День з мером Коломиї

"Всі професії потрібні", – так нас вчили в дитинстві. Багато відомо про будні рядових та розповсюджених професій, а про "фах" мера відомо мало. Журналіст Коломия ВЕБ Порталу досліджувала важливість та специфіку роботи Коломийського міського голови Юрія ОВЧАРЕНКА.

"День мера не може бути схожим один на другий. Основне навантаження припадає на першу половину дня, бо починається робочий день, — так відповів мер в перерві між справами. — Є багато господарських питань, з яких радяться заступники, начальники відділів і управлінь безпосередньо з міським головою. Типовим не можна назвати якийсь окремий день, бо він завжди відрізняється великою кількістю завдань, які я ставлю перед собою".

Розпочинається робочий день Юрія Івановича о 08:00 ранку. Вся команда міської ради тоді активно узгоджує свої дії з міським головою. За словами мера, йому дуже подобається працювати зі штатом, тому що є взаєморозуміння, а при виникненні суперечок завжди знаходиться компроміс.

О дев’ятій ранку, завітавши до простого та оформленого зі смаком кабінету міського голови, відразу побачила жваве обговорення програми проведення Дня міста з начальником відділу культури та туризму Уляною Мандрусяк. Про всі подробиці поговорили, дещо змінили та скоректували. Відразу відчулася тверда господарська рука мера.

Не встигла добре вмоститися на стільці, як Юрій ОВЧАРЕНКО вже каже, щоб їхали на стадіон "Юність". Там ведуться роботи по асфальтуванню доріжок. Деколи не обходиться без іронії з вуст мера, яка звучить досить органічно. Це, мабуть, тому, що часто доводиться зустрічати на шляху різноманітні казуси, до яких вже встиг звикнути. Без поради та думки господаря міста не обходиться ніде. Звідти вже поспішили знову в міську раду. На 10 ранку було призначено чергову нараду при міському голові. Все вислухавши, мер теж намагався дати свої вказівки та поради, як зробити краще.

Темп роботи – шалений, постійні дзвінки. Там треба організувати роботу, а там – дати пораду. Прийняття рішень, велика відповідальність – це постійні супутники Юрія Івановича.

Далі клопіткий день не зменшував оборотів, тому що постійно хтось чекав на зустріч з мером, телефон не змовкав. Далі був прийом громадян, про який окрема розмова. А на кінець дня – велика папка з листами, які потрібно перечитати, проаналізувати і дати на них відповідь. Ця робота, за словами міського голови, забирає від півгодини до години щодня.

Перший рік працював Юрій ОВЧАРЕНКО понаднормово, тому що ні в якому ВУЗі не вчать бути міським головою і доводиться самому знаходити найраціональніші рішення, а спочатку це займає багато часу.

"Ви у нас, мабуть, раз 25-ий... Що сьогодні?", або і сміх, і гріх, і сльози... Двічі на місяць двері кабінету міського голови відкриті для всіх, в кого є будь-які проблеми (в основному комунальні та земельні). Болить також мера і те, коли приходять люди до нього на прийом з проблемами, а він не може допомогти. Я була присутня на зустрічі Юрія ОВЧАРЕНКА з людьми і бачила той розпач від неспроможності допомогти, в таких випадках і є найважче. "Я в таких питаннях найбільше втрачаю здоров’я, тому що не бачу виходу...", – таку ремарку зробив Юрій Іванович між тим, коли людина вийшла, а інша ще не встигла ввійти.

Щоправда, приходили відвідувачі і з непомірними вимогами, тоді залишається тільки розвести руками. Також слід зауважити, що професія мера у такі дні більше набуває відтінку психолога, а, можливо, навіть психіатра... Ще перед першою годиною міський голова коректно мене попередив, що люди приходять різні, тоді я це не сприйняла так серйозно, але вже за якихось півгодини спілкування з народом зрозуміла, про що йшлося. В мене почала боліти голова, а в Юрія Івановича? А, може, вже звик до постійного неспинного потоку найрізноманітнішої інформації. З деяких питань міський голова викликав відповідальних за ту чи іншу ділянку роботи і, наче Соломон, вислуховував всі сторони і намагався прийняти найраціональніше рішення. Та деколи обступали мера і кожен тягнув у свою сторону (секретар просить щось підписати, людина на прийомі щось пояснює, а спеціалісти з міського виконавчого апарату доводять свої переконання), а збоку це все нагадувало балаган. Минула година прийому і після деяких реплік громадян (уява наших людей вражає, а словник ще більше) вже по кабінету Юрія Овчаренка лунав істеричний сміх.

Доводиться зустрічатися меру і з бюрократичними проблемами. Прийшла жінка зі скаргою, що не може взяти чергову довідку, тому що просто не хочуть видавати, не мають часу... "Це ж можна здуріти з цими недорозвиненими компетентними органами, – вже не стримувався міський голова. –Це – прогалина в цілій системі".

Про наболіле... про гроші... Господарство ведеться в основному за кошти із загального фонду (бюджету), виділяються кошти на благоустрій міста та з бюджету розвитку, який, на жаль, цього року виконується досить повільно і буде успіх, якщо він наповниться на 50%. Ми запланували більше, ніж 8 млн, які розписані по різних видатках. Цього року по загальному фонду на благоустрій міста виділено коштів менше у два рази, ніж минулого року. Це пов’язано з формуванням бюджету, тому що з самого початку ми бачили, що не вистачає близько 1 мільйона гривень на енергоносії і близько 3 млн на зарплати. Ці цифри зараз у нас під великим знаком питання... Від цього вся наша діяльність і стартує...

