Кому – щит, кому – меч

До вежі зброяра Андрія Кліща нас привів його товариш Славко Полятинчук. Обидва кам’янчанини належать до категорії творчих людей, без яких важко уявити сучасний Кам’янець-Подільський.

І не лише тому, що люблять і знають своє місто, а тому що живуть вільно, цікаво й наповнено, пробуючи себе у різних напрямках. Андрій - художник по металу, коваль, але охоче вправляється у різьбі по каменю, ліпить, рисує графіку, створює інтер’єри… Зброярство – лише один з проявів його таланту.

...Пізнього вечора йдемо до вежі Різницької по коліна у високій траві, у вечірній росі. У прорізі брами у теплому світлі нас чекає господар – його сигарета блимає червоним у руці. Інших номерів будинків, як і самих будинків, на вулиці Вали більше немає, вони всі залишилися вище. Тут, на березі Смотрича, – лише вежа. Вона - і майстерня з кузнею, і музей, і оселя, в якій можна жити. Все тут дозволяється рухати, усіма речами бавитися. Чим гості й зловживають радісно, як діти.

Цього літа в Андрія був "турецький період". Він виготовляв (реконструював) обладунки воїнів-турків. Усе – за старими технологіями. Таким було замовлення для інтер’єру ресторану. "Як ми відмовлятимемося – тоді китайці зроблять", – жартує Андрій.

Андрій Кліщ живе в своє задоволення, за власним висловлюванням, "трошки несерйозно". І коло його спілкування – такі ж художники, як він. Коли збираються разом (і мене того навчили), обов’язково піднімають чарку "за БТП" – безперервний творчий процес.

Для Андрія Кліща найцікавіше – процес творчості, а не результат. Найбільше задоволення – коли щось у процесі виходить, а згодом викликає емоції.

Майстра постійно кличуть на різні міжнародні симпозіуми та фестивалі – весь рік міг би їздити, але мусить відмовлятися, бо коли ж тоді працювати?.. "Ви коваль…", – почала було я. "Коваль – звучить гордо, - відповів Андрій, - я не рівняюся з ковалями, які працюють у кузні з ранку до ночі. Розпиляюся, роблю різне, беруся за одне, за інше… Я просто художник, який щоразу робить лише те, що йому цікаво".

Автор: Галина ВДОВИЧЕНКО, "Високий замок"
Обговорити на форумі