Поети не вмирають, або 71-ий Тарасовий серпень

20 серпня нашому краянину, відомому українському поетові, дисидентові, лауреатові Національної премії ім. Тараса Шевченка виповнилось би 71 рік. Народився він 1938 року в гуцульському селі Уторопи Косовського району. У сім’ї він був третьою дитиною, виростав із місцевих пісень і легенд.

Уже в третьому класі декламував свої вірші близьким і однокласникам. Після закінчення семирічки у своєму рідному селі, продовжив навчання у Яблунівській середній школі. Після закінчення школи Тарас Мельничук почав працювати коректором у Яблунівській районній газеті "Прапор перемоги". Згодом доля закинула в республіку Комі, де працював лісорубом, далі – на Донбас. 1958 року Тарас Мельничук стає студентом Чернівецького університету, де провчився три роки. Якийсь час поет працював на будівництві Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, а далі були роботи в Сибіру. Коли повернувся додому. Одразу поновився на навчанні в університеті. Але через півтора року його відрахували – Тарасові погляди і переконання були не до вподоби багатьом викладачам. Тож подальшу свою долю він пов’язав із редакціями районних газет.

Творчий доробок Тараса Мельничука – це книги поезій "Несімо любов планеті", "Із-за ґрат", "Строфи із Голгофи", "Князь роси", за яку 1992 року поет був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. Остання прижиттєва книга Тараса Мельничука – "Чага" - вийшла 1994 року в Коломиї. Його життєвий шлях був важким і тернистим. Поетом він був насправді від Бога. Гаряча любов до рідного краю, рідної землі нуртувала у Тарасовій крові. Це було його кредо: Вітчизна-Україна-Батьківщина. Потрібні були дві судимості, необхідне було проголошення незалежності України, щоб Тараса Мельничука визнали і видали його твори. Тодішня влада не мала його за людину, зробила поетові чимало зла, але час усе розклав по місцях: його творчість удостоєно найвищої державної відзнаки.

– З гордістю носить ім’я Тараса Мельничука наша бібліотека, – каже завідувачка Коломийської дитячої бібліотеки №2 Любов Бакай. – На фасаді нашого будинку встановлено барельєф співцеві Карпат, на честь його 70-річчя торік відкрито кімнату-музей. Щоб зберегти його літературну спадщину і передати наступним поколінням, працівники нашої бібліотеки зібрали чимало книг поета, посвят поету-страднику, особистих і пам’ятних речей. У музейній скарбниці є багато фотографій з архіву побратима по перу і духу Дмитра Гриньківа, листи-оригінали Тараса до своєї матері із в’язниці, до дружини Марії і в різні урядові інстанції. В колекції музею також є фільм Василя Нагірного про поета, цікаві матеріали на дисках, фотоальбом лауреатів премій імені Тараса Мельничука. Хоч і невеликий наш музей, але він став справжнім пам’ятником шани і вдячності великому поетові Гуцульщини і всієї України. Лише протягом цього року відбулося тут 14 екскурсій для учнів шкіл міста і району. Наш музей відвідали професор Станіслав Кут, який захистив дисертацію по творчості свого земляка Тараса Мельничука, письменник з Тернополя П.Сорока, З.Манів з Івано-Франківська, В.Григорчак, Г.Курищук. Кожен. Хто відвідає музей Мельничука, вчитається у його поезію, розуміє: поет і громадянин Тарас Мельничук хотів нам волі, справедливості, добра, і варто пам’ятати.

Автор: Магда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі