Дитина – найкраща новина

Ця повчальна історія допоможе багатьом жінкам, яким лікарі настирливо радять зробити аборт. Галина Чорновус із обласного центру – економіст, мати трьох дітей. Коли завагітніла втретє, медики поклали жорстокий діагноз: дитина може народитись без ручки, без ніжки – бути інвалідом. Та й щодо життя матері лікарі не давали гарантії. Але п. Галина вирішила, що ні в якому разі не вчинить гріха.

— Який діагноз вам поставили лікарі? І що вони вам радили?
— Гепатит-С або по-простому розлад печінки. З таким діагнозом в Україні не народжують. Проте я не сумнівалась ні на хвилину, що народжуватиму дитину. Лікарі пропонували зробити аборт, аргументували, що діти з таким діагнозом родяться неповноцінними, довго не живуть. Але я сказала, що з релігійних міркувань на такий жахливий крок не піду.

— Як ви жили після того, як довідались, що ви смертельно хвора?
— Ця ситуація змусила мене переглянути своє життя. До того часу я сповідалась лише раз на рік. Після того вся родина (чоловік, син, дочка, батьки, навіть друзі, сусіди) почали часто ходити до Сповіді та Причастя. Раніше я не бачила своїх гріхів, аж тоді мені відкрились очі.

— Що вам радили робити рідні, друзі?
— Чужі люди казали робити аборт, пожаліти себе, дітей, чоловіка. Тільки найближча родина мене підтримувала. Синові тоді був 21 рік, дочці – 15. Коли я їм сповістила, що вагітна, син відповів, що кращої звістки за останній час у родині не було. Звісно, усі дуже хвилювались за мене. Одного разу я ввійшла в кімнату до сина, а він плаче.

— Мамо, як ми будемо жити, як ти помреш?

— А як ти вважаєш, як краще? Вбити дитину, чи дивитись з неба, як вона росте в оточенні люблячого батька, брата, сестри.

— Я побачила іншу сторону медалі. Мої діти – виховані і відповідальні. На них можна буде покластися. Ми дуже згуртувались. Син приїздив з Києва вранці і питав: "В якій годині Служба Божа, щоб я посповідався?" Пізніше я довідалась, що він жертвував усі Причастя за майбутню дитину.

— Чи мали ви духовну підтримку від духовенства?
— Один священик мені якось сказав: "Раз усі хочуть знищити вашу дитину, значить вона дуже потрібна Богові. Господь вибирає Собі воїна, який може перервати родовий гріх". Тоді я зрозуміла, що на мене покладається особлива місія. Ці слова давали мені сили жити і боротися.

— Упродовж всієї вагітності ви відвідували багато прощ. Що вони вам дали?
— Якось мені приснився сон. Багато голосів мені кричать: "Тільки розп’яття тебе спасе". Я тоді ще не знала його цінності. Моя подруга подзвонила і сказала, що записала мене на прощу у Глиняни. Але чомусь сказала: "Тобі може щось не давати поїхати туди". Я здивувалась, бо ніхто не міг мені перешкодити. Це був третій місяць вагітності. Уночі у мене почались такі сильні болі, як родові схватки. Тоді я почала молитись: "Пресвяте серце Ісусове, будь зі мною". Після восьмого разу, болі стихли і я заснула.

Потім ми побували в Унівському монастирі. Я обійшла кожну могилу на старому цвинтарі, де поховані монахи. У кожного ченця попросила допомоги. Часто бували у Страдчі, де моляться сильну молитву за розірвання родових проклять і гріхів. Уся родина дуже багато молилась. Якось у Страдчі на рівній дорозі я впала просто на живіт. Це був шостий з половиною місяць вагітності. В той момент я подумала: "Жертвую цей біль за душі в чистилищі". Вся родина розхвилювалась за мене. А я зовсім не відчула болю. Ніяких загострень не було, нічого не заболіло.

— Знаю, що ви по-особливому ставитесь до свяченої води...
— Одного разу у чоловіка був високий тиск. В лікарні тиск збили аж забагато. Він прийшов додому. Добре себе почував. Раптом дивлюсь, а він біліє. З рота пішла піна, очі вирячились. Я довго не думала, взяла збанок зі свяченою водою і вилила йому на голову. Він після того аж скрикнув. Було враження, що душа повернулась до тіла. А до того вже сповзав із крісла, підборіддя синіло. Потім я дізналась, що тім’я – це місце, де є сильний зв’язок із Богом.

— А що то за історія із натільним хрестиком?
— Чоловік їхав три рази в інше місто, щоб продати машину і повертався ні з чим. Я просила його взяти із собою маленький хрестик-розп’яття, але він кожного разу забував. Коли їхав четвертий раз я поклала хрестик в ліву кишеню піджака.

Коли чоловік повернувся, то перше, що сказав такі слова: "Розп’яття мене врятувало". А потім розповів, що вночі за рулем задрімав. І раптом чує в серці дуже сильний біль, ніби щось коле. Відкриває очі, а на нього мчить вантажівка. Він лише встиг вивернути руль, відразу з’їхав з траси і заснув. А тоді знайшов розп’яття в кишені, в області серця.

– І кого ж ви народили?
– Це дівчинка. Ми всі її дуже любимо. Вдячні Богові за неї. Ця дитинка здружила нашу родину. Я би радила усім жінкам, яким лікарі радять робити аборт, не слухати їх, а молитись. Дитина – це велика радість, благословення.

Автор: Оля ЦЕКЛІНСЬКА
Обговорити на форумі