Ольга Руданець: Ця книга не про Дмитра Гладуняка, вона – про всіх вас!

На Спаса, коли Коломия відзначала своє храмове свято, у Печеніжині відбувалась презентація книги члена Національної спілки письменників, заслуженого працівника культури України Василя Стефака "Барви високої долі".

Як зазначено у передмові, "повість є спробою письменника на прикладах доль, життєвих позицій і перипетій конкретних людей – Дмитра Гладуняка та його оточення – намалювати колективний портрет нашого сучасника… який і в умовах малопридатних для нормального творчого життя зумів не лише реалізувати себе, як особистість, а й стати взірцем для багатьох із нашого та молодшого поколінь".

Презентація стала справжнім родинним святом, на яке зійшлися друзі, рідні, знайомі, всі, хто шанує і схиляється перед головним персонажем книги Дмитром Гладуняком. Адже вихід художньо-документальної повісті був приурочений якраз до 60-річного ювілею пана Дмитра. Шкода, що зал селищної бібліотеки не міг умістити всіх бажаючих потрапити на урочистості, бо в Печеніжині, та й не тільки там, є багато людей, які могли б сказати на адресу ювіляра щирі слова подяки і шани.

Почав урочистості місцевий настоятель отець Михаїл Коржинський. Він наголосив на тому, що ювіляр кожну справу робить із Богом у серці, тож добре би було, аби ця книга запалювала й інших на добро і людяність. Також священик відзначив величезну офіру, яку Дмитро Гладуняк зробив церковним храмам і в рідному селищі, і в інших селах району.

Вірш "Барви високої долі" присвятила ювілярові Ольга РуданецЬ, голова Конгресу української інтелігенції Коломийщини. У своєму вітальному слові пані Оля зазначила, що видана книга не тільки суто про Дмитра Гладуняка, а насамперед про час і людей, які з ним живуть і працюють, які можуть впізнати себе на світлинах, котрими щедро ілюстрована книга. Зрештою, давно пора навчитись віддавати людям заслужену шану при житті, коли вони можуть це чути і відчувати свою зреалізованість .

Добрі, щирі слова адресували Дмитру Гладуняку його учителі, земляки, друзі. Колеги. Місцеві молодиці співали для ювіляра давніх українських пісень, у яких він дуже кохається змалку. Найбільш зворушливо звертались до Дмитра Васильовича старійшини селища, члени громадського товариства "Штрамаки", яким уже далеко за 80 років. Адресували йому пошану і куми – Іван Шовковий та Василь Мацьків, увесь зал разом із ювіляром співав "Літа минають…"

На завершення теплої і щирої зустрічі Дмитро Гладуняк подарував усім щойно видану книгу, презентував нове видання також для дорослої і дитячої селищних бібліотек, для тутешнього музею, школи і школи-інтернату. На пам'ять усі сфотографувались – для нової книги, - як казав Дмитро Васильович, бо у заключному слові зізнався: не вірю, що вже 60, маю багато задумів і планів, досі вчуся і пізнаю нове, ніколи не говорю про роботу в минулому часі – бо мислю тільки майбутнім. Такий оптимізм і віра в себе можливі тільки у глибоко духовних людей. Дмитро Васильович усім завдячує Богові – і це додає йому і сил, і наснаги до життя. Направду, побільше б таких людей…



Автор: Магда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі