Юлія Тимошенко - Віктор Пінчук: "Сокира війни" зарита

Віктор Пінчук – третій, після Петра Порошенка та Віктора Балоги, затятий ворог Юлії Тимошенко, з яким вона уклала неформальний передвиборчий пакт про примирення.

Стосунки Пінчука та Тимошенко мають глибоке коріння – з 1994 по 1995 вони були партнерами в корпорації "Содружество", яка займалася поставками газу з Туркменістану.

Їхні відносини були дружніми, а чоловік Тимошенко Олександр навіть вчився з Пінчуком в одній школі. І коли в березні 1995-го Тимошенко заарештували за контрабанду валюти в аеропорту міста Запоріжжя, Пінчук особисто їздив її визволяти.

Але спільний бізнес, патронований Павлом Лазаренком, проіснував менше року, після чого був тривалий процес розлучення.

Пінчук і Тимошенко не могли поділити спільно нажите майно – наприклад, фірма з обробки граніту "Беютага", в яку активно інвестував Пінчук, зрештою відійшла до Тимошенко.

Особливої напруги стосунки набули в 2001 році, коли Тимошенко опинилася в слідчому ізоляторі. Винуватцем цього вона вважала Леоніда Кучму, а її гнів автоматично поширювався і на президентського зятя.

Апогей конфлікту Тимошенко і Пінчука – 2005 рік. Тоді вона, будучи прем’єром, спробувала реприватизувати Нікопольський завод феросплавів, який Пінчук придбав за смішні гроші в передостанній рік президентства Кучми.

"Незважаючи на стогони і соплі Пінчука, НЗФ буде повернуто в державну власність", - обіцяла Тимошенко.

Тоді вона знайшла підтримку в Ігоря Коломойського, який через суди намагався забрати НЗФ у Пінчука. На боці зятя Кучми виступав Петро Порошенко. Пристрасті вирували все літо та виплеснулися в так званий "нікопольський майдан", на якому лунало соло Інни Богословської.

Нинішній лідер фракції Литвина Ігор Шаров розповідав, що намагався в 2005 виступити посередником між Тимошенко і Пінчуком.

"Якось я привів Пінчука до неї на переговори. Намагався їх помирити. Але це завершилося ледь не бійкою, мені довелося їх рознімати", - пригадує Шаров.

Ударом для Тимошенко стала домовленість Пінчука і Коломойського про спільне управління Нікопольським заводом феросплавів. Після цього вона втратила шанси забрати НЗФ під контроль держави.

А після повторного призначення Тимошенко прем’єр-міністром почався непомітний для широкого загалу процес зближення з зятем Кучми.

Щойно Тимошенко прийшла в уряд, на одному з найперших засідань вона збиралася скасувати постанову Януковича про забезпечення електроенергією заводу "Дніпросталь", який Пінчук будує в Дніпропетровську. Частину зобов’язань у цьому проекті брала на себе держава.

Але негативне для Пінчука питання було знято з урядового розгляду... на рік. І зрештою колишні вороги знайшли компроміс. Тимошенко не пішла, як вона часто робить, шляхом простого скасування постанови Януковича – вона підписала нову постанову, що задовольняла як її, так і Пінчука.

Крім того, на початку другого прем’єрського терміну Тимошенко була сповнена рішучості забрати в Пінчука 154 гектари лісу за Конча-Заспою, де він розмістив свою резиденцію під виглядом "реабілітаційно-оздоровчого комплексу".

Однак питання зав'язло в судах, і Тимошенко до нього більше не поверталася. Хоча у принципових конфліктах вона не припиняє боротьбу навіть у більш безвихідних ситуаціях.

Хоча Пінчук не приховує своїх симпатій до Яценюка, але і з Тимошенко він знайшов взаємовигідний інтерес.

Тимошенко потрібен був доступ до телеканалів, а Пінчуку – гарантії недоторканості його бізнесу в разі обрання її президентом.

Контактором від імені Тимошенко з Віктором Пінчуком є Олександр Абдуллін – заступник лідера фракції БЮТ, керівник агітаційно-пропагандистського напрямку.

Окрім товариських стосунків з самим Пінчуком, він є кумом Олени Франчук.

