетворюється фруктоза та глюкоза

Щодо води, то краще для майбутнього напою додавати джерельну, збагачену мінералами. У давнину для питних медів брали воду із чудодійних джерел біля церков та монастирів, де були чудодійні ікони. І це аж ніяк не вважалося гріхом, бо ж напій був природним і чистим. Звісно, бувало, що хтось міг і хильнути зайвого. Але від похмілля не мучився. Та й в монастирях питний мед також часто варили. У Європі й досі існує така традиція.

До напою можна додавати різні прянощі: цинамон, ванілін, пелюстки троянд, м’яту, мигдаль, лимон, апельсинову шкірку, гвоздику, імбир та цілющі трави. Які? Фірмова таємниця кожного медовара. "Щоб приготувати оцей запашний напій, треба мати терпіння, - мовлять пасічники.—воду з медом заливають у бочки, кілька місяців там усе бродить, а потім може від пів то десяти років відстоюватися. Чим довше, тим краще". А насамкінець кожен пасічник бажав всім, хто завітав на свято, солодкого, медового життя.







Автор: Галина ПЛУГАТОР, Долина для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі