Весілля з гуцульським розмахом!(фото)

Колесо часу за останнє століття все набирає і набирає обертів. Всі намагаються встигнути за його плином. В цих перегонах ми, українці, багато втрачаємо (більше, ніж здобуваємо). Традиції та звичаї – це те, що ідентифікує нас як націю. Гуцули про це не забувають та кожну подію святкують за всіма правилами, незважаючи ні на яку кризу. Весілля на 600 осіб – слабо?

При запрошенні на весілля обережно поцікавилася яким воно має бути і почула у відповідь: "З гуцульським розмахом!". Тоді я так і не зрозуміла, що означає цей термін. Завітавши у п’ятницю на "колачі" (так називається цей день) в село Микитинці що на Косівщині, відразу зрозуміла, що на мене чекає щось грандіозне. Цей день був початком весілля, а людей вже було стільки, що склалося враження, ніби свято у розпалі.

Знаменна подія прийшла у родину Іванюків. Батьки Михайло та Любов віддавали свою квіточку-донечку Святославу заміж за хлопця із сусіднього села Спас. Тато хотів, щоб це свято торкнулося всіх родичів, друзів, знайомих і врешті-решт їх назбиралося 600! "Це в нас перше весілля і ми лише тренуємося, а наступне буде ще кращим (мова йде про молодшу доньку), – тішиться щасливий батько. – Треба, щоб це свято було для всього села! "

Дружки вбирали каблуку над ворітьми, кухарки бігали, наче обпечені, а дітлахи лише видивлялися де б шкоду зробити. Загалом весільний дух вже був присутній. Дуже цікавими виявилися місцеві звичаї. Тато і мама крутили голубці і скільки накрутять, стільки і внуків будуть мати. Молодому подружжю багато роботи накрутили батьки – хочуть шістьох внуків. Далі починаються заводини, тобто запрошують газдинь до гарно прикрашеного столу, щоб ті шили квіти та співали жалібних весільних пісень. Перші рухи голки виконували самі батьки і дуже довгою ниткою, тому що не можна брати кілька шматків, тому що доля одна і ні в якому разі не можна переривати її. Між тим наречена розтанцьовувала з усіма родичами та друзями гуцулку, це зайняло більше півгодини часу. Святослава в цей день була вбрана досить по-сучасному. Вже ближче до півночі приїхав молодий з дружбами і привезли деревце, яке вся родина вбрала. Цей день закінчився відвідинами нареченою своєї нової родини з колачами та подарунком для нареченого. А танцювальні площадки вже випробовувалися енергійною молоддю.

Наступного ранку Святослава одяглася у звичне біле вбрання та засяяла, наче зіронька... Батьки та сестра не приховували сліз радості. Перед тим, як відправити своє чадо до РАГСу та церкви, батьки благословили доньку, а мати вшивала у волосся квіти, що напередодні шили жінки.

Зустріч з молодих відбулася безпосередньо перед входом до місцевого Будинку Культури, де їх і офіційно оголосили новоспеченим подружжям. Там лунали і звичні слова про спільну життєву стежину, і про лебедину вірність. Через дорогу перейшли і вже в Божому Храмі повінчалися. Церква надзвичайно гарна, тепла і проста.

Потім багато фото на пам’ять, багато вітань. Молодята до вечора вже були досить втомленими, тому що попередній вечір вдався на славу і полягали всі спати під ранок. Близько дев’ятої вечора почали сходитися гості і вітання молода сім’я приймала аж до півночі. Застілля потішило різноманітною смакотою, а музики запальними танцями. Щоправда шкода, що більшість пісень лунало російською мовою. Ми ж маємо такі чудові українські пісні. Та молоді було все рівно, веселилися до восьмої ранку, а там вже на зміну і люди поважного віку підійшли.

В неділю все було спочатку. Подбавши за худобу, люди почали сходитися ввечері, а гомінка музика кликала до себе молодь, як метелика на світло. Не обійшлося без оригінальних звичаїв цієї ночі. О третій годині ночі вся родина прийшла на повницю, тобто обдаровували молоду пару. Святослава у свою чергу також давала кожному подарунок від себе.

Ще пізніше приїхав молодий з дружбами і здійснювався викуп коханої та її дружок. Навколо попри глуху ніч лунав сміх та жарти. Потім всі події перемістилися в палатку, де танцювали найстійкіші, а таких виявилося, на мій подив, дуже багато. Молодята традиційно затанцювали перший танець. Дружби улесливо залицялися до своїх красунь-дружок. Мало-помалу розвиднілося і о сьомій ранку в понеділок процесія з молодятами рушила до Спасу, де з нареченої Святослава перетворилася в молодичку. Свекруха зняла фату та заплела у волосся невістки гроші, щоб постійно були в хаті, і зав’язала хустку, яка так до лиця молодій господині. Найзворушливішим моментом, як завжди, було прощання Святослави з фатою, яка є символом закінчення дівування та розтанцювування з нею з усіма присутніми незаміжніми дівчатами, щоб швидше вийти заміж. Із західних фільмів перебрали також традицію кидання весільного букету. Коли ловили дівчата перепустку в заміжнє життя, то не шкодували останніх сил, щоб дотягтися до омріяного букету.

Скажу по правді, що це весілля мені запам’ятається на дуже довго, тому що стільки часу підряд я ще не веселилася і такої втоми давно не відчувала. Для такої події треба ретельно морально готуватися, відсипатися та набиратися сил. Весілля з гуцульським розмахом вимагає і гуцульського здоров’я.







Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі