Ведомости: Поштальйон Пєчкін

Вчора Дмітрій Мєдвєдєв своїм указом призначив Михайла Зурабова послом Росії на Україні. У нинішній ситуації абсолютно неможливо однозначно оцінити цей простий вчинок. Повідомлення про підписання указу з’явилося через дві години після того, як Віктор Ющенко обнародував своє відповідне послання російському президентові.

Вважати призначення Зурабова сигналом миру заважає технічна помилка. Мєдвєдєв три дні тому покарав Україну за "антиросійський курс" тим, що вирішив "не направляти нашого нового посла". Український МЗС у відповідь заявив, що неможливо направляти або не направляти посла, який не призначений, так що стало геть незрозуміло, в чому полягає покарання. Цілком можливо, що вчора Мєдвєдєв лише виправив цю помилку, і тепер Зурабов нарешті офіційно став тим послом, якого ми не направляємо на знак протесту. Можна привітати його з призначенням і всіх нас з гросмейстерською зовнішньою політикою. "Вам посилка прийшла. Ось вона. Тільки я вам її не віддам... Я до вас тепер щодня приходити буду. Принесу посилку, запитаю документи і назад понесу", – говорив поштальйон Ігор Іванович Пєчкін в книзі Едуарда Успенського "Дядько Федір, пес і кіт".

Сама відповідь Ющенка, цілком очікувана, закріпила обмін відкритими листами як головний формат взаємин між керівництвом двох країн. Що тепер робити Мєдвєдєву – писати відповідь Ющенку? Третій відкритий лист остаточно перетворить всю історію на цирк. Листування між президентами – справа хороша, її можна буде потім видати у вигляді книги з красивими ілюстраціями. Але для вирішення конкретних проблем корисно було б почати технічний діалог на середньому (а не вищому) рівні. Для цього посли якраз і існують. Але російський посол у нас працює в Москві. Строго кажучи, українці тепер за правилом симетрії вимушені будуть відкликати і свого посла.

З іншого боку, може, тепер, коли обидва лідерів виговорилися, напруга спаде і дипломати почнуть спокійно працювати? Це був би кращий вихід, оскільки ми знаходимося в кроці від того моменту, коли абсурд того, що відбувається, буде очевидний всім. Відкритий лист з образами, погроза не відправляти посла, потім призначення посла – все це ознаки якоїсь зденервованої поведінки. В Росії начебто немає причин нервувати. Або ми чогось не знаємо? В будь-якому разі краще тихо спустити всю історію на гальмах і скоріше забути про неї.

Редакційна стаття
Назва оригіналу: Почтальон Печкин
Джерело: Ведомости, 14.08.09
Західна аналітична група
Обговорити на форумі