Абдуллін також дружить з Юлією Чеботарьовою, яка є другою особою в управляючій компанії Пінчука EastOne.

Абдуллін – не єдина ланка, яка пов'язує Тимошенко і Пінчука.

На останніх виборах за списком БЮТ депутаткою стала Олена Кондратюк – дружина Олександра Богуцького, який є не лише гендиректором каналу ICTV, а керує всім теле-холдингом Пінчука.

Олена Кондратюк, у свою чергу, до обрання в парламент працювала в піар-агенції "Радник", яка належить Миколі Баграєву – ще одному неформальному каналу між Тимошенко і Пінчуком.

аграєв – також депутат від блоку Тимошенко – разом із зятем Кучми є акціонером музичного каналу М1 та низки радіостанцій.

Зараз, на відміну від першого прем’єрського пришестя Тимошенко, для неї на телебаченні Пінчука немає жодних обмежень.

Вона регулярно з'являється в ефірі, а журналісти не лише узгоджують з прес-службою запитання, які пролунають до Тимошенко, а навіть на прохання Кабміну видаляють недоречні теми розмови.

Так, з початку 2009 вона вже чотири рази мала великий ефір на ICTV. Жоден інший канал не отримував такої прихильності Тимошенко.

Примирення Тимошенко з Пінчуком має стане явним у наприкінці вересня. Тоді відбуватиметься ялтинська конференція YES, яку зять Кучми щороку збирає в Лівадійському палаці. Очікується, що цього разу Тимошенко вперше прибуде на захід.

Нова сторінка в стосунках Тимошенко і Пінчука – це ще одне підтвердження, що весь праведний гнів, який лідер БЮТ виливає на своїх опонентів, не слід сприймати серйозно.

Багато хто пам’ятає про конфлікт Тимошенко з Петром Порошенком, з демонічної постаті якого починався і закінчувався кожний брифінг за часів її першого прем’єрства.

Коли Тимошенко відправили у відставку, вона не обмежувала себе в красномовстві та образливих зворотах, розповідаючи про Порошенка. "...Петро Олексійович забіг без будь-якого запрошення, без будь-якого стуку, весь у соплях і сльозах, і він почав кричати, що тільки що з нього зняли депутатство".

А рівно через три роки на святкуванні ювілею "5 каналу" Тимошенко було не впізнати: "Якщо подивитися, хто зараз ближче до мене, знаковий, то не можна не згадати мого найближчого друга, партнера, соратника. Петро Олексійович, мені зараз біля вас приємно, зручно, тепло..."

Як підсумок, сьогодні "5 канал" безвідмовно транслює прес-конференції Тимошенко, а Порошенко зробив все можливе для збереження Тимошенко прем’єр-міністром восени минулого року. Сам він теж ледь не опинився віце-прем'єром в її уряді.

Інший приклад – Віктор Балога, який був втіленням вселенського зла протягом її другого прем’єрства. У свою чергу, він навіть звинувачував Тимошенко в організації замаху на його персону.

Але після відставки Балоги з посади глави секретаріату сталося неймовірне для тих, хто уважно слухав брифінги Тимошенко. З ворога Балога перетворився на союзника – відразу після того, як почав переговори про підтримку Тимошенко з боку депутатів "Єдиного центру".

Як підсумок – зізнання Тимошенко про те, що вона помилилася адресою, коли ліпила "злого демона".

"Балога пішов, а політика секретаріату не змінилася. Президенту кожного разу свої чорні думки і чорні дії вдавалося перекладати на своїх помічників, керівників секретаріату. Тому я зайвий раз думаю: можливо, справа не в Балозі, не в Порошенку, не в Мартиненку, а в самому президенті", - заявила Тимошенко.

Так само швидко і непомітно Тимошенко скасувала свою догану, яку оголосила наміснику Балоги на посаді губернатора Закарпатської області Олегу Гаваші.

І, можливо, через років п’ять Дмитро Фірташ так само буде реабілітований Тимошенко, а читачам доведеться лише переглядати архіви, щоб переконатися, що їм все це не привиділося, повідомляє Українська правда.

Обговорити на форумі