Відповідно, призначення на благоустрій міста не можуть виконуватися, а це ж є обличчя мера і його команди. Минулого року на ці потреби було виділено 3 млн грн, а цього – лише половина, і то невідомо, чи знайдуться такі кошти.

"Кожен претендент на міського голову не завжди ознайомлений з тими проблемами, які на нього чекають. Мабуть, я один із них... Я переконаний, що працювати на цій посаді цікаво, але коли є відповідне наповнення бюджету. Можна все робити, але треба, щоб наповнювався в повній мірі бюджет. Ті призначення, які заплановані протягом року, цікаво виконувати. Завжди під час формування бюджету на початку року в нас виникає багато цікавих ідей, але потім реалії диктують інакший сценарій розвитку подій..." – з гіркотою констатує мер.

"Багато ми не можемо виконати, а це, зазвичай, стосується комунальної сфери", - в цьому місці Юрій ОВЧАРЕНКО вдався у подробиці наявного кошторису і об’єму нагальних робіт, які, звісно, дуже суперечать один одному. Логічно, що скорочення фінансування комунального господарства веде до припинення його роботи. А без нього не може нормально працювати жодна служба і організація міста. На якість комунальних послуг з особливою увагою зважають мешканці Коломиї. За тим, як надається вода чи тепло в квартири і чи відремонтовані дороги, люди оцінюють роботу влади. В таких містечках, як наше, комунальна служба – це життя, і на нього потрібно звертати увагу зверху. А про це "верхи" забувають і доводиться міській владі варитись із своїми бідами у своєму соку. Працівники комунальних служб деколи працюють за чесне слово, що кошти з часом повернуть за виконану роботу.

Культура, спорт, освіта – все найкраще дітям. Не без проблем, але головне, що є чим і похвалитися. Роботою гуманітарної частини міський голова задоволений. Особливо останні три роки ця сфера найбільше фінансувалася. "Наші діти – це підростаюче покоління і вони повинні вчитися в нормальних умовах, – переконаний Юрій Іванович. – Розпочали ми з низів: заміна водопроводів, каналізації, опалення." Ставка робиться на енергозбереження і з цією метою встановлюються нові котли для ефективного опалення.

Хоча громадян міста більше цікавлять побутові проблеми, але не можна не бачити великих успіхів в освіті, культурі та спорті за роки каденції Юрія ОВЧАРЕНКА. Багато тут допомагають спонсори та меценати, за це їм велика подяка. Наші діти є лідерами на більшості спортивних змагань. Талановитих дітей є дуже багато і сприятливі умови зростання допомагають якнайкраще проявити себе в улюбленому занятті.

Перший мер господарник, а не політик. Зізнається міський голова, що на вибори йшов у складі Партії промисловців та підприємців насамперед тому, що в нього там є багато друзів і вона була співзвучна з тією посадою, яку на той час займав Юрій ОВЧАРЕНКО. "Я не хотів бути членом тієї чи іншої політичної партії, тому що так легше працювати і, в першу чергу, зобов’язаний лише громаді, – продовжує мер. – Бажано, щоб міський голова був позапартійним, але це не всім вдається, тому що не можна всіх ставити під одну мірку". В майбутньому пан Юрій може підтримати партію, але ставати до її лав не збирається. "Я не є активним політиком. Мені більше до душі господарка", – такі заяви, погодьтеся, викликають повагу.

Через небажання афішувати себе, Юрій ОВЧАРЕНКО натомість отримує антирекламу. Всі успішні кроки залишаються неоспіваними, а прогалини в роботі швидко розповсюджуються та через брак інформації інтерпретуються людьми по-різному. Таким чином, виникають слухи та плітки. Так нещодавно в газеті "Коломийський вісник" з’явилася недалекоглядна стаття "Діждемося лідера", в якій Юрій ОВЧАРЕНКО, за версією автора, вже самоусунувся. Зачитавши цитату зі статті, мер лише усміхнувся і сказав, що, мабуть, це все пов’язано з його відпусткою, під час якої містом керував секретар міської ради Ігор ГРАДІЛЬ. А щодо самоусунення, то кожен має свою думку, але, в першу чергу, самі коломияни мають це вирішувати, а не одна упереджена особа. Юрій ОВЧАРЕНКО все більше переконується, що він як публічна особа повинен оприлюднювати кожен крок і переконаний, що слід створити комунальну газету.

Про особисте... Психолог, головний двірник, фінансист, будівельник, організатор – це і є посада міського голови. Треба пам’ятати, що крім посади, яку займаємо, ми ще є просто людьми... Юрій Іванович - не виняток. Будучи міським головою, не забуває і про батьківський обов’язок перед чотирма синами. Двоє вже покинули батьківське гніздечко та навчаються в Прикарпатському національному університеті імені Василя СТЕФАНИКА на четвертому та на першому курсі. Третій син поступив у гімназію імені Михайла ГРУШЕВСЬКОГО, а найменшому скоро виповниться чотири рочки. Юрій ОВЧАРЕНКО каже, що часу в нього достатньо, щоб приділити увагу всім дітям. А домашні клопоти лежать на плечах дружини. Часто мер з сім’єю виїжджає на природу і весь вільний час присвячує найріднішим людям.

Про себе Юрій Іванович говорить неохоче, тому що такий за складом характеру: "На мою думку, ті людські якості, які були закладені в мене під час формування особистості батьками, вчителями, колективом, друзями, на цій посаді я намагався не втрачати". У спілкуванні з людьми пан Юрій намагається уважно вислухати проблеми та максимально допомогти.





Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі